Справа № 671/932/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Намистюк В.П.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
16 березня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області на постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області про оскарження дій суб'єкта владних повноважень,
В липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області про оскарження дій суб'єкта владних повноважень.
Постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 вересня 2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується слідуюче.
ОСОБА_2 з 15 грудня 2014 року перебуває на обліку в органах пенсійного фонду, де йому призначено пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно довідки МСЕК АВ № 0387001 від 15 грудня 2014 року. Після призначення пенсії продовжував працювати.
Наказом № 224 к від 09 березня 2016 року позивач був звільнений з органів прокуратури Хмельницької області, у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності відповідно до п.7 ч.1 ст.51 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру".
10 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до УПФУ в Волочиському районі з заявою про переведення його з пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV на пенсію відповідно до статтей 18, 50-1 Закону № 1789-XІІ, які були чинними на момент досягнення ним пенсійного віку та здійснити нарахування пенсії відповідно до довідки прокуратури Хмельницької області № 18-249 вих.16 від 10.03.2016 року.
Листом від 17 березня 2016 року відповідач повідомив позивача, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VII, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про прокуратуру».
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, що діяла на момент призначення йому пенсії по інвалідності.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, з огляду на таке.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно частин 9 та 10 статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" (чинному на день встановлення групи інвалідності позивачу) прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.
Прокурорам і слідчим, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором, у тому числі на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Отже, на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, він мав одночасно право як на пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, так і на пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII.
Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_2 скористався своїм правом вибору на один із видів пенсії, в даному випадку пенсію, за Законом № 1058-IV, а відтак норми Закону № 1789-XII щодо пенсійного забезпечення на нього не розповсюджувалися.
Разом з тим, слід зазначити, що законом не обмежено право осіб, які одночасно мають право на різні види пенсії, повторно звертатись до органів пенсійного фонду про переведення з одного виду пенсії на інший, а відтак на думку апеляційного суду відповідач безпідставно відмовив позивачу в переведенні на пенсію, відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII, чинного на момент виникнення у нього права на пенсійне забезпечення.
Так, частиною 1 статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" (чинному на день встановлення групи інвалідності позивачу), передбачено, що пенсія прокурорам призначається в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Законом України від 08.07.2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" внесено зміни до вищевказаної статті та викладено її в наступній редакції "пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії"
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", частиною 1 статті 86 якого врегульовано пенсійне забезпечення працівників прокуратури, за правилами якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, у ОСОБА_2 відсутня вислуга 22 років 6 місяців, а тому права на призначення пенсії, відповідно до Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" не має.
Водночас, слід зазначити, що предметом спору в даній справі є не призначення пенсії, а переведення на інший вид пенсії особи, яка досягла пенсійного віку, ще 15 грудня 2014 року.
Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в ч.3 ст.22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Таким чином, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що при переведенні позивача з пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" гна пенсію відповідно Закону України "Про прокуратуру" слід застосовувати правові норми, які діяли на момент виникнення у нього права на пенсію, тобто норми Закону № 1789-XІІ.
За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними посилання на п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, що стосуються правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність відмови відповідача в задоволенні поданої 10.03.2016 року позивачем заяви, проте дійшов помилкового висновку про наявність підстав для перерахунку пенсії останнього, тоді як в даному випадку суть спору полягає в неправомірності дій щодо відмови в переведенні з загальної пенсії на спеціальну.
З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що приймаючи рішення по суті, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії, відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
В силу п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга - підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції--скасуванню, з прийняттям нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області задовольнити частково.
Постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 вересня 2016 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області щодо відмови в переведенні ОСОБА_2 з пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію, відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" (в редакції чинній станом на 15 грудня 2014 року).
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області перевести ОСОБА_2, з пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію, відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" (в редакції чинній станом на 15 грудня 2014 року).
В решті позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж.М.