Справа № 824/515/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
16 березня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Шемчук Ю.А.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача Яворського А.В.
представника відповідача Тюльпарова О.А.
представника відповідача Літвіна С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини - польової пошти НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України та ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністерства оборони України, військової частини - польової пошти НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В травні 2016 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, Міністерства оборони України, військової частини - польової пошти НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України про
- визнання дій Міністерства оборони України та військової частини - польової пошти НОМЕР_1 щодо систематичного порушення ними умов проходження військової служби ОСОБА_1 , які передбачені контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеним 05 січня 2016 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі тво командира військової частини - польової пошти НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 , а саме: належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби, виплата підйомної допомоги, виплата грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій, надання жилого приміщення або виплата грошової компенсації за підйом (найом) жилого приміщення та щодо відмови у розірванні даного контракту - протиправними;
- зобов'язання Міністерства оборони України припинити контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладений 05 січня 2016 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі тво командира військової частини - польової пошти НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 шляхом його розірвання та звільнити з військової служби ОСОБА_1 , у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця), на підставі пункту “з” частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”.
Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 09.12.2016 року вказаний позов задовольнив частково, а саме визнав протиправними дії військової частини - польової пошти НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України щодо неналежного матеріального забезпечення ОСОБА_1 під час проходження ним військової служби у військовій частині - польової пошти НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
В свою чергу, позивач також подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні сторони підтримали доводи своїх апеляційних скарг в повному обсязі та заперечили проти апеляційних скарги один одного відповідно.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 05 січня 2016 року між громадянином ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі т.в.о. командира військової частини - польової пошти НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.
За змістом пункту 2 указаного контракту Міністерство оборони України зобов'язувалось відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби громадянином ОСОБА_1 . Зокрема забезпечити: належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби; виплату підйомної допомоги на нього та кожного члена його сім'ї, який переїжджає разом із ним на нове місце проходження військової служби; виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат , винагород, премій; жиле приміщення йому та членам його сім'ї або виплату грошової компенсації за підйом (найом) ним житлового приміщення.
Відповідно до пункту 3 контракту він є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
На підставі наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05 січня 2016 року №2-РС відповідно до статті 20 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” прийнято у добровільному порядку на військову службу за контрактом до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та призначено солдата ОСОБА_1 - стрільцем-регулювальником комендантського відділення комендантського взводу комендантської роти, ВОС - 100915А/648.
На підставі наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05 січня 2016 року №5 солдата вс/к ОСОБА_1 , направленого військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнятого на військову службу за контрактом до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 05 січня 2016 року № 2-РС та призначеного на посаду стрільця-регулювальника комендантського відділення комендантського взводу комендантської роти, ВОС - 100915А/648, наказано вважати таким, що підписав контракт з командиром військової частини - польової пошти НОМЕР_1 з 05 січня 2016 року до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, з 05 січня 2016 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та вирішено вважати, що з 05 січня 2016 року приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Встановлено оклад за посадою 530 грн. на місяць. Вирішено виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 125% посадового окладу, надбавку за виконання особливо важких завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 100 % від місячного грошового забезпечення.
24 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини - польової пошти НОМЕР_1 з рапортом про розірвання контракту з підстав систематичного невиконання умов контракту командуванням та здійснення виплати грошового забезпечення, надбавок, винагород, премій тощо.
Військовою частиною - польовою поштою НОМЕР_1 за наслідками розгляду указаного рапорту листом від 02 червня 2016 року №1350/1 повідомлено позивача про те, що на даний час відсутні правові підстави для звільнення його зі служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, що унеможливлює задоволення такого рапорту. Щодо грошового забезпечення позивачу повідомлено, що воно виплачується встановленим порядком відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 27 січня 2016 року № 44 “Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України в 2016 році” в порядку черговості написання рапортів (звернень), надходження коштів на рахунки військової частини, за наявності відповідних підстав для видання наказів на виплату.
Не погоджуючись з відмовою у розірванні укладеного з Міністерством оборони України контракту, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” , прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Види військової служби визначені частиною шостою цієї ж статті, серед яких військова служба за контрактом осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу.
Порядок звільнення з військової служби унормовано статтею 26 Закон №2232-XII. Так, відповідно до пункту б) частини другої статті 26 Закону звільнення зі служби проводиться: військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - на підставах, передбачених частиною шостою, з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.
Частиною шостою статті 26 Закону №2232-XII передбачено порядок та підстави припиненн (розривання) контракту.
Так, згідно вказаній нормі Закону №2232-XII, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема на підставі пункту "з" у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця).
Як зазначалося вище контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України від 28.07.2015 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі т.в.о. командира військової частини - польової пошти НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 укладено на термін до закінчення особливого періоду, або до оголошення рішення про демобілізацію.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За Законом України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (частина перша статті 1 Закону).
