Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1578/16-ц
Номер провадження: 2/511/39/17
16 березня 2017 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Бобровська І. В.,
при секретарі - Півоварові В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 багатофункціонального кооперативу «Україна», Кам'янської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок та господарчі споруди та поділ спільного майна подружжя,
В липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Роздільнянського районного суду Одеської області з зазначеним позовом, який уточнила в порядку ст.31 ЦПК України в лютому 2017 року, до відповідачів та остаточно просить суд встановити факт володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності житловим будинком та господарчими спорудами, 1965 року побудови, що розташовані по вул.1 Травня, 42, с.Кам'янка Роздільнянського району Одеської області, який складається з: «А» - житлового будинку та «а» - веранда, загальною площею 77,80 кв.м., в тому числі житлова - 35,40 кв.м., «Б» - сарай, «№1» - огорожа, «№2» - ворота; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку та господарчих споруд, 1965 року побудови, що розташовані по вул.1 Травня, 42, с.Кам'янка Роздільнянського району Одеської області, який складається з: «А» - житлового будинку та «а» - веранда, загальною площею 77,80 кв.м., в тому числі житлова - 35,40 кв.м., «Б» - сарай, «№1» - огорожа, «№2» - ворота; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку та господарчих споруд, 1965 року побудови, що розташовані по вул.1 Травня, 42, с.Кам'янка Роздільнянського району Одеської області, який складається з: «А» - житлового будинку та «а» - веранда, загальною площею 77,80 кв.м., в тому числі житлова - 35,40 кв.м., «Б» - сарай, «№1» - огорожа, «№2» - ворота. Позов мотивований тим, що вона перебувала з відповідачем ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з 12.11.2003р., розірвання шлюбу зареєстровано в Роздільнянському районному відділі ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області на підставі актового запису 36 від 12.07.2016 року. За час перебування у шлюбі сторони за спільні кошти у спільну сумісну власність придбали вказаний житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,25 га під будівництво житлового будинку та господарчих споруд, яка до цього часу не приватизована. Рішенням Кам'янської сільської ради Роздільнянського району Одеської області №27/11-ср від 31.10.2011 року за відповідачем ОСОБА_2 визнано право власності на зазначену нерухомість. Після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 став заперечувати її право власності на 1/2 частину будинку, як такого, що придбано за спільні кошти та спільну сумісну власність та не бажає вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності на будинок у відповідних установах. Таким чином, посилаючись на ст.ст. 70,71 СК України вважає вказаний будинок спільною сумісною власністю подружжя, який підлягає поділу між ними в рівних частках .
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 уточнений позов підтримала, відповідач ОСОБА_2 уточнений позов визнав.
Представники відповідачів ОСОБА_3 багатофункціонального кооперативу «Україна», Кам'янської сільської ради Роздільнянського району Одеської області не заперечували проти задоволення позову, просили суд розглядати справу у їх відсутність, про що надали відповідні заяви.
Суд, заслухавши пояснення позивачки та відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала з відповідачем ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з 12.11.2003р., розірвання шлюбу зареєстровано в Роздільнянському районному відділі ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області на підставі актового запису 36 від 12.07.2016 року (а.с.7,83).
За час перебування у шлюбі сторони за спільні кошти у спільну сумісну власність придбали житловий будинок №42, розташований по вул.1 Травня в с.Кам'янка Роздільнянського району Одеської області, який складається з: «А» - житлового будинку та «а» - веранда, загальною площею 77,80 кв.м., в тому числі житлова - 35,40 кв.м., «Б» - сарай, «№1» - огорожа, «№2» - ворота. Будинок був переданий відповідачу ОСОБА_2 у власність СБК «Україна», в якому він працював. Дозвіл на продаж будинку, який перебував на балансі СБК «Україна», надано відповідачу на підставі протоколу №4 засідання правління СБК «Україна» від 31.05.2006р. (а.с.8) 14.06.2006р. між ОСОБА_2 та СБК «Україна» укладено договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку в простій письмовій формі. Продаж будинку вчинено за 8500 грн. в рахунок заробітної плати. Відповідно до умов договору СБК «Україна» зобов'язався надати ОСОБА_2 всі необхідні документи для оформлення у приватну власність даного житлового будинку. (а.с.9). Відповідно до довідки №81 від 21.09.2011р., виданої СБК «Україна», ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором купівлі-продажу виконав у повному обсязі та сплатив СБК «Україна» грошові кошти в сумі 8500 грн. (а.с.10).
