Справа № 522/9583/16-ц
Провадження № 2/522/3776/17
15 березня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Бойчука А. Ю.
при секретарі - Журавицькому А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
ПАТ «ПРИВАТБАНК» в особі представника звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, по якій просить стягнути з них заборгованість за кредитним договором на загальну суму 1620674,26 грн. грн та судовий збір. При цьому посилається на те, що 27.06.2007 року відповідач ОСОБА_1 уклав з позивачем кредитний договір OD30AE00000394 ( надалі договір). Згідно умов договору позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 19514,77 долларів США на термін до 26.06.2012 року. Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісячно в період сплати, відповідач ОСОБА_1 повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісію, а також інші витрати згідно кредитного договору.
Також в забезпечення виконання зобов'язання за договором OD30AE00000394 між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 27 червня 2007 року було укладено договора поруки за №0394/Р1.
Проте, відповідачі ОСОБА_1 порушив умови повернення платежів, у результаті чого станом на 19.04.2016 року створилась заборгованість у розмірі 63605,74 доларів США.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 проти позовної заяви в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 заперечував, в іншій частині просив розглянути на думку суду.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені, поважних причин неявки суду не надавали. Згідно ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідачів, повідомлених належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. Зі згоди представника позивача, на підставі ст.224-225 ЦПК України, суд виніс ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові докази по справі, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, зважаючи на такі обставини.
27.06.2007 року відповідач ОСОБА_1 уклав з позивачем кредитний договір OD30AE00000394 ( надалі договір). Згідно умов договору позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 19514,77 доларів США на термін до 26.06.2012 року. Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісячно в період сплати, відповідач ОСОБА_1 повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісію, а також інші витрати згідно кредитного договору.
Також в забезпечення виконання зобов'язання за договором OD30AE00000394 між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 27 червня 2007 року було укладено договори поруки за №0394/Р1.
Відповідач ОСОБА_1 порушив умови повернення платежів, у результаті чого станом на 19.04.2016 року створилась заборгованість у розмірі 63605,74 доларів США, яка складається з наступного:
-10324,45 доларів США - заборгованість за кредитом
-18522,58 доларів США - заборгованість по процентам за користуванням кредитом
-747,63 даларів США заборгованість по комісії за користування кредитом
-34011.08 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором
Пунктом 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 цієї ж статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у випадку невиконання зобов'язання боржником настають правові наслідки у виді відшкодування збитків.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України боржник зобовязаний повернути позивачеві гроші в строк та в порядку, встановленими договором.
Наслідками порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту, що вбачається з положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, відповідач ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором не виконує.
Відповідно до вимог ст. 610, 554 ЦК України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.
Згідно ст. 32 ЦПК України позов може бути пред'явлено до кількох осіб.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає що вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі
Що стосується заявлених вимог у відношенні відповідача ОСОБА_3, суд виходить з наступного:
24.01.2017 року представником ОСОБА_3 було заявлено про застосування до вимог позивача у відношенні відповідача ОСОБА_3 строків позовної давності.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Згідно із частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).
З договору поруки від 27 червня 2007 року за № 0394/Р1 вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 11 договору поруки) про його дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частинні першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.
Разом із тим позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Якщо порука припинилася (у тому числі й на підставі непред'явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що право кредитора на пред'явлення вимоги до поручителя та обов'язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов'язання припинилися.
Отже, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.
У кредитному договорі від 27 червня 2007 року за № 0394/Р1 строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - строк повного погашення кредиту у п. 16, а саме з 27 червня 2007 року по 26 червня 2012 року.
За таких обставин у банку виникло право пред'явити вимогу до відповідача ОСОБА_3 про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 27 червня 2012 року і протягом наступних шести місяців.
Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Так, боржник зобов'язався повернути кредит у строк до 26 червня 2012 року, а оскільки банк звернувся до поручителя з позовом у 16 травня 2016 року, тобто із пропуском зазначеного в частині четвертій статті 559 ЦК України шестимісячного строку, а тому є підстави для відмови в позові у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.251, 252, 509, 525, 526, 527, 530, ч.1, 559, ст.598, 599, 610, ч.2 ст. 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.3, 15, 79, 88, 107, 110 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ПАТ «КБ Приват Банк» - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 63 605, 74 Доларів США, що еквівалентно 1620674, 26 гривень за кредитним договором №OD30AE00000394 від 27.06.2007 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рівних частках на користь ПАТ КБ «Приватбанк» понесені судові витрати у розмірі 24310,11 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А. Ю. Бойчук