Справа № 513/1536/15-ц
Провадження № 2/513/20/17
Саратський районний суд Одеської області
16 березня 2017 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Кожокар Т.Я., при секретарі Райчевій Т.М., за участю: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
у грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Позов обґрунтувала тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 18 липня 1993 року по 11 серпня 2015 року. Під час шлюбу, за спільні кошти подружжя ними було придбано автомобіль марки "ВАЗ 21093", реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова ХТА210930Х2524899, 1999 року випуску. Автомобіль зареєстрований на ім'я відповідача, його ринкова вартість, згідно висновку експерта автотоварознавця від 27 червня 2015 року складає 48751 гривня. Крім того, з травня 2011 року по листопад 2013 року відповідач здійснював підприємницьку діяльність та отримав дохід у розмірі 16400 гривень, відповідно вона має право на половину отриманого відповідачем доходу.
Позивачка просила визнати за нею та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на автомобіль марки "ВАЗ 21093", реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова ХТА210930Х2524899, 1999 року випуску, в рівних частках, виділити вказаний автомобіль у власність ОСОБА_2 та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію у розмірі 24275,50 гривень, що дорівнює вартості 1/2 частки автомобіля та 8200 гривень, які є 1/2 часткою одержаних відповідачем доходів від підприємницької діяльності. Крім того, просила стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір та витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження вартості автомобіля в сумі 570 гривень.
ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якому зазначив, що крім майна, що було вказане позивачкою у позовній заяві, ними під час шлюбу було придбано: ноутбук вартістю 7000 гривень, холодильник вартістю 5000 гривень, пральна машина вартістю 4000 гривень, кухоний куток, телевізор вартістю 6000 гривень, в квартирі було проведено систему опалення - вартість робіт складає 5000 гривень, побудовано гараж вартістю 30000 гривень, всього на суму 57000 гривень. Дане майно підлягає поділу між подружжям. Оскільки вказане майно залишилось в квартирі, де проживає ОСОБА_1, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідачки на його користь компенсацію у розмірі 28500 гривень, що дорівнює половині вартості набутого під час шлюбу майна та проведених робіт з встановлення системи опалення.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 свій позов підтримала, просила його задовольнити та пояснила суду, що у червні 2015 року дізналась, що відповідач бажає продати автомобіль, що був їх спільною сумісною власністю. Вона звернулась до експерта товарознавця із заявою про надання висновку з визначення вартості автомобіля, з метою сплатити ОСОБА_2 компенсацію за половину вартості майна та забрати автомобіль собі. Експертом було визначено, що вартість автомобіля станом на 27 червня 2016 року склала 48751 гривня. Однак, згодом вона дізналась, що колишній чоловік , без її згоди продав автомобіль, а отриманими грошима розпорядився на власний розсуд.
У даному судовому засіданні ОСОБА_1 свій позов підтримала частково, просила стягнути з відповідача на свою користь компенсацію за проданий автомобіль у розмірі 15152,50 гривень, виходячи з вартості транспортного засобу зазначеної у довідці-рахунку від 14 липня 2015 року - 30305 гривень та половину суми доходу, отриманого ОСОБА_2 від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 255 гривень.
Зустрічний позов ОСОБА_2 визнала частково. Не заперечувала факт придбання майна, зазначеного колишнім чоловіком: ноутбуку, холодильника, пральної машини, кухоного кутка, телевізора, але вартість майна ОСОБА_2 значно завищена, без врахування зносу. Заперечувала факт побудови гаражу за 30000 гривень та проведення системи опалення в квартирі, вартість робіт які склали 5000 гривень. Зазначила, що матеріали для опалення були придбані нею до шлюбу, а роботи з встановлення системи проводив її брат, з яким розрахувалися військовою формою, яка згодом була братом продана. Не погодилась сплачувати ОСОБА_2 компенсацію за майно по зустрічному позову, просила поділити майно між ними в натурі, крім ноутбука, який був в неї у користуванні, однак на цей час не придатний для користування та не підлягає ремонту, погодилась сплатити за нього компенсацію.
