22 березня 2017 року Справа № Б15/29/40/41/04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі)
Короткевича О.Є.,
Погребняка В.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державної акціонерної компанії "Хліб України", м. Київ
на ухвалу та ухвалу від 26.01.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 господарського суду Дніпропетровської області
у справі№ Б15/29/40/41/04 господарського суду Дніпропетровської області
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Гербера", м. Дніпро
до боржникаДочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів", м. Павлоград Дніпропетровської області
провизнання банкрутом
розпорядник майнаарбітражний керуючий Шевцов Є.В.
Подана ДАК "Хліб України" касаційна скарга від 23.02.2017 № 1-2-12/105 не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені у частині 1 статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
Отже, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 про задоволення клопотання розпорядника майна та витребування доказів у справі може бути предметом касаційного оскарження лише після її перегляду по суті в апеляційному порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду першої інстанції від 20.12.2016 в апеляційному порядку по суті не переглядалась, оскільки за ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 апеляційне провадження з перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 було припинено, що позбавляє заявника касаційної скарги процесуального права на оскарження в касаційному порядку вказаної ухвали місцевого суду.
За таких обставин, касаційна скарга ДАК "Хліб України" в частині оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження, в зв'язку з чим у її прийнятті слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.
Стосовно оскаржуваної у даній справі ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до норм ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, ДАК "Хліб України" оскаржується ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2017, якою припинено апеляційне провадження з перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 у даній справі.
Розмір та порядок сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII, що набрав чинності 01.01.2017).
Підпунктом 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено ставку судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Однак, заявником в порушення названих норм до касаційної скарги не додані докази сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2017. При цьому у касаційній скарзі викладено клопотання про надання відстрочки сплати судового збору, у якому заявник касаційної скарги посилається на неможливість оплатити судовий збір через арешт органами державної виконавчої служби коштів ДАК "Хліб України" на розрахункових рахунках в установах банків, у тому числі в АТ "Ощадбанк", з рахунку у якому здійснювалися операції зі сплати судового збору за подання позовних заяв та скарг. При цьому скаржник послався на додану до клопотання копію постанови про арешт коштів.
Розглядаючи вказане клопотання про надання відстрочки по сплаті судового збору, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ст. 8 Закону України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII, що набрав чинності 01.01.2017), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому, слід зазначити, що за приписами норм ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення у сплаті судового збору є правом суду, а відповідне клопотання розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору та підтвердження цих обставин належними доказами.
Виходячи з наведених приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір", єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
При цьому відстрочення сплати судового збору може мати місце на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до ст. 1118 ГПК України такий строк не може перевищувати одного місяця з моменту прийняття касаційної скарги до провадження.
У той же час заявник у порушення вимог ст. 33 ГПК України не надав жодних доказів, які б давали підстави стверджувати про поліпшення його матеріального стану та спроможність сплатити судовий збір у повному обсязі протягом вищезазначеного місячного строку.
Більше того, ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У даному випадку заявником касаційної скарги є юридична особа - суб'єкт господарювання, який здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на власний ризик з метою одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Приймаючи до уваги вищевикладене та оцінивши доводи та обставини, що наведені в обґрунтування заяви про відстрочення від сплати судового збору, колегія суддів зазначає, що в порушення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України скаржником не було додано до клопотання належних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин щодо неможливості сплатити судовий збір у встановленому розмірі внаслідок арешту коштів скаржника на рахунках в установах банку.
Отже, з огляду на імперативні приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору.
За таких обставин до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, що є підставою для повернення касаційної скарги згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.
Крім викладеного слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Оскаржувана в касаційному порядку ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду була прийнята та підписана 26.01.2017, тоді як касаційна скарга ДАК "Хліб України" на вказану ухвалу була подана 24.02.2017, про що свідчить відбиток поштового штемпелю на конверті, яким касаційна скарга разом із доданими до неї документами була направлена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 50 ГПК України перебіг процесуального строку, обчислюваного днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. У даному випадку останній день строку на звернення з касаційної скаргою - 15.02.2017. Натомість, в порушення вказаних норм, заявник в касаційній скарзі невірно обрахував строк на касаційне оскарження ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 та невірно визначив 27.02.2017, як останній день звернення із касаційної скаргою у даній справі.
Таким чином, касаційна скарга подана через 9 днів після закінчення процесуального строку, встановленого для її подання, однак, ні в самій скарзі не викладено, а до скарги не додано клопотання (заява) про відновлення цього строку, що подається в порядку ст. 53 ГПК України.
Відповідно ж до п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Враховуючи викладене, касаційна скарга ДАК "Хліб України" в частині оскарження ухвали Д ніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Відповідно до норм ч. 3 ст. 1113 ГПК України після усунення обставин, зазначених в пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно.
Керуючись ст. 129 Конституції України, нормами ст.ст. 4, 8 Закону України "Про судовий збір", ст. 42 Господарського кодексу України та ст.ст. 22, 50, 53, п. 1 ч. 1 ст. 62, ст.ст. 106, 107, 110, 111, п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 1113, ч. 3 ст. 1113, ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
1. Відмовити Державній акціонерній компанії "Хліб України" в прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 у справі № Б15/29/40/41/04.
2. Клопотання Державної акціонерної компанії "Хліб України" про надання відстрочки сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № Б15/29/40/41/04 відхилити.
3. Касаційну скаргу Державної акціонерної компанії "Хліб України" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № Б15/29/40/41/04 повернути заявнику.
Головуючий В.М. Коваленко
Судді О.Є. Короткевич
В.Я. Погребняк
.