15 березня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоКузнєцова В.О.,
суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І., Мостової Г.І., Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Служба у справах дітей Московського району Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та грошових коштів та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у її вихованні, за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - на рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 червня 2015 року та від 18 січня 2016 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2016 року,
У лютому 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7 про позбавлення останнього батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнення з відповідача аліменти на доньку у розмірі 4 000 грн до досягнення нею повноліття, стягнення з ОСОБА_7 на її користь грошові кошти у сумі 32 755 грн, з яких 19 425 грн - витрати на навчання та 13 330 грн - витрати на подорож до Туречинни.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_6 посилалася на те, що під час перебування з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька - ОСОБА_9 Починаючи з 2008 року відповідач не бере участі у вихованні та спіклуванні з донькою, не цікавиться життям дитини, не телефонує та не виявляє бажання спілкуватись та приймати участь у її вихованні, не допомагає їй виховувати та забезпечувати їхню дитину, ухиляється від контактів з нею. Дитина відвідує спеціалізовану економіко-правову школу Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія». Навчання у даному закладі коштує 1 450,00 грн. на місяць. За останні два роки навчання доньки в першому та другому класі нею було витрачено 38 850,00 грн., половину з яких у розмірі 19 425, 00 грн. вона просила стягнути з відповідача. Крім того, 27 травня 2014 року відповідачем була підписана нотаріальна заява, якою останнім була надана згода на виїзд доньки за кордон. Цією ж заявою відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити всі витрати доньки на вказану подорож. Вартість подорожі дитини склала 13 330,00грн., які відповідач так їй і не відшкодував.
У квітні 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у її вихованні.
В обґрунтування позову ОСОБА_7 посилався на те, що він є батьком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу між ним та відповідачкою, вони проживають окремо один від одного, дитина постійно проживає разом із відповідачем. З весни 2008 року, відповідачка стала усіляко чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, зокрема, шляхом ненадання йому можливості бачитись із дитиною, фактично вона перестала постійно проживати за відомим йому місцем реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1, та переїхала разом із дитиною проживати за невідомою йому адресою, яку йому не повідомила. Враховуючи те, що він і відповідач мають рівні права на участь у вихованні дитини, однак, враховуючи складні стосунки між ними, вік дитини, її стан здоров'я, психологічний та емоційний стан, бажання його брати участь у вихованні та спілкуванні із рідною донькою, виходячи із інтересів дитини, просив встановити дні та час для спілкування між ним та ОСОБА_9, а саме: дві доби (субота та неділя) на місяць за місцем його проживання без присутності матері, а також, один раз на рік, в період літніх канікул під час відпустки батька надавати час строком 20 діб, без присутності матері ОСОБА_6, для сумісного відпочинку.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 25 червня 2015 року позовну заяву ОСОБА_7 залишено без розгляду.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2016 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Позбавлено ОСОБА_7 батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_9 Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на дитину - ОСОБА_9 у розмірі 700 грн щомісячно із подальшою їх індексацією відповідно до закону, починаючи з 16 лютого 2015 року та до досягнення ОСОБА_9 повноліття. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 липня 2015 року ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 25 червня 2015 року про залишення позовної заяви ОСОБА_7 скасовано, справу направлено до того ж суду для продовження розгляду.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - порушує питання про скасування рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2016 року в частині позбавлення батьківських прав із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, та скасування рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2016 року про відмову у задоволенні позову про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у її вихованні із ухваленням нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому, в силу ст. 335 ЦПК України, не переглядаються.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом установлено, що за час перебування в шлюбі у сторін народилася донька - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19).
Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розірвано 25 жовтня 2007 року (а.с.20).
У своєму висновку від 21 травня 2015 року № 264 Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_7 відносно малолітньої дитини ОСОБА_9
Звертаючись до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав, ОСОБА_6 посилалася на те, що батько ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із наявності підстав, передбачених ст. 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_9
Проте погодитися з такими висновками судів не можна.
Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.
Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 20 березня 2007 року № 3 (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
В своїх запереченнях та позовній заяві, ОСОБА_7 зазначав, що він бажає спілкуватися із своєю донькою, однак ОСОБА_6 чинить йому перешкоди, переїхала разом із дитиною проживати в інше, не відоме йому місце, не повідомляє йому фактичне місце проживання дитини, що стало підставою для звернення ним із позовом про встановлення порядку спілкування з дочкою.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди не врахували, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Даних про обставини, які б свідчили про винну поведінку відповідача щодо дитини, або даних про те, що до відповідача раніше застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, справа не містить.
Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. Зокрема, відповідно до положень ст. 12 ч. І Конвенції ООН від 20 листопада 1989 року «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року), держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Згідно з положеннями ст. 171 СК України думка дитини має бути врахована при вирішенні питань, що стосуються її життя.
Таким чином, думка дитини має бути з'ясована і врахована судом при розгляді справ, що стосується її прав, на що судами уваги звернуто не було.
Крім того, суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).
Висновок судів про те, що матеріали справи не містять жодних доказів про намагання батька приймати участь у житті та вихованні доньки спростовується поданням останнім зустрічного позову про визначення порядку спілкування з дитиною.
Таким чином ухвалені у справі судові рішення в частині позбавлення батьківських прав підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
У зв'язку із скасуванням судових рішень в частині позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав, підлягають й скасуванню судові рішення в частині вирішення позовних вимог останнього про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у її вихованні, оскільки такі вимоги є похідними від первісних.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від від 29 березня 2016 року в частині вирішення позову ОСОБА_6 про позбавлення ОСОБА_7 батьківських правскасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2016 року в частині вирішення позову ОСОБА_7 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у її вихованні скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В.О. Кузнєцов Є.П. Євграфова О.І. Євтушенко Г.І. Мостова Т.О. Писана