Роздільнянський районний суд
Справа № 511/129/17
Номер провадження: 2-а/511/19/17
"21" березня 2017 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Бобровська І . В .,
при секретарі - Півоварові В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Роздільна Одеської області адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Миколаєві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
20 січня 2017р. позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, просить суд скасувати Постанову АР №760833 від 13.01.2017, мотивуючи її тим, що 13.01.2017р. Інспектором Управління патрульної поліції у м.Миколаєві Департаменту патрульної поліції А. Жайворонок було винесено постанову про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КпАП України, та накладене стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп., при цьому, зазначена постанова є незаконною та необгрунтованою, оскільки притягнення його до адміністративної відповідальності відбувалося з порушенням вимог ст. 245 КУпАП України, а саме: на його прохання інспектор не зміг показати де саме він вчинив правопорушення та не зміг назвати свідків вчинення ним правопорушення, а послався на те, що йому стало відомо про вчинене правопорушення зі слів водія маршрутного таксі.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про підтримання позову та розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення на позов та заяву про розгляд справи у його відсутність. Заперечення мотивував тим, що інспектор при складанні постанови діяв правомірно, постанова складена відповідно до вимог закону, позивач при складанні постанови не заперечував факту вчинення ним правопорушення. На підтвердження законності постанови надав письмові рапорти патрульних інспекторів, які безпосередньо спостерігали за вчиненням правопорушення позивачем, здійснювали його зупинку одразу після вчинення правопорушення та були свідками складання відносно нього постанови та визнання позивачем факту вчинення ним правопорушення під час складання постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, та відеозапис роз'яснення позивачу суті та обставин вчинення ним правопорушення, його прав, передбачений ст. 268 КУпАП та відсутності заперечень з його боку стосовно виявленого правопорушення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження). Таким чином, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У ході судового засідання встановлено, що відносно позивача 13.01.2017 року Інспектором Управління патрульної поліції у м.Миколаєві Департаменту патрульної поліції А. Жайворонок було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії АР № 760833 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КпАП України, та накладене стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп., а саме про те, що водій ОСОБА_1 13.01.2017 р. о 12.35 год. у м.Миколаїв на вул..Велика Морська, 60 на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначених дорожнім знаком 5.8 додаток 1 «Дорогі зі смугою для маршрутних транспортних засобів» керуючи автомобілем Мітсубіші здійснив рух на цій смузі, чим порушив Правила дорожнього руху (п.17.1 ПДР). Частиною 3 ст.122 КПАП України передбачена відповідальність, зокрема за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів.
П.17.1 ПДР передбачає, що на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначених дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Відповідно до ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою щодо якої її винесено.
Положеннями КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач стверджує, що відповідач не довів показами свідків факт вчинення ним правопорушення та не зазначив місце вчинення правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи внутрішніх справ (Національна поліція) розглядають справи про такі адміністративні правопорушення як про порушення правил дорожнього руху.
Главою 19 КУпАП передбачено, що у разі виявлення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП посадова особа органів внутрішніх справ має право, зокрема, розглянути справу про адміністративне правопорушення за місцем його вчинення та за результатами такого розгляду винести постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Крім того, згідно з ч. 5 цієї статті якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
З письмових рапортів інспекторів патрульної поліції ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 встановлено, що під час патрулювання ними Центрального району м.Миколаєва у складі екіпажу «Кант-0402» після повідомлення водієм маршрутного таксі, що на смузі для руху маршрутних транспортних засобів проти руху транспортних засобів рухається автомобіль Мітсубіші ними особисто було помічено вказаний автомобіль, який рухався з порушенням п.17.1 ПДР по вул..Велика Морська в м.Миколаїв. Вони наздогнали та зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 коли він вже здійснив поворот на вул. Декабристів. На вимогу інспекторів водій зупинив автомобіль, пред'явив документи, йому була роз'яснена суть вчиненого ним правопорушення, роз'яснені його права та складено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.3 ст.122 КУпАП. При цьому згідно надано суду відповідачем відеозапису водій ОСОБА_1 не заперечував, що порушив ПДР за обставинами, викладеними в постанові та пояснив, що можливо, і їхав по смузі, де рух заборонено, оскільки поспішав в банк. Винесену відносно нього постанову не оспорював, зазначити свідків правопорушення та місце вчинення правопорушення не вимагав.
Таким чином, відповідач при винесенні постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття постанови.
Враховуючи вищевказане, Постанова серії АР №760833 від 13.01.2017 є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6-14 ,18, 19, 41, 71, 104, 105, 121, 158, 160 - 163, 167, 171-2, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 33, ч. 3 ст. 122, 251,280, 283, 284 КпАП України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Миколаєві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення або в порядку ч.3 ст.160 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя І. В. Бобровська