Зазначений житловий будинок та господарчі споруди розташовані на земельній ділянці площею 0,25 га під будівництво житлового будинку та господарчих споруд і площею 0,02 га для ведення ОСГ, які були виділені відповідачу ОСОБА_2 Кам'янською сільською радою і які до цього часу не приватизовані, що підтверджується Довідкою сільської ради №209 від 29.03.2016 року. (а.с.16).
Спірний житловий будинок належить ОСОБА_2 на підставі запису в погосподарській книзі Кам'янської сільської ради, що підтверджується витягом з погосподарської книги №2 за 2011-2015 роки (номер об'єкта по господарського обліку 0165-1 - житловий будинок №42 по вул.. 1 Травня в с.Кам'янка). За ОСОБА_2 закріплена на праві користування за вказаною адресою також земельна ділянка розміром 0,27 га, з яких 0,25 га для будівництва, обслуговування вказаного житлового будинку, господарських споруд, а 0,02 га - для ведення особистого селянського господарства. Житловий будинок згідно даних погосподарської книги був побудований у 1965 році (а.с.17-19).
Відповідно до ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет Камянської сільської ради рішенням №27\11 - СР від 31.10.2011 року визнав право власності на житловий будинок №42 по вул.1 Травня в с.Кам'янка Роздільнянського району Одеської області за ОСОБА_2 (а.с.97).
Але свідоцтво про право власності на житловий будинок у виконавчому комітеті Кам'янської сільської ради відповідач ОСОБА_2 своєчасно не отримав, що підтверджується довідкою Кам'янської сільської ради №156/02-11 від 24.10.2016р. (а.с.101).
17.01.2017р. ОСОБА_2 звернувся до Кам'янської сільської ради з заявою про видачу йому свідоцтва про право власності на будинок на підставі рішення №27\11 - СР від 31.10.2011 року, але у видачі свідоцтва йому було відмовлено у зв'язку зі змінами в діючому законодавстві і відсутності у сільської ради на момент звернення таких повноважень. (а.с.124).
Також 17.11.2016 року ОСОБА_2 звертався до державного реєстратора прав на нерухоме майно Роздільнянської РДА з заявою про державну реєстрацію його права власності на спірний житловий будинок, але отримав відмову у зв'язку з тим, що житловий будинок не зданий в експлуатацію (а.с.131).
Між тим, як вбачається з наданих суду документів - технічного паспорту на будинок від 21.10.2011р. та 14.06.2016р. (а.с.11-15, 35-39), копії погосподарської книги Кам'янської сільської ради (а.с.17-19), Звіту про проведення технічного обстеження будинку від 22.06.2016р. (а.с.22) спірний житловий будинок побудований у 1965 році, тобто до 1992 року, а тому не є самочинними. Крім того, експертом надано висновок щодо можливості його надійної та безпечної експлуатації. (а.с.26).
