14 березня 2017 року Справа № 910/26904/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Катеринчук Л.Й. (головуючого),
Ткаченко Н.Г., Удовиченка О.С.
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Унірем-Агро"
на постанову та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року (в частині розгляду зустрічного позову) Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 року (в частині розгляду зустрічного позову)
у справі Господарського суду № 910/26904/15 міста Києва
за позовомТОВ "Агропромсервіс-Плюс"
до ТОВ "Унірем-Агро"
про стягнення боргу в розмірі 1 000 000 грн.
та за зустрічним позовомТОВ "Унірем-Агро"
до ТОВ "Агропромсервіс-Плюс"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу №Р-12/08/2 від 08.12.2009 року
у судовому засіданні взяли участь представники :
ТОВ "Унірем-Агро": Тарасов С.О. (довіреність від 01.02.2016 року),
ТОВ "Агропромсервіс-Плюс":Богун В.П. (довіреність від 01.03.2017 року).
13.10.2015 року ТОВ "Агропромсервіс-Плюс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Унірем-Агро" (далі - відповідача) про стягнення боргу в розмірі 1 000 000 грн. за договором комісії №УА/06-09 від 01.06.2009 року, укладеного між позивачем, як комітентом, та відповідачем, як комісіонером, що є грошовими коштами, перерахованими позивачем на придбання товару за договором поставки, зобов'язання щодо укладення якого відповідач не виконав; судові витрати позивача на суму 15 000 грн. стягнути з відповідача (том 1, а.с. 11 - 34).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду (том 1, а.с. 1 - 2).
02.12.2015 року відповідач подав до місцевого господарського суду зустрічний позов до позивача з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу №Р-12/08/2 від 08.12.2009 року та покладення витрат відповідача із сплати судового збору на позивача (том 1, а.с. 94 - 99).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2015 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у даній справі (том 1, а.с. 76 - 78).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 року (суддя Комарова О.С.) первісний позов задоволено повністю; стягнено з відповідача на користь позивача грошові кошти на суму 1 000 000 грн. основного боргу та 15 000 грн. судового збору; у задоволенні зустрічного позову відмовлено з огляду на недоведення відповідачем належними та достатніми доказами наявності підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним (том 1, а.с. 216 - 232).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ТОВ "Унірем-Агро" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції від 24.02.2016 року в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов, мотивуючи неповнотою з'ясування місцевим господарським судом обставин справи та неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права.
29.08.2016 року до апеляційного суду надійшло клопотання ТОВ "Унірем-Агро" про заміну сторони у справі №910/26904/15 - ТОВ "Унірем-Агро" (відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом) правонаступником - ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" (том 1, а.с. 287 - 307).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Пономаренка Є.Ю., суддів: Дідиченко М.А., Руденко М.А.) апеляційну скаргу ТОВ "Унірем-Агро" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 року у даній справі - без змін з тих же підстав (том 1, а.с. 336 - 346).
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями в частині розгляду зустрічного позову, ТОВ "Унірем-Агро" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду від 28.11.2016 року та рішення суду першої інстанції від 24.02.2016 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов, визнати недійсним договір купівлі-продажу №Р-12/08/2 від 08.12.2009 року, укладений між позивачем та відповідачем, здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі - ТОВ "Унірем-Агро" на ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс", судові витрати покласти на позивача, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 109, 512, 513, 520, 521 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 17 Закону України "Про заставу", статей 9, 13, 14, 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статей 25, 34, 36, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначив про неповноту дослідження судами обставин справи на предмет правомірності укладення сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу рухомого майна за умов дійсності обтяження у вигляді заборони на його відчуження, а також можливості проведення заліку зустрічних однорідних вимог між сторонами спору, зважаючи на те, що майно, відчужене відповідачем на користь позивача за спірним правочином, перебувало у заставі позивача, тоді як законодавством про заставу не передбачено права заставодержателя на набуття у власність предмета застави шляхом його придбання у заставодавця за договором купівлі-продажу. Також, скаржник доводить помилковість висновків апеляційного суду про відмову у здійсненні процесуального правонаступництва відповідача з посиланням на обставини утворення його правонаступника внаслідок виділу частини прав та обов'язків юридичної особи-відповідача в порядку статті 109 ЦК України, що не слід ототожнювати із заміною боржника у зобов'язанні, на здійснення якої необхідна згода позивача-кредитора відповідно до статті 520 ЦК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 28.11.2016 року (в частині розгляду зустрічного позову) та рішення суду першої інстанції від 24.02.2016 року (в частині розгляду зустрічного позову) на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників відповідача - Тарасова С.О. та позивача - Богуна В.П., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Положеннями статей 202, 203 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтями 626, 627 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Положеннями статті 593 ЦК України як одну із підстав припинення права застави визначено набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Аналогічна правова норма передбачена статтею 28 Закону України "Про заставу".