Відповідач ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнав, заперечував проти його задоволення та пояснив суду, що спірний автомобіль було придбано ними під час шлюбу. Також, у 2003 році він зареєструвався як підприємець та здійснював підприємницьку діяльність. У зв'язку з тим, що доходу від підприємницької діяльності майже не було, в нього утворилась заборгованість по сплаті обов'язкових платежів до Пенсійного фонду. Влітку 2015 року він вирішив продати спірний автомобіль, щоб сплатити борг. Згоду на продаж у дружини не питав, був впевнений, що вона не буде претендувати на автомобіль, оскільки він пішов від дружини та залишив їй все майно, крім автомобіля. Він знайшов покупця, з яким поїхав до сервісного центру, зняв автомобіль з обліку та передав транспортний засіб майбутньому покупцю. За автомобіль йому сплатили 15000 гривень. Вважає вимоги позивачки про стягнення компенсації у розмірі 24275 гривень безпідставними, просив не брати до уваги експертну оцінку автомобіля проведену 27 червня 2015 року, оскільки у висновку була зазначена приблизна ринкова вартість аналогічного автомобіля, без проведення його огляду та без врахування його технічного стану. Заперечував проти вимоги позивачки про стягнення з нього половини отриманого доходу від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 8200 гривень, оскільки за 2011-2013 року він отримав дохід у розмірі 510 гривень.
Свій зустрічний позов ОСОБА_2 підтримав, просив його задовольнити, та виділити ОСОБА_1 майно в натурі та стягнути з неї на його користь компенсацію у розмірі половини вартості майна, відповідно до висновку експерта від 21 червня 2016 року, половину вартості робіт за побудований гараж та половину вартості робіт за проведення системи опалення в квартирі, де на цей час проживає колишня дружина.
Допитаний під час судового розгляду експерт-автотоварознавець ОСОБА_4 пояснив суду, що у червні місяці 2015 року, за заявою адвоката ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_1 ним було надано висновок про визначення вартості автомобіля марки "ВАЗ 21093", реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова ХТА210930Х2524899, 1999 року випуску, який було зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 На час проведення оцінки автомобіля в наявності не було, акт огляду транспортного засобу не було складено. У висновку від 27 червня 2015 року ним була визначена вартість автомобіля у розмірі 48751 гривня. Вказана ціна зазначена як ринкова вартість аналогічних автомобілів тієї ж марки, того ж року випуску, станом на день надання висновку. Також зазначив, що автомобілі оцінюються при реалізації та постановки на облік в сервісних центрах, вартість зазначається у довідці-рахунок.
Заслухавши пояснення сторін, експерта автотоварознавця, вивчивши матеріали справи суд вважає, що первісний та зустрічний позов підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України, кожний з подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно ст.ст. 60 ч.1, 63, 69 ч.1, 70 ч.1, 71 ч.1 Сімейного Кодексу України, ст. 368, 369, 372 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності… Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.... Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу… У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними… ОСОБА_3, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, вирішуючи спори між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання…
Згідно копії свідоцтв про реєстрацію шлюбу та розірвання шлюбу, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 18 липня 1993 року (а.с.8), 11 серпня 2015 року сторони розірвали шлюб (а.с.9).
Як вбачається з довідки територіального сервісного центру №5143, за ОСОБА_2 Гавриловиччем було зареєстровано автомобіль «ВАЗ 21093», 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію серії ОІС 322844 від 15 лютого 2000 року. 24 червня 2015 року автомобіль знято з обліку у сервісному центрі №5143 за заявою власника ОСОБА_2 для його подальшої реалізації (а.с. 122-124).
14 липня 2015 року автомобіль «ВАЗ-21093», 1999 року випуску, номер кузова ХТА210930Х2524899 придбано ОСОБА_6 (а.с.145-147).
Пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 Сімейноко кодексу України.
У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
На момент відчуження транспортного засобу письмова згода ОСОБА_1 щодо вчинення ОСОБА_2 правочину не надавалася.
Зазвичай при поділі майна подружжя суд ділить його в натурі, у разі неподільності майна чи речі вирішується питання компенсації.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку що сторони набули права спільної сумісної власності на зазначене спірне майно, а саме - автомобіль марки «ВАЗ 21093», 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який згодом був відчужений ОСОБА_2 у період його перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 без її на те згоди, а тому вартість цього автомобіля повинна враховуватися при поділі спільного майна подружжя, шляхом вирішення питання компенсації 1/2 частини від вартості, встановленої на підставі довідки- рахунку від 14 липня 2016 року, що становить 15150, 50 гривень.
Суд не може погодитись з твердженням відповідача та його представника в частині того, що автомобіль «ВАЗ 21093» було продано відповідачем за 15000 гривень та довідка-рахунок від 14 липня 2015 року №231058 про встановлення вартості автомобіля у розмірі 30305 гривень є неналежним доказом по справі, так як відповідач жодним доказом не спростував вказану довідку-рахунок, іншої оцінки суду не надав.
Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, 23 червня 2003 року ОСОБА_2 зареєстровано як підприємця - фізичну особу (а.с.21).
