Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/2843/15-к
Номер провадження: 1-кп/511/54/17
"21" березня 2017 р. Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР №12015160390000736 від 23.06.2015 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Роздільна, Одеської області, громадянина України, з повною середньо- технічною освітою - закінчив училище № 29 у м. Роздільна за спеціальністю столяр, офіційно не працюючого, у цивільному шлюбі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого статус віч-інфікованого, перебуваючого під вартою з 19.08.2015 року за кримінальним провадженням, яке знаходиться на розгляді Приморського районного суду м. Одеси, раніше судимого:
- 18.04.2007 року Приморським районним судом м.Одеси за ст.185 ч.3 КК України, ст.69 КК України до 1 року 6 місяців 8 днів позбавлення волі, звільнений 18.04.2007 року по відбуттю строку покарання;
- 17.11.2009 року Київським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.309 КК України до арешту на срок 5 місяців 5 днів, звільнений 20.11.2009 року по відбуттю строку покарання;
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч.1,ч.2 ст. 187 КК України,
23.12.2016 року до Роздільнянського районного суду Одеської області з апеляційного суду Одеської області після скасування ухвали Іванівського районного суду від 06.09.2016 року для розгляду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч.1,ч.2 ст. 187 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурором висловлена думка про необхідність призначення справи до судового розгляду, захисником та обвинуваченим заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків, оскільки цей акт не відповідає вимогам КПК України, в зв'язку з чим, ними висловлена думка про неможливість призначення справи до судового розгляду.
Дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, оскільки даний обвинувальний акт не відповідає вимогам статті 291 КПК України з огляду на наступне.
Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України, суд повинен вирішити питання про відповідність обвинувального акту вимогам цього Кодексу та у разі невідповідності його вимогам , повернути такий обвинувальний акт прокурору.
Згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Частиною 4 ст.110 КПК України передбачено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Процесуальне значення обвинувального акта полягає в тому що він встановлює межі майбутнього судового розгляду, яке здійснюється лише стосовно особи (осіб) якій висунуто обвинувачення (ч.1 ст.337 КПК).
За змістом пункту 5 частини другої статті 291 КПК обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Отже, закріплення в Кримінально процесуальному кодексі України (далі КПК) вимог до обвинувального акту є однією із форм реалізації на національному рівні положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка гарантує право на справедливий суд, закріплюючи принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство.
Європейський Суд з прав людини (далі - Суд) зазначив, що межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. У цьому звязку необхідно зазначити, що підпункт «а» пункту 3 статті 6 Конвенції не накладає жодних формальних вимог щодо способу, у який обвинувачений має бути проінформований про характер і причини висунутих щодо нього обвинувачень.
Суд також зазначає, що підпункти «a» і «b» пункту 3 статті 6 Конвенції взаємоповязані та що право бути поінформованим про характер і причини висунутих обвинувачень слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту (пункт 37 рішення Суду у справі «Жупнік проти України»).
Крім того, Суд у справі “Камасінскі проти Австрії” та у справі “Абрамян проти Росії” (рішення від 09 жовтня 2008 р.) зазначив, що у тексті підпункту “а” п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню “обвинувачення” особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, Суд зазначив, що положення підпункту “а” п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі “Пелісьє та Сассі проти Франції”, № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі “Матточіа проти Італії”, № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі “І.Н. та інші проти Австрії”, № 42780/98, п. 34).
Також, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у своїх рішеннях послідовно зазначає, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист (справа № 5-328кс16, пункт 7) та підтверджує правову позицію, що правильне застосування норми закону передбачає встановлення і юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння і ознаками складу злочину, передбаченого кримінально - правовою нормою (справа № 5-34кс13, № 5-27кс 14).
Недотримання вказаних вимог при складанні обвинувального акту порушує засади кримінального провадження: засаду законності, яка полягає в неухильному дотриманні вимог міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України (пункт 1 статті 9 КПК), засаду забезпечення права обвинуваченого на захист (стаття 20 КПК), а також унеможливлює виконання судом вимог статті 348 КПК щодо роз'яснення обвинуваченому суті обвинувачення до початку дослідження доказів у судовому засіданні.