Згідно з частиною 1 статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Отже, заставодержатель вправі набути предмет застави у власність за договором купівлі-продажу, укладеним із заставодавцем, що матиме наслідком припинення правовідносин застави між заставодавцем та заставодержателем за договором застави.
Статтею 520 ЦК України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини 1 статті 25 ГПК України, у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу.
Статтею 60 ГПК України передбачено, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, які повинні бути взаємно пов'язані між собою. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Положеннями статті 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами при розгляді зустрічного позову, 08.12.2009 року між відповідачем, як продавцем, та позивачем, як покупцем, укладено договір №Р-12/08/2 купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав, а покупець купив рухоме майно вартістю 560 000 грн. з ПДВ, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, Більшовицький провулок, 4-а (пункт 1.1. договору) (том 1, а.с. 97).
Судами встановлено, що в обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач зазначив, що при вчиненні оспорюваного правочину волевиявлення відповідача-продавця, не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, оскільки ОСОБА_6, який на момент укладення спірного договору купівлі-продажу виконував повноваження директора товариства-відповідача, діяв всупереч його інтересам, розпродаючи основні фонди товариства, що використовувалися у його господарській діяльності; також, відповідач надав суду витяг з кримінального провадження №12014000000000424, з якого вбачається, що при виконанні обов'язків директора ТОВ "Унірем-Агро" та ТОВ "Унірем-Ойл" ОСОБА_6 зловживаючи своїм службовим становищем заволодів майном зазначених товариств (том 1, а.с. 98).
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення щодо попереднього директора товариства-відповідача ОСОБА_6 кримінального провадження №12014000000000424 не підтверджує вибуття спірного майна із володіння відповідача поза його волею, оскільки в силу положень статті 35 ГПК України преюдиційне значення для розгляду даного спору можуть мати обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі, тоді як у кримінальному провадженні №12014000000000424 вирок суду про засудження директора ТОВ "Унірем-Агро" ОСОБА_6 за вчинення злочину за фактом зловживання службовим становищем та заволодіння майном підприємства-відповідача не винесено, тому є безпідставними доводи відповідача про те, що директор "Унірем-Агро" ОСОБА_6 в момент укладення спірного правочину діяв всупереч інтересам товариства.
При цьому, місцевий господарський суд спростував доводи позивача за зустрічним позовом про дії його попереднього керівника виключно в інтересах відповідача за зустрічним позовом, зазначивши про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог з оплати вартості майна за оспорюваним договором мало наслідком зменшення заборгованості зустрічного позивача на загальну суму 560 000 грн. та свідчить про вчинення попереднім директором товариства ОСОБА_6 дій в інтересах ТОВ "Унірем-Агро" (том 1, а.с. 25).
Також, судом першої інстанції встановлено, що договір купівлі-продажу №Р-12/08/2 від 08.12.2009 року вчинено в письмовій формі, підписано представниками сторін та скріплено печатками товариств, сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов оскаржуваного правочину та уклали його у відповідності до вимог чинного законодавства.