Відповідно до положень ст.ст. 57, 61 СК України, ст. 52 ЦК України, майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право на частку одержавних доходів від цієї діяльності.
Довідкою фіскальної служби (а.с.151) підтверджено, що у 2011 році, під час шлюбу ОСОБА_2 отримав дохід від підприємницької діяльності у розмірі 510 гривень, відповідно з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню половина доходу, отримано ним від такої діяльності у розмірі 255 гривень.
Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_2 суд приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.
Сторони погодились з тим, що під час шлюбу ними було придбано майно: ноутбук марки «ASUS» модель UL50VT вартістю 4053, 90 гривень; пральна машина марки «Indezit», модель W83T вартістю 1692,90 гривень, телевізор марки «Samsung» модель C S-20FIR вартістю 769,50 гривень; холодільник марки «Мінськ» модель М-1709 ввартістю 2308,50 гривень; кухонний гарнітур вартістю 923,40 гривень. На день розгляду справи вказане майно є в наявності, окрім ноутбуку, який був у користуванні ОСОБА_1 та станом на день розгляду справи не підлягає ремонту. Оскільки ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 не погодились залишити собі майно та сплатити іншій стороні компенсацію у розмірі половини його вартості, суд вважає за необхідне поділити майно в натурі між сторонами та виділити ОСОБА_2: пральну машину вартістю 1692,90 гривень, телевізор вартістю 769,50 гривень, всього на суму 2462,40 гривень; ОСОБА_1 виділити: холодільник вартістю 2308,50 гривень, кухонний гарнітур вартістю 923,40 гривень, всього на суму 3231,90 гривень.
Також суд вважає за необхідне визнати за сторонами право власності на виділене їм майно в натурі.
Оскільки ОСОБА_1 виділено майно за зустрічним позовом у сумі 3231,90 гривень, а ОСОБА_2 виділено майно на суму 2462,40 гривень, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю між вартістю майна у розмірі 769,50 гривень. Крім того, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню компенсація у розмірі половини вартості ноутбуку - 2026,95 гривень.
На підставі ст. 88 ЦПК України, судові витрати в справі слід покласти на сторін пропорційно до задоволених позовних вимог, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243,88 гривень за первісним позовом.
У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат на проведення експертного авто товарознавчого дослідження з визначення вартості автомобіля від 27 червня 2015 року в сумі 570 гривень слід відмовити, оскільки такий огляд експертом не проводився, висновок було надано за ринковою ціною аналогічних автомобілів того ж року випуску.
З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за зустрічним позовом у розмірі 137,80 гривень та 250 гривень витрат за проведення експертної оцінки вартості майна від 21 червня 2016 року.
Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню за первісним позовом: 15150,50 гривень - компенсація за проданий автомобіль, 255 гривень - дохід від підприємницької діяльносі, 243,88 гривень - судовий збір, всього 15649 гривень 38 копійок.
З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню за зустрічним позовом: 2026,95 гривень - половина вартості ноутбуку, 769,50 гривень - різниця між вартістю майна, виділеного сторонам в натурі, 137,80 гривень - судовий збір, 250 гривень - витрати на проведення експертної оцінки вартості майна від 21 червня 2016 року, всього 3184 гривні 25 копійок.
Вимога ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 компенсації у розмірі 1/2 частки вартості робіт з побудови приміщення гаражу (вартість робіт 30000 гривень) та стягнення 1/2 частки витрат на проведення системи опалювання в квартирі ОСОБА_1 (вартість робіт 5000 гривень) не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів побудови гаражу та понесених витрат у розмірі 30000 гривень, а також доказів понесених витрат на проведення системи опалювання у розмірі 5000 гривень.
Керуючись ст.51 ч.2 Конституції України, ст.ст. 60 ч.1., 63, 69 ч.1, 70 ч.1, 71 ч.1, 2 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 368, 369, 372 ЦК України, ст.ст. 3-8, 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15649 (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок дев'ять) гривень 38 копійок.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на наступне майно:
1. Пральну машину марки «Indezit», модель W83T вартістю 1692,90 гривень,
2. Телевізор марки «Samsung» модель C S-20FIR вартістю 769,50 гривень, всього на суму 2462,40 гривень.
Виділити ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на наступне майно:
1. Холодильник марки «Мінськ» модель М-1709 вартістю 2308,50 гривень;
2. Кухонний гарнітур вартістю 923,40 гривень, всього на суму 3231 гривня 90 копійок .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3184 (три тисячі сто вісімдесят чотири) гривні 25 копійок.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. Я. Кожокар