61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
13.03.2017 Справа №905/212/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,
при помічнику судді Сотір Ю.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державного підприємства “Донецький експертно-технічний центр Держпраці”, м.Мирноград Донецької області, ЄДРПОУ 23182908,
до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська”, м.Добропілля, м.Білозерське Донецької області, ЄДРПОУ 36028628,
про стягнення 143 803,54 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю,-
Державне підприємство "Донецький експертно-технічний центр Держпраці", м.Мирноград Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №1069 від 09.11.2016р. до Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська”, м.Добропілля, м.Білозерське Донецької області, про стягнення 143803,54 грн., у тому числі: заборгованості за виконані роботи в сумі 58427,28 грн., пені в розмірі 48694,86 грн., інфляційного збільшення суми боргу 33347,58 грн., річних в розмірі 3333,82 грн.
З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/212/17 визначено суддю Кротінову О.В.
Ухвалою суду від 16.01.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/212/17.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на виконання роботи №5209/111-0Д0 від 19.08.2014р. із відповідачем, неналежне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином засвідчені копії: договору на виконання роботи №5209/111-0Д0 від 19.08.2014р., додатку №1 до договору "Протокол узгодження договірної вартості роботи", розрахунку вартості, акту здавання-приймання виконаної роботи (послуги) №4905 від 17.10.2014р., листа Державного підприємства “Донецький експертно-технічний центр Держпраці” №243 від 11.03.2016р. із фіскальним чеком №б/н від 15.03.2016р., листа Державного підприємства “Донецький експертно-технічний центр Держпраці” №836 від 31.08.2016р. з фіскальним чеком №б/н від 03.09.2016р., виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо підприємства позивача від 28.10.2016р.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 15, 16, 526, 530, 546, 549, 625, 629, Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України.
09.02.2017р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької подано супровідний лист б/н від 09.02.2017р., до якого додано фіскальний чек ДД УДППЗ «Укрпошта» від 24.01.2017р., супровідний лист Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр Держпраці» №б/н від 23.01.2017р. на адресу керівника ТДВ «Шахта Білозерська» разом з актом звіряння взаєморозрахунків ДП «Донецький ЕТЦ» та ТДВ «Шахта Білозерська» станом на 31.12.2016р., довіреність на представника позивача.
10.03.2017р. позивач на електронну адресу суду надіслав лист №261 від 10.03.2017р. з поясненнями по суті справи, в яких також просить суд розглянути справу без участі його представника.
До пояснень додано копію платіжного доручення №2116801725 від 23.02.2017р.
10.03.2017р. відповідач на електронну адресу суду надіслав копію відзиву №б/н від 10.03.2017р. на позовну заяву, за змістом якого просить застосувати строки позовної давності та в задоволенні позову відмовити.
До відзиву додано копію довіреності на представника.
13.03.2017р. від відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов оригінал відзиву №б/н від 10.03.2017р. на позовну заяву, який було надіслано 10.03.2017р. електронною поштою, з додатком.
Представник позивача у судове засідання 13.03.2017р. не з'явився.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.03.2017р. зазначив про наявність заборгованості за спірними правовідносинами, в частині вимог щодо стягнення пені заперечував.
Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.
З огляду на таке, наголошуючи на необхідності фактичного надання витребуваних судом документів у повному обсязі, а не безпосередній участі Державного підприємства “Донецький експертно-технічний центр Держпраці”, суд задовольняє клопотання представника позивача про розгляд даної справи без участі його представника.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
19.08.2014р. між Державним підприємством “Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України” (нині - Державне підприємство “Донецький експертно-технічний центр Держпраці” та далі - Виконавець) та Товариством з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська” (Замовник) укладено договір на виконання роботи №5209/111-0Д0, за п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботу: складання технічних паспортів на водогрійні котли Тютюнника для дільниці ТЖФ ТДВ «Шахта «Білозерська» (38 од.) вартістю 58427,28 грн.
Відповідно до п. 2.1 договору Загальна вартість роботи, передбаченої п.1.1 договору є договірною і складає 58427,28 грн., що підтверджується Протоколом узгодження договірної вартості роботи (додаток №1 до цього договору). Ціна договору є звичайною ціною. Ціна договору відповідає рівню ринкових цін.
Замовник протягом 30-ти календарних днів після отримання від Виконавця рахунку та підписання акту здавання-приймання виконаної роботи (послуги) зобов'язується здійснити 100% оплату договірної вартості роботи, встановленої п.2.1 договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. Дата отримання коштів від Замовника, є дата зарахування коштів на банківський рахунок Виконавця (п.2.2 договору).
Строк виконання роботи встановлено в розділі 3 договору, згідно з яким Виконавець розпочинає роботу за умови, що Замовник надав Виконавцю необхідну документацію для виконання роботи відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки та/або надання об'єкта/обладнання для обстеження (п.3.1 договору).
