13 березня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Хопти С.Ф., Закропивного О.В., Штелик С.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання рішення міської ради частково недійсними та визнання свідоцтва про права власності на земельну ділянку недійсним за касаційними скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 року,
У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він є власником 1/2 житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель, розташованого по АДРЕСА_1 Також він є власником 22/216 частин будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 59,8 кв. м, з будівлями і спорудами: гараж-сарай «г», колодязь «К», огорожа «N». Інші 86/216 частин цього будинку з відповідними частинами господарських будівель і споруд належать ОСОБА_5 Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 12 липня 2011 року № 390 частині спірного житлового будинку, належній ОСОБА_5 надано адресу АДРЕСА_1. Рішенням Броварської міської ради Київської області від 18 серпня 2011 року № 316-11-06 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянці ОСОБА_5 на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0488 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1. Рішенням Броварської міської ради Київської області від 22 травня 2014 року № 1237-45-06 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), на яких розміщене майно, що є власністю громадян, та передано у власність ОСОБА_5 вказану земельну ділянку, на яку 5 червня 2014 року вона отримала свідоцтво про право власності.
Зазначав, що на вказаній земельній ділянці, переданій у власність ОСОБА_5, знаходиться належне йому нерухоме майно, а саме сарай та погріб. Про передачу ОСОБА_5 цієї земельної ділянки його не було повідомлено, з ним не було погоджено межі в натурі. Зазначав, що рішення Броварської міської ради Київської області від 22 травня 2014 року позбавляє його майнових прав, а приватизація спірної земельної ділянки відбулась без його згоди та залучення його як співвласника. При розробці технічної документації із землеустрою було складено акт про встановлення та погодження меж земельної ділянки, на підставі якого прийнято рішення про передачу у власність земельної ділянки, при цьому в акті зазначено, що ніяких претензій при встановленні меж не виявлено, хоча це не відповідає дійсності. Вважав, що оскільки будинковолодіння по АДРЕСА_1 не розділене в натурі, тому надання окремої адреси та приватизації вказаної земельної ділянки є незаконними, оскільки порушує права співвласника на користування та приватизацію присадибної земельної ділянки та господарських споруд.
Позивач просив, з урахуванням уточнених вимог, визнати п. 1.4 рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 12 липня 2011 року № 390 про надання адреси житлового будинку по АДРЕСА_1 п. 5.22 рішення Броварської міської ради Київської області від 22 травня 2014 року № 1237-45-96, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянко в натурі (на місцевості); визнати свідоцтво про право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_5
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним п. 1.4 рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 12 липня 2011 року № 390 про надання адреси житлового будинку по АДРЕСА_1
Визнано недійсним п. 5.22 рішення Броварської міської ради Київської області від 22 травня 2014 року № 2337-45-06, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), на яких розміщене майно, що є власністю громадян, та передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0480 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку за вказаною адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,048 га, видане на ім'я ОСОБА_5
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційних скаргах ОСОБА_7 та ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), урахувавши положення ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, правильно виходив із того, що на час прийняття Броварською міською радою Київської області оспорених рішень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були співвласниками будинку, передача земельної ділянки у власність одному із співвласників мала відбуватись із врахуванням прав та інтересів іншого учасника спільної часткової власності на будинок. При цьому правильно послався на те, що будинок між співвласниками в натурі не поділений, договору про користування частинами будинку не укладено, а, відтак, співвласники будинку мають право користування спільною земельною ділянкою для обслуговування своїх частин будинку й господарських споруд відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності.
Доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують, на законність рішення апеляційного суду не впливають.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційних скарг не вбачається неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги відхилити.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відхилити.
Рішення апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С.Ф. Хопта
О.В. Закропивний
С.П. Штелик