Ухвала
іменем україни
06 березня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності на житловий будинок, визнання квартири спільною сумісною власністю, стягнення Ѕ частини вартості квартири; за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_7, про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним у частині покупця, визнання права власності на житловий будинок, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року,
У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності на будинок по АДРЕСА_1 та визнання за ним права власності на Ѕ частини цього будинку.
Заперечуючи проти задоволення вказаного позову, ОСОБА_5 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_2, визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя і стягнути з ОСОБА_4 половину вартості цієї квартири.
ОСОБА_6 також подала зустрічний позов до ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1 від 18 березня 2011 року недійсним у частині покупця, визнати ОСОБА_6 покупцем за цим договором купівлі-продажу будинку і визнати за нею права власності на цей будинок.
Рішенням Баглійського районного суду м. ДніпродзержинськаДніпропетровської області від 16 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано будинок по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-УІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
У статті 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Судами встановлено, що у період з 12 серпня 1989 року по 28 листопада 2011 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі.
04 березня 2011 року ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_8, ознайомившись зі змістом заяви дружини продавця ОСОБА_5.), яка дала згоду на укладення та підписання договору купівлі-продажу, придбала квартиру АДРЕСА_1.
18 березня 2011 року сторони придбали житловий будинок по АДРЕСА_1, який є предметом спору між сторонами. Зі змісту договору купівлі-продажу від 18 березня 2011 року вбачається, що ОСОБА_9 і ОСОБА_7 продали, а ОСОБА_5 придбала спірний житловий будинок. При цьому ОСОБА_4 надав нотаріально завірену згоду на укладення вказаного договору його дружиною, зазначивши, що договір не суперечить інтересам сім'ї.
Таким чином, встановивши, що спірний будинок був придбаний сторонами під час перебування у шлюбі, в інтересах сім'ї, суди дійшли правильного висновку, що частки подружжя в цьому майні є рівними.
Твердження ОСОБА_5, що спірний будинок був придбаний нею за особисті кошти не знайшли свого підтвердження, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами, крім того, спростовуються матеріалами справи, оскільки судами встановлено, що для придбання будинку були використані кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_1.
З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що суди першої і апеляційної інстанцій, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 рокузалишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:Т.О. Писана Л.М. Мазур О.В. Попович