Відповідно до п.3.2 договору строк виконання роботи становить 20 робочих днів при додержанні Замовником вимог п. 3.1 договору.
Згідно з п.4.1 договору здавання-приймання виконаної роботи здійснюється сторонами за актом здавання-приймання виконаної роботи.
За умов п.4.2 договору за підсумками виконаної роботи Виконавець складає і підписує акт здавання-приймання виконаної роботи. Виконавець надає Замовнику результат виконаної роботи (висновок експертизи, технічний звіт, сертифікат, декларацію, або відмітку у паспорті обладнання/устаткування, або інше) разом з оригіналом акту здавання-приймання виконаної роботи, Замовник протягом 5 днів після його отримання підписує та повертає Виконавцю один примірник акту здавання-приймання виконаної роботи. Замовник зобов'язується прийняти від Виконавця роботу незалежно від результату (позитивного чи негативного).
Право на результат виконаної роботи переходить до Замовника за наступних умов: складання акту здавання-приймання виконаної роботи, 100% оплати договірної вартості роботи та передання Виконавцем результату виконаної роботи (п.4.5 договору).
Договір вважається укладеним з дня його підписання сторонами та набирає чинності з дня виконання першої події пов'язаної з виконанням одної із сторін своїх зобов'язань за цим договором та діє до 31.12.2014 року, а в частині невиконання зобов'язань, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п.10.1, 10.2 договору).
За приписами ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Частиною 2 даної норми матеріального права встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Укладений договір за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, а тому спірні правовідносини, що виникли між сторонами, за правилами абз.2 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України - до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, - регулюються відповідними нормами глави 63 Цивільного кодексу України.
Дослідив укладений договір поряд із означеними нормами чинного законодавства, спірна угода не суперечить актам цивільного законодавства, сторонами неоспорена, у судовому порядку недійсною не визнана. Відтак в силу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір №5209/111-0Д0 від 19.08.2014р. є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Отже, договір підряду складається із двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1)правовідношення, в якому виконавець має виконати роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
За змістом ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як свідчать матеріали справи, на виконання п.2.1 договору сторонами складено та підписано додаток №1 "Протокол узгодження договірної вартості роботи" із розрахунком вартості, яка визначена у розмірі 58427,28 грн. з урахуванням податку на додану вартість.
Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про виконання роботи №5209/111-0Д0 від 19.08.2014р. підтверджується актом здавання-приймання виконаної роботи (послуги) №4905 від 17.10.2014р.
Вказаний акт підписано представниками сторін та скріплено їх печатками без зауважень та заперечень щодо обсягу виконаних робіт.
Як зазначено вище, згідно з п.2.2 договору Замовник протягом тридцяти календарних днів після отримання від Виконавця рахунку та підписання акту здавання-приймання виконаної роботи (послуги) зобов'язується здійснити 100% оплату договірної вартості роботи, встановленої п.2.1 договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. Дата отримання коштів від Замовника є дата зарахування коштів на банківський рахунок Виконавця.
За приписами частин 1, 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до листа Міністерства фінансів України №31-08410-07-27/13794 від 30.05.2011р., факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вищевказаний акт, яким встановлено фактичне повне виконання робіт за спірним договором є доказом на підтвердження остаточної здачі робіт, а відтак, самостійною підставою виникнення у боржника обов'язку здійснити грошовий розрахунок.
Беручи до уваги п.2.2 договору та дату складання акту здавання-приймання виконаної роботи (послуги) №4905 від 17.10.2014р., виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних послуг у сумі 58427,28 грн. повинне бути здійснено відповідачем у повному обсязі до 16.11.2014р. включно.
Позивачем з метою погашення заборгованості, що виникла, надсилались відповідачу претензії №243 від 11.03.2016р. та №836 від 31.08.2016р., про що свідчать наявні в матеріалах справи докази направлення останніх відповідачу.
Відповіді на вищевказані претензії відповідачем не надано.
До матеріалів справи позивачем також додано акт звіряння взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.12.2016р., за яким станом на 31.12.2016 року за ТДВ «Шахта «Білозерська» рахується заборгованість у розмірі 58427,28 грн. Даний акт підписано з боку позивача та направлено для підписання відповідачу, що підтверджується фіскальним чеком ДД УДППЗ «Укрпошта» ЦПЗ №8 від 24.01.2017р. та супровідним листом від 23.01.2017р.
Відповідачем доказів оплати суми за надані послуги у розмірі 58427,28 грн. суду не представлено.
Таким чином, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Замовника перед Виконавцем у сумі 58427,28 грн. не виконано.
З огляду на таке, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором на виконання роботи №5209/111-0Д0 від 19.08.2014р. є обґрунтованими, доведеними, такими, що не суперечать дійсності, а відтак, підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме в сумі 58427,28 грн.
Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання становить 33347,58 грн. (нарахування здійснено: на суму 58427,28грн. за період з 17.11.2014р. по 08.11.2016р.).
Одночасно позивачем заявлено до стягнення 3% річних - 3333,82 грн. (нарахування здійснено на суму 58427,28 грн. за період з 17.11.2014р. по 08.11.2016р.).
За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.
Виходячи з викладеного та правової сутності інфляційних витрат, визначений позивачем період нарахування для розрахунку інфляційних втрат не є вірним, оскільки до нього включено листопад 2014р., в якому платіж мав бути здійснений.
З огляду на таке, здійснив перерахунок інфляційних витрат та 3% річних, з дотриманням приписів постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р., суд дійшов висновку про розмір інфляційних витрат у сумі 35917,27 грн. (за період починаючи з грудня 2014 року по жовтень 2016р. на загальну суму 58427,28 грн.) та 3% у загальному розмірі 3472,02 грн. (за період з 17.11.2014р. по 08.11.2016р. на суму 58427,28 грн.).
Відтак, позовні вимоги Державного підприємства “Донецький експертно-технічний центр Держпраці”, м.Мирноград Донецької області, про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська”, м.Добропілля, м.Білозерське Донецької області, інфляційних витрат та 3% річних підлягають задоволенню у сумі визначеній позивачем, адже за розрахунком суду їх загальний розмір становить суму більшу, ніж заявлено до стягнення, а саме 3% річних у розмірі 3333,82 грн., інфляційні витрати - 33347,58 грн.
Згідно з п.5.6 договору за порушення Замовником строків оплати, передбачених п.2.2 Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на час прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення.
За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 48694,86 грн. (нарахування здійснено на суму 58427,28 грн. за період з 17.11.2014р. по 08.11.2016р.).
Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виходячи зі змісту п.5.6 договору та згаданої норми ст.232 Господарського кодексу України, положеннями договору передбачені інші умови нарахування пені, а отже початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано та нарахування санкцій триває за весь час прострочення. Відтак, заперечення відповідача у цій частині судом відхилено.
Разом з цим, у відзиві №б/н від 10.03.2017р. відповідач просить застосувати до позовних вимог щодо стягнення пені по справі №905/212/17 строки спеціальної позовної давності передбачені ст.258 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статей 256, 258 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з частиною 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява позивачем надіслана 22.12.2016р., про що свідчить відповідний штамп поштового відправлення на конверті, у якому означений позов надійшов.
Виходячи з викладеного, слідує, що строк позовної давності у частині вимог про стягнення пені нарахованої за період з 17.11.2014р. по 21.12.2015р. - сплинув.
Відтак, суд задовольняє клопотання відповідача, застосовує строк позовної давності до цієї частини вимог та відмовляє у їх задоволенні.
Як свідчать обставини справи, відповідачем повна оплата за виконані роботи у встановлений строк не здійснена, а отже є наявними підстави для застосування відповідальності передбаченої п.5.6 договору та обов'язок Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська”, м.Добропілля, м.Білозерське Донецької області, сплатити пеню за весь час прострочення, за виключенням періоду щодо якого застосовується строк позовної давності, а саме починаючи з 22.12.2015р. по 08.11.2016р., що дорівнює загальному розміру 19125,48 грн.
Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства “Донецький експертно-технічний центр Держпраці”, м.Мирноград Донецької області, про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська”, м.Добропілля, м.Білозерське Донецької області, пені підлягають задоволенню частково, в сумі встановленої судом.
Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позовні вимоги Державного підприємства "Донецький експертно-технічний центр Держпраці", м.Мирноград Донецької області до Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська”, м.Добропілля, м.Білозерське Донецької області про стягнення 143803,54 грн., у тому числі: заборгованості за виконані роботи в сумі 58427,28 грн., пені в розмірі 48694,86 грн., інфляційного збільшення суми боргу 33347,58 грн., річних в розмірі 3333,82 грн., задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська” (85013, Донецька область, м.Добропілля, м.Білозерське, вул.Строїтельна, буд.17, ЄДРПОУ 36028628, р/р №26005962489491 у ПАТ "ПУМБ" м.Донецьк, МФО 334851) на користь Державного підприємства "Донецький експертно-технічний центр Держпраці" (85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Коржова, буд.16, ЄДРПОУ 23182908, р/р №26004051825423 у ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 335496) 114234,16 грн., у тому числі заборгованість у розмірі 58427,28грн., інфляційні витрати у розмірі 33347,58 грн., 3% річних у сумі 3333,82грн., пеню у розмірі 19125,48 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1713,51 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. В судовому засіданні 13.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
7. Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2017р.
Суддя О.В. Кротінова