Справа № 465/2694/14 Головуючий у 1 інстанції: Лозинський Б.М.
Провадження № 22-ц/783/1457/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
Категорія:59
20 березня 2017 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
при секретарі: Цапові П.М.,
за участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6 - ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Франківського ВДВС Львівського МУЮ, ПП «Нива-В.Ш.», за участю третіх осіб: ПАТ «ВіЕс Банк», ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними, визнання недійсними прилюдних торгів, акту та протоколу проведення прилюдних торгів та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування квартирою, їх виселення та вселення,-
У травні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського МУЮ (далі - Франківський ВДВС Львівського МУЮ), Приватного підприємства "Нива-В.Ш." (далі - ПП "Нива-В.Ш."), у якому просила визнати протиправною бездіяльність Франківського ВДВС Львівського МУЮ в частині неповідомлення організатора прилюдних торгів - ПП "НИВА-В.Ш." філія 14 (Львів) про зупинення 22 квітня 2014 року виконавчого провадження ВП № 36991627 на підставі ухвали Франківського районного суду м. Львова від 18 квітня 2014 року у справі № 6/465/114/14; визнати недійсними прилюдні торги, які відбулися 22 квітня 2014 року з реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_9; визнати недійсним акт про проведення прилюдних торгів з продажу арештованого майна боржника від 22 квітня 2014 року щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним протокол № 1414129-2 від 22 квітня 2014 року проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) - квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_9, та вирішити питання про стягнення судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що прилюдні торги проведено з порушеннями вимог Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про іпотеку" та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5.
У липні 2014 року ОСОБА_6 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 у якому зазначала, що 22 квітня 2014 року під час проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна нею була придбана квартира за адресою АДРЕСА_1, що раніше належала позивачу. На підставі акта державного виконавця про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 09 липня 2014 року було видано свідоцтво №1130 про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та зареєстровано право власності ОСОБА_6 на вказану квартиру. Проте, як єдиний власник даної квартири ОСОБА_5 не має до неї доступу, оскільки в ній знаходяться колишні власники, які добровільно не бажають виселятися та знятись з місця своєї реєстрації. Посилаючись на зазначені обставини, просила виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_4 із квартири по вул. Гайворонського,7/4 у м. Львові; визнати їх такими, що втратили право на користування вказаним житловим приміщенням та вселити її у вказане житлове приміщення.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського МУЮ, Приватного підприємства "Нива - В.Ш." про визнання протиправною бездіяльність Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського МУЮ, недійсними прилюдних торгів, протоколу та акту державного виконавця - відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, їх виселення та вселення ОСОБА_6 - задоволено.
Визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_11 з квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1
Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13 жовтня 2014 року вселено ОСОБА_6 в житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 09 червня 2015 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2015 року в частині визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні такої вимоги.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2015 року відхилено касаційну скаргу ОСОБА_2, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2014 року в частині, що залишена без змін рішенням апеляційного суду, та рішення апеляційного суду Львівської області від 09 червня 2015 року залишені без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4, яка подана представником ОСОБА_5, задоволено частково.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 09 червня 2015 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про виселення скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судове засідання, представники відповідачів - Франківського ВДВС ЛМУЮ, ПП «Нива-В.Ш.» та представник третьої особи ПАТ «ВіЕс Банк», будучи повідомленими належним чином про день та час розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм поштового відправлення, не прибули, не повідомили суд про причину неявки. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 слід задовольнити частково з наступних підстав.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4, яка подана представником ОСОБА_5, задоволено частково. Рішення апеляційного суду Львівської області від 09 червня 2015 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про виселення скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відтак, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення лише у вищевказаних межах.
Відповідно до вимог статей 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам закону рішення суду повністю не відповідає.
Судом встановлено, що 14 березня 2013 року головним державним виконавцем Франківського ДВС Львівського МУЮ відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа Франківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2012 року про стягнення із ОСОБА_2. на користь ПАТ "Фольксбанк" (правонаступником якого є ПАТ "ВіЕс Банк") 193 033,29 грн. В процесі здійснення вищезазначеного виконавчого провадження накладено арешт на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, яка на момент арешту була передана в іпотеку стягувачу ПАТ "Фольцбанк" відповідно до іпотечного договору від 23 вересня 2008 року. 18 квітня 2014 року Франківським районним судом м. Львова винесено ухвалу про зупинення реалізації заставного майна - спірної квартири. У той же час на виконання договору про реалізацію заставного майна Львівською філією № 14 ПП "Нива-В.Ш." було повідомлено стягувача, боржника та орган ДВС про призначення прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1 на 22 квітня 2014 року за місцем розташування торгуючої організації. У вищезазначений час торги з реалізації арештованого майна (предмету іпотеки) відбулись і переможцем торгів було визнано ОСОБА_6, яка у цей же день сплатила запропоновану на торгах суму у розмірі 339 500 грн. Постанова Франківського ВДВС Львівського МУЮ від 22 квітня 2014 року про зупинення виконавчого провадження отримана ПП "НИВА-В.Ш." філія 14 (Львів) на наступний день після їх проведення - 23 квітня 2014 року.
За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до ст. 589 ЦК України, частини першої ст. 33 Закону "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст. 12 цього Закону.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги щодо виселення, зокрема ОСОБА_4, яка згідно довідки Львівського комунального підприємства "Затишне" від 10 липня 2014 року зареєстрована у спірній квартирі з 14 січня 1963 року як колишній власник, ОСОБА_6 посилалась на норму ст. 391 ЦК України, де зазначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Разом з тим, що стосується виселення відповідача ОСОБА_4, яка зареєстрована та/або проживає у спірній квартирі, то колегія суддів приходить до наступного висновку.
Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку".
Так, згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Відповідно до Конституції України - громадяни мають право на житло.
Вказана норма регламентована також і ст.1 ЖК України.
За приписами ч.4 ст.9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.
Частина третя статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.
За змістом частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Відтак, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України "Про іпотеку" підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК Української РСР.
Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.
Саме до цього зводяться правові висновки Верховного Суду України, щодо застосування ст. 109 ЖК УРСР та положень статей 39, 40 Закону України "Про іпотеку", викладені у постанові від 22 червня 2016 року у справі за № 6-197цс16.
Перевіряючи підстави набуття права власності попереднім власником ОСОБА_2, апеляційним судом встановлено, що остання набула право власності на вказану квартиру на підставі Договору дарування часток у розмірі ? та в розмірі ? на підставі свідоцтва про право на спадину за заповітом.(т.3 а.с. 64)
Судом встановлено, що іпотекодавець ОСОБА_2 отримала кредит не на придбання іпотечного майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 у якій зареєстрована та проживає ОСОБА_4.
З огляду на наведене, оскільки в іпотеку передано квартиру, яка була придбана не за рахунок отриманих кредитних коштів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для виселення відповідача ОСОБА_4 із зазначеної квартири без надання іншого постійного житла.
Доводи представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6 - ОСОБА_7 щодо забезпечення відповідача ОСОБА_4 житлом, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2, колегія суддів вважає безпідставними із врахуванням наступного.
Згідно ст.113 ЖК України надаване громадянам у зв'язку із виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам ст.50 цього Кодексу. Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру.
Із врахуванням наведено, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для виселення відповідача ОСОБА_4 із зазначеної квартири, яка знаходиться у м.Львові без надання іншого постійного житла у вказаному населеному пункті.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 307, 309, 313, ч.2 ст. 314, 315, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2014 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про виселення - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: О.М.Ванівський
Судді: Р.П. Цяцяк
Н.О. Шеремета