02 березня 2017 року м. Київ К/800/33781/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Голяшкіна О.В.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
У липні 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати рішення останньої з митної оцінки товару № 112000006/2011/000182/1 від 08 лютого 2011 року.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2011 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару № 112000006/2011/000182/1 від 08.02.2011 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року апеляційну скаргу Запорізької митниці було задоволено. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2011 року.
Запорізька митниця подала заперечення на касаційну скаргу, в яких вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року - без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Судами встановлено, що 30.04.2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (покупець) та фірмою «Veraco Alliance Ltd» (продавець) було укладено контракт № ВП.1323.37515.10.55И, відповідно до якого продавець взяв на себе зобовязання поставити та продати кокс грубий доменний камяновугільний на умовах DAF, кордон Польщі/України, прикордонна станція Ізов, а покупець зобовязався оплатити та прийняти продукцію відповідно до специфікації № 1 до контракту (надалі товар).
01.02.2011 року для здійснення митного оформлення товару позивачем до митного органу було подано вантажну митну декларацію № 112030000/2011/003217. Митну вартість товару визначено за основним методом.
На підтвердження вартості товару декларантом подано наступні документи: контракт № ВП.1323.37515.10.55И від 30.04.2010 року зі специфікацією № 1; контракт № ВП.1323.37515.11.14И від 01.01.2011 року; ВМД, заявлена по контрактній вартості № 112030000/2011/003217 від 01.02.2011 року; рахунки-фактури № Р-043/04/2011 від 23.01.2011 року, № Р-043/05/2011 від 25.01.2011 року з вартістю коксу грубого камяновугільного доменного 282,20 дол. США за тонну; рахунки-фактури № 7 від 21.01.2011 року, № 8 від 21.01.2011 року; висновки по контролю якості № PGL/TC/DEW/24A/11 від 26.01.2011 року, № PGL/TC/DEW/27A/11 від 28.01.2011 року на кокс грубий камяновугільний доменний для ВАТ «Запоріжсталь»; сертифікати походження № PL/MF/AE 0025186 від 23.01.2011 року, № PL/MF/AE 0025190 від 25.01.2011 року; ДМВ-1 (декларація митної вартості) до ВМД № 112030000/2011/003217 від 01.02.2011 року; комерційні акти № 596/2011 від 22.01.2011 року, № 634/2011 від 25.01.2011 року; лист технічного відділу ВАТ «Запоріжсталь» № 9-41/1094950 від 15.10.2010 року з роз'ясненнями, що кокс не є ливарним, а також з описом технічного принципу використання коксу; копія вантажної митної декларації країни-відправлення (із перекладом) № 11PL303030E0001137 від 23.01.2011 року; висновок ДП «Держізовнішінформ» № 7/826 від 30.12.2010 року; лист СДПІ м. Запоріжжя б/н від 18.10.2010 року; технічна специфікація виробника № 95/199 від 21.09.2010 року.
На підставі п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 митний орган витребував у декларанта додаткові документи, а саме: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; переклад копії ВМД країни відправлення; інші документи для підтвердження заявленої митної вартості на розсуд декларанта.
Додатково запитувані документи Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» не подало.
Митним органом на підставі положень статті 265 Митного кодеск України, вимог пункту 14 Порядку був застосований третій метод (за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів), про що митним органом було прийнято рішення з митної оцінки товару № 112000006/2011/000182/1 від 08.02.2011 року.
Відповідно до статті 259 Митного кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 260 Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи (частина 2 статті 262 Митного кодексу України).
Пунктом 7 Порядку, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до статті 265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, дотримуючись процедури, встановленої законодавством.
Відповідно до п. 11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів, це можуть бути: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Згідно із статтею 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Колегія суддів вважає обґрунтованими сумніви митного органу у достовірності поданих декларантом відомостей, оскільки, відповідно до положень статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню, в той час, як ненадання декларантом всіх перелічених документів та суперечливість інформації, зазначеної у поданих документах, свідчать про те, що заявлена декларантом митна вартість товару не піддається обчисленню та перевірці.
Відповідно до п.14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи, або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Проте декларант, не надав витребувані документи, а саме договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; переклад копії ВМД країни відправлення; інші документи для підтвердження заявленої митної вартості на розсуд декларанта, що позбавило митний орган можливості застосування методу 1. Про неможливість у зв'язку із вказаними обставинами застосувати перший метод визначення митної вартості товару митниця зазначила у своєму рішенні № 112000006/2011/000182/1 від 08 лютого 2011 року.
У зв'язку з відмінністю певних фізичних характеристик товарів, визначення митної вартості відповідно до статті 268 Митного кодексу України за 2 методом (метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів) не було можливим, про що митниця також зазначила у рішенні № 112000006/2011/000182/1 від 08 лютого 2011 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про те, що митним органом правомірно визначено митну вартість товару за третім методом (метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів) згідно статті 269 Митного кодексу України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції, є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
В.Ф. Мороз
О.В. Голяшкін