15 березня 2017 року Справа № 916/1915/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -Білошкап О.В.,
суддів -Ткаченко Н.Г.,
Удовиченка О.С.,
за участю представників сторін:
ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" в особі керуючого санацією Дунаєвського В.І. на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі №916/1915/16 за позовом Державного підприємства "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" до відповідачів: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про витребування незаконно відчуженого державного майна з чужого володіння та визнання права власності, -
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.09.2016р. (суддя Лепеха Г.А.) позов Державного підприємства "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_8 та ОСОБА_4 повернути з незаконного володіння майно загальною площею 1690,1 кв.м, розташоване в АДРЕСА_1, а саме: - одноповерхове нежитлове приміщення літ. "А" загальною площею - 248,1 кв. м, до якого відноситься - підвал - 1, коридор - 2, 3, кабінети - 4, 5, 6, 9, 10, майстерня - 7, підсобне приміщення - 8; - двоповерхове нежитлове приміщення літ. "Б" загальною площею - 797,6 кв.м, до якого відносяться - майстерні - 1, 5, 7, 9, 10, 11, 12, 16,17, 18, 19, 20, підсобне приміщення; - 2, гараж - 3, кабінети - 4, 22, склад - 6, коридор - 8, сходові майданчики - 13, 15, туалет -14, склад-21; - двоповерхове нежитлове приміщення літ. "В" загальною площею - 352,7 кв. м, до якого відносяться - коридори - 1, 10, 16, битовки - 2, 3, 4, 5, склади - 6, 7, 8, 9, 11, майстерні - 12, 14, туалет - 13, душ - 15, кабінет -17; - одноповерхове нежитлове приміщення літ. "Г" загальною площею - 291,7 кв. м, до якого відносяться - майстерні - 1, 8, 9, 10, бокси - 2,3, битовки - 4, санвузол - 5, умивальник - 6, туалет - 7, ТП -11 у володіння позивача, стягнуто з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 на користь позивача по 1253,27 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 (колегія суддів: Туренко В.Б. - головуючий, Поліщук Л.В., Таран С.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 15.09.2016р. скасовано, в позові відмовлено, стягнуто з Державного підприємства "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" на користь ОСОБА_4 судовий збір за апеляційний перегляд справи в сумі 4272,40 грн., доручено господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Державне підприємство "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" в особі керуючого санацією Дунаєвського В.І. звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 15.09.2016р., посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.07. 2016 року Державне підприємство "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 про витребування незаконно відчуженого державного майна з чужого володіння та визнання права власності на це майно, зазначивши про те, що керуючим санацією ДП "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" - Дунаєвським В.І. встановлено, що на балансі підприємства обліковується майно дослідної станції інституту, яке розміщено за адресою: АДРЕСА_1, проте доступ до цього майна неможливий внаслідок знаходження цього майна в чужому володінні.
Ухвалою суду першої інстанції від 16.08.2016р. за клопотанням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, останнього залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Частково задовольняючи позов Державного підприємства "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", суд першої інстанції послався на те, що спірне державне майно було відчужене поза волею ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" на підставі нікчемного договору купівлі-продажу від 09.02.2001р., отже заявлений позов в частині витребування державного майна з чужого володіння є обгрунтованим та доведеним, тому в цій частині підлягає задоволенню, а в частині визнання права власності за Державним підприємством "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" - задоволенню не підлягає, оскільки Державне підприємство "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" та майно, що перебуває у нього на балансі є державною власністю, тому вимоги щодо визнання права власності судом не потребують доказування.
Переглянувши справу в апеляційному порядку згідно ст.ст.99,101 ГПК України, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові, пославшись на те, що суд першої інстанції не врахував обставини, встановлені щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_4 у справах № 22ц-7488-10, №2-326/11. Так, судовим рішеннями у справах № 22ц-7488-10, №2-326/11 встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_4 визнані добросовісними набувачами спірного об'єкту, майно не вибувало поза волею ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", а реконструювавши та провівши ремонт ОСОБА_8 та ОСОБА_4 створили нову річ. Вказані обставини мають відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України преюдиційне значення, тому підстави для витребування спірного майна від ОСОБА_8 та ОСОБА_4 відсутні.
Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки вони зроблені без повного та всебічного дослідження всіх фактичних обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2013р. відкрито процедуру санації Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", керуючим санацією Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" призначено керівника підприємства Дунаєвського В. І.
Ухвалою суду першої інстанції від 03.03.2016р. затверджено план санації Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут".
В ході процедури санації керуючим санацією встановлено, що на балансі підприємства обліковується майно дослідної станції інституту, що розміщено за адресою: м. Одеса, вул. Розумовська,38, яке знаходиться в чужому володінні.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.03.2014р. №408-р із сфери управління Міністерства промислової політики України до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі передано державні підприємства, в тому числі і Державне підприємство "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут".
Відповідно до ст. 317, 318 Цивільного Кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу, якою до учасників цивільних відносин зараховано державу Україна.
Статтею 326 Цивільного Кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.
Згідно ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.
Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.
Відчуження суб'єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Продаж суб'єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється лише на конкурентних засадах.
Отже, відчуження майна державного підприємства проводиться безпосередньо підприємством, після отримання на це дозволу органу виконавчої влади, що здійснює управління державним майном, за погодженням з Фондом державного майна України.
Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Як встановлено судом першої інстанції, 09.02.2001р. між ОСОБА_7 (Відповідач 1) та Державним підприємством "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" (Позивач) в простій формі укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна загальною площею 1690,1 кв.м, розташованого в АДРЕСА_1.
Оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.02.2001р. укладено в простій формі, без дозволу на це вищезазначених органів, без нотаріального посвідчення та в порушення вимог законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначений договір вважається таким, що не є укладеним.
Крім того, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2007р. скасовано заочне рішення суду від 21.12.2006р., яким визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.02.2001р.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про нікчемність правочину купівлі-продажу нерухомого майна від 09.02.2001р., у зв'язку з чим задовольнив вимоги щодо витребування державного майна з чужого незаконного володіння.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання права власності за Державним підприємством "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Державне підприємство "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" та майно, що перебуває у нього на балансі є державною власністю, тому зазначені вимоги не потребують доказування.
Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції послався на обставини, встановлені у судових справах № 22ц-7488-10 та №2-326/11 щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_4 та врахував їх преюдиційне значення.
При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 30.09.2010р. скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.11.2008р. у справі № 22ц-7488-10 та:
-в задоволенні позову ОСОБА_7 до Державного підприємства Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут Міністерства промислової політики України про визнання дійсним договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель та споруд дослідної станції від 09.02.2001р. відмовлено;
-в задоволенні позову третіх осіб: ОСОБА_8, ОСОБА_4 до ОСОБА_7, Державного підприємства Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут Міністерства промислової політики України про визнання права власності на комплекс нежитлових будівель та споруд дослідної станції відмовлено;
-в задоволенні зустрічного позову Державного підприємства Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут Міністерства промислової політики України до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель та споруд дослідницької станції від 09.02.2001р. та визнання права власності відмовлено.
При цьому, вказаним рішенням апеляційного суду Одеської області від 30.09.2010р. встановлені наступні обставини:
-спірний об'єкт належав ДП Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут Міністерства промислової політики України, його продаж здійснено без дозволу уповноваженого органу управлінням майном, не посвідчений нотаріусом, а тому відсутні підстави визнавати договір купівлі-продажу від 09.02.2001р. дійсним, оскільки він є неукладеним, тобто не створює юридичних наслідків;
-ОСОБА_8 та ОСОБА_4 відповідно до реєстру права власності на нерухоме майно є власниками спірного об'єкту з 19.03.2007р. в рівних частках, згідно договору від 05.03.2007р., який не оспорювався учасниками процесу і не доведено, що це право оспорюється ДП Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут Міністерства промислової політики України, тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_8 та ОСОБА_4;
-права ДП Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут Міністерства промислової політики України не порушені, оскільки власниками цього майна є ОСОБА_8 та ОСОБА_4, вимоги до яких не заявлялись.
