ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
20.03.2017Справа №910/4082/17
Суддя Борисенко І.І., розглянувши
позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Діпробудмашина"
до Приватного акціонерного товариства "УСК "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП"
про стягнення матеріальних збитків 48 277,52 грн.,
У позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес (п. 2 ст. 63 ГПК України).
Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності.
Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до ч. 4 ст. 89 ЦК України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Відповідно до ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
В поданій позовній заяві від 09.03.2016 б/н в порушення вищевказаних вимог не вказано повної організаційно-правової форми ані позивача, ані відповідача, внаслідок чого позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.
Позивачем не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів (п. 6. ст. 63 ГПК України).
Пунктом 2 частини 1 статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до частини 1 статті 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Таким чином, враховуючи положення ст. 56, 57 ГПК України, належним та допустимим доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Суд вказує, що як випливає з вимог ч. 1 ст. 56 ГПК України, обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.
На підтвердження надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення, позивач залучив до позовної заяви фіскальний чек №1215 від 15.02.2017 з описом вкладення у цінний лист №0303911874981 від 15.02.2017.
Натомість, суд звертає увагу, що в наведеному описі вкладення зазначено про вкладення у цінний лист: "Позовна заява про стягнення матеріальних збитків з додатками - 62 арк., однак при цьому перелік додатків в описі вкладення у цінний лист не наводиться, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання позивачем вимог ст. 56 ГПК України стосовно його обов'язку надіслати відповідачу копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів. В той же час, до позовної заяви додані вказані в ній додатки в кількості 15 шт., направлення яких відповідачу фактично позивачем не підтверджується.
Також, суд вказує, що додані до позовної заяви від 09.03.2016 опис вкладення від 15.02.2017 та чек від 15.02.2017 свідчить про відправлення поштової кореспонденції 15.02.2017, тоді як позовна заява була створена ще 09.03.2016, тобто майже за рік до її відправлення.
Відтак, суд не може дійти однозначного висновку, що відповідачам була направлена саме та копія позовної заяви і доданих до неї документів, яка надійшла до Господарського суду міста Києва.
Отже, у суду відсутні підстави вважати фіскальний чек №1215 від 15.02.2017 з описом вкладення у цінний лист №0303911874981 від 15.02.2017, в якості виконання позивачем вимог ч. 1 ст. 56, п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України.
Суд дійшов висновку, що зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, проте у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.
Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 04.12.2012 у справі № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.
Отже, суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати усувати вказані недоліки.
Як зазначено у ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. Тому, суд у разі порушення позивачем ст. 57 Господарського процесуального кодексу України не має права скористатися приписами ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, а навпаки, є зобов'язаним виконати вимоги ст. 63 зазначеного Кодексу України.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
За змістом п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Згідно із пунктом 6 статті 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Керуючись п.п. 2, 6 ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України,
Позовну заяву повернути без розгляду.
Суддя І.І. Борисенко