Так, згідно з письмовими роз'ясненнями Державної архітектурно-будівельної інспекції України №40-19-155 від 11.10.2012р., домоволодіння, завершені будівництвом до 05 серпня 1992 року, не підлягають введенню в експлуатацію, тобто право власності набувається забудовником за декларативним принципом шляхом отримання свідоцтва про право власності на майно в органах реєстраційної служби за місцем розташування об'єкту будівництва. На момент завершення будівництва будинку та споруд - 1965 рік - не існувало жодного нормативного акту, що передбачав би процедуру введення завершеного будівництвом приватного житлового будинку в експлуатацію. Радою Міністрів Української PCP була ухвалена Постанова від 12 березня 1981 року №125 «Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів». Відповідно до п.п. «к» п.2 Постанови передбачалось прийняття в експлуатацію державними приймальними комісіями (призначеними виконкомами районних, міських або районних у містах Рад народних депутатів) жилих будинків, гуртожитків, будинків дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, незалежно від їх відомчої належності, а також усіх об'єктів житлово-цивільного призначення, які збудовані на кошти міжгосподарських підприємств (організацій) у сільському господарстві, а також колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій або замовниками (забудовниками), яких є виконкоми районних, міських або районних у містах Рад народних депутатів. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року N 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення" (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва". Зазначеною Постановою було встановлено, що порядок прийняття в експлуатацію об'єктів недержавного замовлення визначається Радою Міністрів АРК, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями за погодженням з Держбудом. У відповідності до цієї Постанови місцевими органами влади в свій час були розроблені та затверджені, за погодженням з Держбудом, Положення про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів недержавної власності (по всіх регіонах України) державними технічними комісіями.
Таким чином, до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.
Згідно п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 p. N 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року;
Згідно з п. 3.1. Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення о Г п Т -Г Т обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим Наказом №91 від року, прийняття в експлуатацію об'єктів (крім закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) здійснюється безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Інспекція) за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.
За приписами абзацу 2 п.3.1 Порядку документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
За даними технічних паспортів, складених станом на 21.10.2011 року та 14.06.2016 року житловий будинок та господарські споруди не є самовільними будовами. Згідно Звіту про проведення технічного обстеження будинку від 22.06.2016р. (а.с.22) надано висновок щодо можливості надійної та безпечної експлуатації спірного житлового будинку (а.с.26).
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність осіб. Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.
Вищевикладене свідчить про те, що правові засади прийняття в експлуатацію об'єктів, побудованих до 05 серпня 1992 року, наразі відсутні.
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
Відповідно до ч. 2 ст.60 Сімейного Кодексу України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно із ч. 1 та 2 ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 СК України визначено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Згідно зі ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно ст. 368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначає, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
На підставі вищевикладеного суд вважає, що спірний житловий будинок, розташований по вул.1 Травня 42 с. Кам'янка Роздільнянського району Одеської області належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і підлягає поділу між ними в рівних частках по ? частині кожному.
Керуючись ст.ст. 70, 71 СК України, 355 ЦК України, ст.ст.10,11,60,209,212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 багатофункціонального кооперативу «Україна», Кам'янської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок та господарчі споруди та поділ спільного майна подружжя, - задовольнити.
Встановити факт володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя житловим будинком, що розташований за адресою: вул.1 Травня, 42 с.Кам'янка Роздільнянського району Одеської області, який складається з: «А» - житловий будинок, «а» - веранда, загальною площею 77,80 кв.м, в тому числі житловою - 35,40 кв.м, з господарчими спорудами «Б» - сарай, №1 - огорожа, №2 - ворота.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку житлового будинку, що розташований за адресою: вул.1 Травня, 42 с.Кам'янка Роздільнянського району Одеської області, який складається з: «А» - житловий будинок, «а» - веранда, загальною площею 77,80 кв.м, в тому числі житловою - 35,40 кв.м, з господарчими спорудами «Б» - сарай, №1 - огорожа, №2 - ворота, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частку житлового будинку, що розташований за адресою: вул.1 Травня, 42 с.Кам'янка Роздільнянського району Одеської області, який складається з: «А» - житловий будинок, «а» - веранда, загальною площею 77,80 кв.м, в тому числі житловою - 35,40 кв.м, з господарчими спорудами «Б» - сарай, №1 - огорожа, №2 - ворота, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
Право спільної сумісної власності сторін на вказане майно припинити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І. В. Бобровська