Судовим розглядом встановлено, що викладення фактичних обставин провадження з підсумком про те, що особа вчинила те чи інше кримінальне правопорушення, як це зроблено в обвинувальному акті щодо ОСОБА_4 , не може замінити формулювання обвинувачення, оскільки за змістом п.5 ч.2 ст.291 КПК України формулювання обвинувачення в обвинувальному акті має бути викладено незалежно від викладених фактичних обставин кримінального правопорушення, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Крім того, вказівки в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_4 вчинив інкримінований йому кримінальний злочин, є безпідставним, оскільки обвинувачення останньому висунуте не було у встановленому законом порядку та не міститься в самому обвинувальному акті. Більш того, така вказівка в обвинувальному акті є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, як засади кримінального провадження, передбаченої ст. 17 КПК України, яка випливає зі ст.ст. 62, 129 п. 3 Конституції України, п. 2 ст. 11 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадські та політичні права Генеральної Асамблеї ООН від 18.12.1966 року, ст. 6 Конвенції, за змістом яких кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Проте, прокурор зазначаючи правову кваліфікацію інкримінованих кримінальних злочинів, заздалегідь, без вироку суду стверджує, що обвинувачений скоїв інкриміновані йому кримінальні злочини, що є недопустимим. При складанні обвинувального акту, з урахуванням положень ст. 17 КПК України, можливо вказувати тільки на те, що особи обвинувачуються у вчиненні певного кримінального злочину.
З урахуванням того, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінніп.13 ч.1 ст.3 КПК України, а за правилами ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд приходить до висновку про наявність обставини, що перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо обвинуваченого.
Крім того, всупереч вимогам ст. 291 ч. 2 п. 2 КПК України обвинувальний акт по зазначеному кримінальному провадженню не містить належних анкетних відомостей щодо обвинуваченого, оскільки дійсне місце проживання (або перебування) обвинуваченого не встановлено.
В результаті невиконання наведених вимог закону щодо складання обвинувального акту суд був позбавлений можливості на протязі майже трьох місяців, тобто з 23.12.2016 року запросити обвинуваченого у підготовче судове засідання та повідомити його належними чином, здійснити будь-які інші дії, що не узгоджується з будь-якими вимогами діючого кримінально-процесуального законодавства..
Так, судом самостійно, під час перебування справи в суді, було встановлено дійсне місце знаходження обвинуваченого в ОСІ № 21 м. Одеса, оскільки останньому обраний запобіжний захід у вигляди тримання під вартою з 19.08.2015р.
Оскільки даних за ким рахується обвинувачений матеріали справи не містять, будь-яких клопотань прокурором з цього приводу заявлено не було, а обвинувачений погодився на проведення судового розгляду за допомогою відеоконференцзв'язку тільки під час підготовчого судового засідання, що самостійно виклав у своєї заяві, суд вважає, що сторона обвинувачення повністю самоусунулася від покладених на неї обов'язків, в результаті чого подальший розгляді кримінального провадження в суді без обвинуваченого взагалі є неможливим.
Також судом наголошується на тому, що на адресу суду надійшов для розгляду не оригінал обвинувального акту, а його ксерокопія, що не відповідає вимогам закону та є перешкодою для призначення справи до розгляду з огляду на наступне.
Так, суд не має право здійснювати судовий розгляд кримінального провадження за відсутності оригіналу обвинувального акту, оскільки інформація, що міститься в обвинувальному акті, посвідчує факт висунення прокурором від імені держави певній особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, завершення досудового розслідування та передачу цього акту до суду, за результатами судового розгляду якого для обвинуваченої особи настають передбачені законом правові наслідки.
Крім того, згідно обвинувального акту встановлено розмір шкоди, який становить 12280грн. та зазначено, що потерпілим відшкодовано матеріальний збиток в розмірі 80грн, що є незрозумілим, оскільки з обвинувального акту вбачається, що по вказаному кримінальному провадженню наявні три потерпілих, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , потерпілі до суду не з'являються та тому кому відшкодовані збитки встановити не представляється можливим.
Вказані порушення вимог чинного кримінального процесуального законодавства перешкоджають повному, всебічному і об'єктивному судовому розгляду кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення та можливості обвинуваченого підготуватись до захисту від такого обвинувачення.
Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, вказані недоліки є істотними, які в подальшому можуть вплинути на прийняття судом рішення, а тому зазначені матеріали підлягають поверненню прокурору з зобов'язанням його усунути виявлені недоліки. Окрім того, вказані недоліки обвинувального прямо зазначені а ухвалі апеляційного суду Одеської області від 29.11.2016 року, а відповідно до ст.21 КПК України ухвали суду, які набрали законної сили в порядку, визначеному цим кодексом, є обов'язковим і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
Керуючись ст.291, п.3 ч.3 ст.314 КПК України, суд -
Повернути обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч.1,ч.2 ст. 187 КК України, зареєстрованих в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12015160390000736 від 23.06.2015 року прокурору Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області, в зв'язку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України.
Копію ухвали вручити учасникам провадження.
Ухвала підлягає оскарженню протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя:ОСОБА_1