Справа № 513/1295/16-ц
Провадження № 2/513/181/17
Саратський районний суд Одеської області
21 березня 2017 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Бучацької А.І., секретаря Златіної О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кулевчонської сільської ради Саратського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
12 грудня 2016 року позивач звернувся з позовом до відповідача, в якому просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, розташований по вул. Шевченка, № 186 в с. Кулевча Саратського району Одеської області, що належав на праві приватної власності ОСОБА_2, яка померла 10 серпня 2011 року.
Свої вимоги він мотивує тим, що прийняв спадщину, але нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
Позивач та його представник ОСОБА_3, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, зо суду не з'явились, надали заяви, в якій просили розглянути справу за їхньої відсутності, позов підтримали (а.с. 105, 110).
Представник Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області, якого належним чином повідомили про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи тності, позов визнав (а.с. 113).
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до пунктів 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК України цей кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року.
Згідно до ч.3 ст.3 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Таким чином, час і підстави виникнення права власності на житловий будинок у спадкодавця визначаються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, а підстави спадкування зазначеного майна визначаються законом, який діяв на час відкриття спадщини, тобто згідно з положеннями книги шостої ЦК України (в редакції 16 січня 2003 року).
Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затверджена наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 р. N 45/5, яка діяла на час виникнення правовідносин щодо права власності на спірний будинок, та втратила чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5), визначала, що підтвердженням належності житлового будинку (частки будинку) відчужувачу, розмір будинку та земельної ділянки, на який він розташований, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської, селищної сільської ради народних депутатів.
Як убачається з технічного паспорту, спірний будинок з господарськими будівлями був збудований в 1966 році (а.с. 10-16), до введення в дію діючого ЦК України. Факт належності ОСОБА_2 будинку, розташованого по вул. Шевченка, 186, в с. Кулевча Саратського району Одеської області, підтверджується випискою з погосподарської книги Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області (а.с. 56).
Згідно звіту про оцінку від 17 листопада 2016 року, вартість зазначеного житлового будинку складає 43245 гривень (а.с. 17-52).
Ст.ст.1216, 1217 ЦК України визначають, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи (спадкодавця), яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частина 1 ст. 1223 ЦК України встановлює, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений 30 травня 2011 року секретарем Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області, реєстровий № 116, відповідно до якого позивача призначено спадкоємцем усього належного їй на день смерті майна (а.с. 7). Даний заповіт є чинним, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 9).
ОСОБА_2 померла 10 серпня 2011 року, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії І-ЖД № 270833, виданим Кулевчанською сільською радою Саратського району Одеської області 11 серпня 2011 року (а.с. 6).
До дня своєї смерті вона проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено довідкою № 1341 від 17 листопада 2016 року Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області (а.с. 54).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне їй майно: земельні ділянки площею 3,03 га та 0,1506 га, а також на житловий будинок з господарськими будівлями під № 186, розташований по вул. Шевченка в с. Кулевча Саратського району Одеської області.
17 серпня 2011 року приватний нотаріус Саратського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 відкрив спадкову справу за заявою позивача.
12 липня 2012 року нотаріус видав ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належні спадкодавцеві земельні ділянки площею 3,03 га, розташовану на території Розівської сільської ради Саратського району Одеської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та площею 0,1506 га, розташовану в с. Кулевча, вул. Шевченка, 186, Саратського району Одеської області, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Вказані обставини підтверджуються копією спадкової справи та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а.с.73-101).
Нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, розташований в с. Кулевча, вул. Шевченка, № 186, Саратського району Одеської області через відсутність правовстановлюючих документів (а.с. 57).
Оскільки позивач, як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_2, тому суд вважає необхідним позов задовольнити, визнавши за позивачем право власності на належний спадкодавцеві житловий будинок з господарськими будівлями.
Керуючись ст. ст. 1216-1218, ч.1 ст.1223, 1268-1270 ЦК України, ст.ст.3-8, 10, 11, ч.1-2 ст.209, ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під 186 (сто вісімдесят шостим) номером, розташований по вул. Шевченко в с. Кулевча Саратського району Одеської області, що належав ОСОБА_2, яка померла 10 серпня 2011 року.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутніми під час проголошення рішення - у той же строк з дня отримання копії рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А. І. Бучацька