З огляду на таке, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) належними та достатніми доказами наявності підстав для визнання недійсним договору №Р-12/08/2 купівлі-продажу від 08.12.2009 року за статтею 215 ЦК України.
Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився із здійсненою судом першої інстанції оцінкою доказів у справі та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування рішення від 24.02.2016 року.
Доводи апеляційної скарги відповідача про неправомірність укладення спірного договору-купівлі продажу за умов існування обтяження рухомого майна відповідача, яке було предметом продажу, забороною на його відчуження, апеляційний суд відхилив з огляду на встановлені обставини продажу відповідачем спірного майна на користь позивача, як його заставодержателя відповідно до договорів застави від 27.07.2009 року та від 30.07.2009 року, що свідчить про поєднання власника заставного майна та його обтяжувача в одній особі, про згоду заставодержателя на укладення такого договору, зокрема, згідно частини 2 статті 17 Закону України "Про заставу".
Розглядаючи клопотання відповідача - ТОВ "Унірем-Агро" про його заміну правонаступником - ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс", заявлене на стадії апеляційного провадження у справі, суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" створено шляхом виділу з ТОВ "Унірем-Агро" з переданням новоствореному товариству за Актом приймання-передачі від 08.07.2016 року виконання всіх прав та обов'язків ТОВ "Унірем-Агро", що виникають або в подальшому можуть виникнути з договору комісії №УО/06-09 від 01.06.2009 року, на підставі якого заявлено первісний позов, а також з рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 року у справі №910/26904/15 на суму основного боргу в розмірі 1 000 000 грн. та судового збору в розмірі 15 000 грн. та виконавчих проваджень, відкритих на виконання цього рішення; зазначене, на думку відповідача, підтверджує перехід до його правонаступника - ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" всіх обов'язків ТОВ "Унірем-Агро" перед позивачем з виконання рішення місцевого господарського суду від 24.02.2016 року у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості за договором комісії та судового збору (том 1, а.с. 287 - 307).
Апеляційним судом встановлено, що відповідач - ТОВ "Унірем-Агро" фактично перевів свої зобов'язання перед позивачем на новостворену юридичну особу - ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс". Такі дії відповідача у справі свідчать про виникнення нового спору між позивачем - ТОВ "Агропромсервіс-Плюс", відповідачем - ТОВ "Унірем-Агро" та новоствореною юридичною особою - ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс", який не був предметом розгляду місцевого господарського суду, тому заявлене відповідачем на стадії апеляційного провадження клопотання про його заміну правонаступником не підлягає задоволенню.
Колегія суддів касаційного суду, переглядаючи справу в межах предмета касаційного оскарження, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, вважає їх такими, що зроблені за умов повноти дослідження обставин справи, а доводи скаржника про неналежну оцінку судами обставин справи на предмет наявності підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним з посиланням на його укладення щодо рухомого майна відповідача, обтяженого заставою позивача, відхиляє як такі, що спростовуються за змістом положень статті 593 ЦК України та статті 28 Закону України "Про заставу", які допускають укладення між заставодавцем та заставодержателем договору купівлі-продажу предмета застави, що має наслідком поєднання власника заставного майна та його заставодержателя в одній особі та є підставою для припинення правовідносин застави.
Доводи відповідача за змістом касаційної скарги про необґрунтованість відмови апеляційного суду у здійсненні процесуального правонаступництва сторони (відповідача) у справі з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані судом апеляційної інстанції, зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.
З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційного суду від 28.11.2016 року (в частині розгляду зустрічного позову) та рішення суду першої інстанції від 24.02.2016 року (в частині розгляду зустрічного позову) у даній справі прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу ТОВ "Унірем-Агро" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року (в частині розгляду зустрічного позову) та рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 року (в частині розгляду зустрічного позову) у справі №910/26904/15 залишити без змін.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді Н.Г. Ткаченко
О.С. Удовиченко