Згідно з статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За Конституцією України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію, а відповідний Указ Президента України підлягає затвердженню Верховною Радою України (пункт 31 частини першої статті 85, пункт 20 частини першої статті 106).
Протягом 2014 - 2015 років Президентом України неодноразово приймалися рішення про часткову мобілізацію, а саме: Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303 (затверджено Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VII), Указ Президента України від 06 травня 2014 року №454 (затверджено Законом України від 06 травня 2014 року №1240-VII), Указ Президента України від 21 липня 2014 року №607 (затверджено Законом України від 22 липня 2014 року №1595-VII), Указ Президента України від 14 січня 2015 року №15 (затверджено Законом України від 15 січня 2015 року №113-VIII).
Також Указом Президента України від 14 січня 2015 року №15 «Про часткову мобілізацію» Кабінету Міністрів України було доручено перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду в обсягах, що гарантують безперебійне забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань України під час виконання покладених на них завдань, привести визначені галузі, підприємства, установи та організації у ступінь повна готовність, установити з метою мінімізації негативних наслідків для економіки держави обмеження під час виконання мобілізаційних завдань та довести їх до визначених суб'єктів національної економіки, які переводяться на функціонування в умовах особливого періоду, з введенням ступеня повна готовність.
Відтак, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду, при цьому таке пов'язане виключно з виданням Президентом України Указу про демобілізацію.
Станом на час виникнення спірних правовідносин, відсутній Указ Президента України про оголошення демобілізації в розумінні ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту про проходження військової служби у Збройних силах України.
Зазначене також спростовує доводи позивача викладені в апеляційній скарзі, стосовно закінчення особливого періоду у зв'язку із закінченням часткової мобілізації відповідно до вказаних указів Президента України та як наслідок підстав для припинення укладеного між ним і відповідачем контракту.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також, відповідно до частини восьмої статті 26 Закону №2232-XII, наведено вичерпний перелік підстав для звільнення з військової служби військовослужбовців під час дії особливого періоду, відповідно до якої звільнення з військової служби на підставі пункту «з» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не передбачено.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для звільнення позивача з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця), тобто на підставі пункту «з» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії особливого періоду та як наслідок відсутності протиправності в діях відповідача у зв'язку з тим, що станом на час подачі позивачем до військової частини рапорту про розірвання контракту, у суб'єкта владних повноважень були відсутні правові підстави для розірвання контракту, укладеного під час дії особливого періоду на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Разом з тим, судом першої інстанції під час розгляду справи, було досліджено ряд певних обставин та відповідних доказів на основі чого було зроблено, на думку колегії суддів, вмотивований та вірний висновок стосовно наявністі правових підстав для визнання протиправними дій військової частини - польової пошти НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України щодо неналежного матеріального забезпечення ОСОБА_1 під час проходження ним військової служби у цій військовій частині та водночас відсутності підстав для визнання дій відповідача протиправними щодо систематичного порушення умов контракту в частині виплати підйомної допомоги; виплати грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій; надання жилого приміщення або виплата грошової компенсації за підйом (найом) жилого приміщення у зв'язку з їх необгрунтованістю.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача висловлені в апеляційній скарзі стосовно необгрунтованості доводів позивача щодо неналежного матеріального забезпечення, оскільки постановами Апеляційного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2016 року та 11 жовтня 2016 року, які набрали законної сили, скасовано судові рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області про визнання винними посадових осіб військової частини-польової пошти НОМЕР_1 у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 172-15 КУпАП, а відповідних посадових осіб звільнено від адміністративної відповідальності.
На думку відповідача зазначене свідчить про те, що вказаними судовими рішеннями підтверджено факт відсутності неналежного матеріального забезпечення позивача.
Однак колегія суддів зазначає, що відповідно до вказаних рішень заступника командира військової частини з матеріального забезпечення - начальника відділення ОСОБА_3 та начальника медичної служби ОСОБА_4 звільнено від адміністративної відповідальності за статтею 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення за малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Таким чином, вказаних осіб звільнено від адміністративної відповідальності проте з нереабілітуючих підстав, а у зв'язку із малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення, а тому такі обставини не свідчать про відсутність порушень закону вказаними особами та можуть свідчити про факт відсутності неналежного матеріального забезпечення позивача.
Крім того, колегія суддів не бере до уваги, доводи апелянта стосовно пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав, та як наслідок наявності підстав для залишення такого адміністративного позову без розгляду, оскільки вчинене відповідачем порушення яке полягає у не забезпеченні належного матеріального забезпечення позивача має триваючий характер, а тому підстави для застосування строків позовної давності в даному випадку відсутні.
З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність частини заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини - польової пошти НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 21 березня 2017 року.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.