15 березня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоКузнєцова В.О.,
суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І., Мостової Г.І., Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про виплату заборгованості із заробітної плати, компенсації втраченої частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2016 року,
У березні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» (далі - ДП «Укрспецвагон»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця»), про виплату заборгованості із заробітної плати, компенсації втраченої частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що з 2007 року він працює електрозварником в ДП «Укрспецвагон». У 2009 році на загальних зборах працівникам ДП «Укрспецвагон» повідомили, що у зв'язку з фінансово-економічною кризою їм не будуть проводити виплату за кодом 92 премію відрядну, незважаючи на те, що вони поставлені задачі виконували, а рентабельність роботи підприємства складала не менше 2,2 %. Адміністрація мотивувала це тим, що реалізація вагонів різко зменшилась у зв'язку з відсутністю на них попиту, тому просили почекати, після реалізації вагонів проведуть виплату за кодом 92 премія відрядна.
У період 2009-2010 років премія працівникам не виплачувалась. Вагони, які вони випустили за цей період, були продані заводом, але винагорода за виконану роботу йому не виплачувалася в повному обсязі.
Зазначав, що згідно з його розрахунків за період з січня 2009 року по травень 2010 року йому всього не виплачено 11 082 грн 50 коп., а саме: за січень 2009 року - 1 163 грн 86 коп., лютий 2009 року - 785 грн 81 коп., березень 2009 року - 642 грн 50 коп., квітень 2009 року - 753 грн 85 коп., травень 2009 року - 469 грн 43 коп., червень 2009 року - 251 грн 82 коп., липень 2009 року - 661 грн 08 коп., серпень 2009 року - 1 094 грн 80 коп., вересень 2009 року - 821 грн 65 коп., жовтень 2009 року - 739 грн 45 коп., листопад 2009 року - 534 грн 91 коп., грудень 2009 року - 453 грн 91 коп., січень 2010 року - 260 грн 39 коп., лютий 2010 року - 735 грн 32 коп., березень 2010 року - 666 грн 68 коп., квітень 2010 року - 509 грн 35 коп., травень 2010 року - 537 грн 69 коп.
Вказував, що у результаті затримки термінів виплати частини заробітної плати компенсація втрати частини заробітної плати згідно з інфляції склала 20 538 грн 14 коп. Крім того, у результаті недоплаченої заробітної плати йому було заподіяно моральну шкоду.
Посилаючись на вищевикладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь невиплачену йому частину заробітної плати у вигляді премій за період з січня 2009 року по травень 2010 року у розмірі 11 082 грн 50 коп., компенсацію за затримку термінів виплати частини заробітної плати у розмірі 20 538 грн 14 коп. та моральну шкоду; визнати недійсним протокол зборів трудового колективу ДП «Укрспецвагон» від 20 листопада 2008 року № 7.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення із ухваленням нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що з 02 квітня 2007 року ОСОБА_6 працює електрозварником у ДП «Укрспецвагон», правонаступником якого є ПАТ «Українська залізниця».
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
До структури заробітної плати, визначеної у ст. 2 Закону України «Про оплату праці», входять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
До заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (ч. 3 ст. 2 Закону України «Про оплату праці»).
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат.
Умови, розмір та порядок нарахування і виплати винагороди за підсумками роботи за рік працівникам ДП «Укрспецвагон» визначено Положенням про виплату винагороди за підсумком роботи за рік працівникам ДП «Укрспецвагон», затвердженим директором ДП «Укрспецвагон» та узгодженим головою профкому 02 серпня 2007 року (далі - Положення).
Згідно з п. 3.2.26 колективного договору ДП «Укрспецвагон» преміювання працівників ДП «Укрспецвагон» здійснюється за підсумками господарської діяльності згідно Положення, розробленого відповідно з рекомендаціями Укрзалізниці, конкретними умовами та завданнями, які стоять перед структурними підрозділами, виходячи із фінансової можливості підприємства.
Згідно з п.п. 2, 3, 4, 6, 17, 19 Положення про преміювання робітників ДП «Укрспецвагон», затвердженого директором ДП «Укрспецвагон» та головою профкому, преміювання за цим положенням провадиться з фонду оплати праці. Розмір премії, з урахуванням перевиконання показників, не повинен перевищувати 35 відсотків. Премія нараховується виробничим робітникам по додатку № 1 до положення. Підставою для нарахування премії є дані бухгалтерської звітності, оперативного обліку та даних відділу технічного контролю. Премія провадиться з урахуванням стану трудової, технологічної, виробничої дисципліни та у залежності від оцінки якості праці. За умови невиконання структурним підрозділом (цехом, дільницею, бригадою) за місяць основних показників преміювання (установленої номенклатури) - премія не нараховується, а при виконанні зростаючим результатом початку року об'ємних показників, при наявності прибутку та економії фонду оплати праці - розглядається комісією підприємства. Остаточно премія затверджується директором підприємства.
Протоколом від 20 листопада 2008 року № 7 зборів трудового колективу ДП «Укрспецвагон» було постановлено дозволити керівництву та адміністрації підприємства з метою недопущення зупинки виробництва та підприємства в цілому, збереження цілісності колективу підприємства, прийняття нестандартних (непопулярних) рішень по управлінню роботою підприємства та його структурних підрозділів, ведення цінової політики, яка дасть можливість стабілізації виробництва та запобігання фінансовій кризі співробітництва з органами державної влади, фінансовими установами, іншими комерційними структурами.
Премія працівникам ДП «Укрспецвагон» в період з січня 2009 року по квітень 2010 року не нараховувалась та не виплачувалась на підставі наказів директора підприємства, узгоджених з головою профкому за № 146 від 27 квітня 2009 року, № 322 від 30 листопада 2009 року, № 342 від 15 грудня 2009 року, № 358 від 29 грудня 2009 року, № 53 від 01 лютого 2010 року, № 99 від 27 лютого 2010 року, № 152 від 31 березня 2010 року, № 179 від 30 квітня 2010 року, № 216 від 28 травня 2010 року, у зв'язку зі зменшенням обсягів перевезень, відсутністю попиту на збудовані вагони, не надходженням коштів за виконані роботи та фінансово-економічною кризою.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що позивач у суді не довів обставин, на які посилався на обґрунтування своїх вимог, оскільки премія працівникам ДП «Укрспецвагон» не виплачувалася у зв'язку зі зменшенням обсягів перевезень, відсутністю попиту на збудовані вагони, не надходженням коштів за виконані роботи та фінансово-економічною кризою, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про виплату заборгованості із заробітної плати.
Суди попередніх інстанції також правильно відмовили у задоволенні позову про стягнення компенсації втраченої частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди, оскільки такі вимоги є похідними від вимог про виплату заборгованості із заробітної плати.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не навели будь-яких мотивів щодо уточненої позовної вимоги позивача про визнання недійсним протоколу зборів трудового колективу ДП «Укрспецвагон» від 20 листопада 2008 року № 7, колегією суддів не приймаються, оскільки у об'єднанні уточненої позовної заяви було відмовлено, про що, не виходячи до нарадчої кімнати, судом була постановлена ухвала від 21 грудня 2015 року, яка занесена до журналу судового засідання.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В.О. Кузнєцов Є.П. Євграфова О.І. Євтушенко Г.І. Мостова Т.О. Писана