Справа № 522/9067/16-ц
Провадження № 2/522/3910/17
16 березня 2017 року Приморським районним судом м. Одеси у складі:
головуючої судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Соболевій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання права власності на житлове приміщення в порядку набувальної давністі, -
Позивачі звернулися до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради, в подальшому уточнивши позовні вимоги, в якому просять визнати за ними право власності у рівних частках на житлове приміщення за набувальною давністю, у вигляді квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1, загальна площа якої складає 86,7 м2, житлова - 47,4 м2.
Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що на підставі ордеру № 93 серії ЖР виданого згідно рішення виконавчого комітету Жовтневого районної ОСОБА_1 депутатів трудящихся м. Одеси від 07.01.1983 року ОСОБА_5 була надана у користування квартира № 18, по вул. Пушкінській, 79 у м. Одесі з частковими умовами та складалась з кімнати площею 18 м2. 03.06.1983 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, після чого вона змінила прізвище на «Кедровську». Розпорядженням № 1458 на підставі рішення виконкому Приморського облради народних депутатів №151 від 16.04.1984 року було відкрито особистий рахунок на ім'я ОСОБА_1. Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, 07.04.2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний. На даний час , відповідно до витягу з домової книги про склад сім'ї також зареєстровані та постійно проживають позивачі по справі. Починаючи з 1991 року, для покращення житлових умов, позивачами використовується сусіднє житлове приміщення за адресою АДРЕСА_2, яке суміжне до квартири № 18, по вул. Пушкінській, 79, у м. Одесі площа якого складала 10,8 м2. Також, шляхом реконструювання АДРЕСА_3, коридору та веранди, була збільшена загальна та житлова площі АДРЕСА_4 і на даний час складає, згідно технічного паспорту, загальна площа - 86,7 м2, житлова - 47,4 м2. З моменту вселення позивачі постійно мешкають у зазначених житлових приміщеннях та сплачують комунальні послуги, добросовісно, відкрито проводжують володіти вказаним майном вже понад 25 років на підставі чого просили визнати право власності на зазначені приміщення, в порядку набувальної давності.
Представник ОСОБА_1, адвокат - ОСОБА_6, до судового засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала, просила справу слухати без фіксації судового процесу.
Позивач ОСОБА_2 надав до суду поштовим відправленням заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив визнати право власності на житлове приміщення за набувальною давністю за ОСОБА_1, у вигляді квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1, загальна площа якої складає 86,7 м2, житлова - 47,4 м2.
Позивач ОСОБА_3 надав до суду поштовим відправленням заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив визнати право власності на житлове приміщення за набувальною давністю за ОСОБА_1, у вигляді квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1, загальна площа якої складає 86,7 м2, житлова - 47,4 м2.
Позивач ОСОБА_4 надала до суду поштовим відправленням заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила визнати право власності на житлове приміщення за набувальною давністю за ОСОБА_1, у вигляді квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1, загальна площа якої складає 86,7 м2, житлова - 47,4 м2.
Представник відповідача до судового не з'явився, проте надав суду заяву про розгляд справи без його участі, вирішення питання щодо задоволення позову залишив на розсуд суду.
Вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши наявні докази по справі суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що на підставі ордеру № 93 серії ЖР виданого згідно рішення виконавчого комітету Жовтневого районної ОСОБА_1 депутатів трудящихся м. Одеси від 07.01.1983 року ОСОБА_5 була надана у користування квартира № 18, по вул. Пушкінській, 79 у м. Одесі з частковими умовами та складалась з кімнати площею 18 м2. 03.06.1983 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, після чого вона змінила прізвище на «Кедровську». Розпорядженням №1458 на підставі рішення виконкому Приморського облради народних депутатів № 151 від 16.04.1984 року було відкрито особистий рахунок на ім'я ОСОБА_1. Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, 07.04.2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний.
Згідно з довідкою (витяг з домової книги про склад родини та прописку) вбачається, що позивачі зареєстровані та проживають за спірною адресою.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та безперервно проживає за спірною адресою з 1982 року.
Відповідно до довідки виданою комунальним підприємством «ЖКС Фонтанський» від 04.11.2016 року кв. № 17, по вул. Пушкінській, 79 у м. Одесі не значиться.
Згідно до ч.1 ст. 32 ЦПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно до ст. 47 Конституції України, встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч 1. ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Положеннями статті 344 ЦК України визначено ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.
Характерною ознакою для визнання права власності на нерухомість за давністю володіння згідно з ст. 344 ЦК України є добросовісність, тобто володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Оцінюючи встановлені у справі обставини, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні суд вважає доведеним, що вказане володіння є добросовісним, відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України та можливе набуття зазначених приміщень у власність за давністю володіння відповідно до правил, встановлених статтею 344 ЦК України.
Також, така правова позиція закріплена і у п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).
Згідно п.8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положеньстатей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
В судовому засіданні судом встановлено наступні обставини, а саме те, що спірне майно є законним об'єктом володіння, відкритість, безперервність володіння позивачкою чужим майном понад 25 років.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини справи на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Позивач у суді довів факт набуття ним права власності за набувальною давністю, оскільки він добросовісно і відкрито користується нерухомим майном на протязі більше 25 років, і ніхто не заявляє вимог щодо повернення вказаного нерухомого майна, отже визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Оскільки, позивач добросовісно відкрито володіє даним майном, проживає та зареєстрований в квартирі № 18, по вул. Пушкінській, 79, у м. Одесі і жодних претензій чи вимог з боку інших осіб щодо оспорювання права власності на вказану квартиру не встановлено, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі і є підстави для визнання права власності за набувальною давністю за позивачем.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 32, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 344 ЦК України, ст. ст. 41, 47 Конституції України,-
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (ІПН:НОМЕР_1) право власності на житлове приміщення у порядку набувальної давності, що знаходиться у АДРЕСА_5, загальною площею - 86, 7 м2, житловою -47,4 м2.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
16.03.2017