Крім того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2014р. у справі №2-326/11 (провадження №2/522/1221/14), яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01.10.2014р. (провадження №22-ц/785/6728/14), відмовлено у задоволенні позову Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном до ОСОБА_8, ОСОБА_4, за участю третіх осіб ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
Отже, вказаними судовими рішеннями було встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_4 є добросовісними набувачами спірного нерухомого майна, реконструювавши та провівши ремонт спірного об'єкту, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 створили нову річ, і що спірне майно колишньої дослідної станції не вибувало з володіння ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" поза його волею.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
У процесі здійснення господарського судочинства з конкретної справи господарські суди керуються судовими рішеннями судів загальної юрисдикції виключно на підставі, у межах та порядку, передбачених статтею 35 ГПК, тобто у встановленні преюдиціальних фактів.
Врахувавши преюдиційність обставин, встановлених судовими рішеннями у справах № 22ц-7488-10 та №2-326/11, суд апеляційної інстанції відмовив у позові ДП "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" про витребування у ОСОБА_8 та ОСОБА_4 незаконно відчуженого державного майна та визнання права власності.
Однак, відмовляючи в задоволенні позову з посиланням на преюдиційне значення встановлених вищезазначеними судовими рішеннями обставин, зокрема, що спірне майно не вибувало з володіння ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" поза його волею, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки доводам заявника про те, що власником спірного майна є держава Україна і спірне майно - Дослідна станція ДП "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" вибуло з володіння державою Україна не за волею власника, а іншим шляхом.
Крім цього, вирішуючи даний спір по суті, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що в матеріалах справи відсутній сам договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.02.2001р., укладений між ОСОБА_7 та Державним підприємством "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", та не дослідили наявність доказів перебування на балансі Державного підприємства "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" спірного нерухомого майна загальною площею 1690,1 кв.м, яке розташоване в АДРЕСА_1 та складається з одноповерхового нежитлового приміщення літ. "А" загальною площею - 248,1 кв. м, до якого відноситься: підвал - 1, коридор - 2, 3, кабінети - 4, 5, 6, 9, 10, майстерня - 7, підсобне приміщення - 8; двоповерхового нежитлового приміщення літ. "Б" загальною площею - 797,6 кв.м, до якого відносяться: майстерні - 1, 5, 7, 9, 10, 11, 12, 16,17, 18, 19, 20, підсобне приміщення - 2, гараж - 3, кабінети - 4, 22, склад - 6, коридор - 8, сходові майданчики - 13, 15, туалет -14, склад-21; двоповерхового нежитлового приміщення літ. "В" загальною площею - 352,7 кв. м, до якого відносяться: коридори - 1, 10, 16, битовки - 2, 3, 4, 5, склади - 6, 7, 8, 9, 11, майстерні - 12, 14, туалет - 13, душ - 15, кабінет -17; одноповерхового нежитлового приміщення літ. "Г" загальною площею - 291,7 кв. м, до якого відносяться: майстерні - 1, 8, 9, 10, бокси - 2,3, битовки - 4, санвузол - 5, умивальник - 6, туалет - 7, ТП -11.
Таким чином, не перевіривши всіх обставин, що мають суттєве значення для розгляду даної справи та не надавши належної правової оцінки наданим доказам та доводам сторін, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, встановлені ст. 1117 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій припустились порушень норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому постанова Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 15.09.2016р. підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
При новому розгляді справи суду першої інстанції належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" в особі керуючого санацією Дунаєвського В.І. задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 15.09.2016р. у справі №916/1915/16 скасувати.
Справу №916/1915/16 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий: Білошкап О.В.
Судді:Ткаченко Н.Г.
Удовиченко О.С.