ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1
Справа № 210/1243/16-ц
Провадження № 2/210/1146/17
іменем України
"20" березня 2017 р. м. Кривий Ріг
Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2, вивчивши матеріали за позовом ОСОБА_3 до Дзержинського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Криворізької місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області про відшкодування шкоди,
До провадження судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2 відповідно до протоколу автоматичного розподілу судових справ надійшли матеріали за позовом ОСОБА_3 до Дзержинського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Криворізької місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області про відшкодування шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2017 року ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Кривого рогу ОСОБА_4 про повернення вказаних матеріалів позовної заяви було скасовано та направлені для вирішення питання відповідно до вимог УПК України.
Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що вказана позовна заява підлягає залишення без руху для усунення недоліків.
Так, позивачем не надано для відповідачів копії позовної заяви та додатків до неї, заявником не враховано, що відповідно до положень ст.120 ЦПК України - позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
При цьому, позивачем не враховано, що не надання вказаних додатків здійснено без врахування і принципу змагальності сторін (ст.10 ЦПК України), якому кореспондує необхідність здійснення пропозиції відповідачу подати в зазначений строк (в ухвалі про відкриття провадження) письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обгрунтовуються, що передбачено п.5) частиною 5 ст.122 ЦПК України.
Крім того, позивачем у позові зазначено про стягнення на його користь матеріальних збитків на суму 2000 грн., однак з позову та додатків до нього не зрозуміло в чому саме полягають понесені позивачем матеріальні збитки, відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України, ціна позову повинна дорівнювати дійсній вартості майна на цей час.
У позові позивачем не визначено ціну позову.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір (ч. 5 ст. 8 ЦПК України).
Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п. 36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Судом також враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
При цьому, в силу вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов»язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
На підставі викладеного, відповідно до вимог ст.121 ЦПК України, вважаю, що позивачу належить надати строк для усунення недоліків, а позовну заяву залишити без руху .
Керуючись ст.121 ЦПК України, -
Залишити без руху матеріали за позовом ОСОБА_3 до Дзержинського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Криворізької місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області про відшкодування шкоди з наданням заявнику строку для виправлення недоліків - 5 днів з моменту отримання цієї ухвали.
Якщо у встановлений термін зазначені вимоги не будуть виконані заява буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: С. В. Ступак