Справа № 522/14402/16-ц
Провадження № 2/522/2574/17
20 березня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді Кравчук Т.С.,
при секретарі Антонецькому С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про стягнення штрафних санкцій,
Позивач вернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з ПАТ «Міський комерційний банк» (Код ЄДРПОУ 34353904) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму штрафних санкцій за час прострочення виплати за договором № 009-005123-0/11-р з 21.11.2014 р. по 30.03.2015 р., що складаються з розміру індексу інфляції у розмірі 10 842,69 грн. та 3% річних у розмірі 441,35 грн.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що між ПАТ «Міський комерційний банк» та ОСОБА_1 22.08.2011 р. укладено договір за №009-0005123-0/11-Р «Про відкриття рахунку з платіжною карткою та розрахункове обслуговування», відкрито особистий пенсійний рахунок № 26255045942001.
Відповідно до виписки з особового рахунку №26255045942001 за договором №009-005123-0/11-р, яка надана ПАТ «Міський комерційний банк», за період з 01.08.2014 р. по 23.09.2014 р. на рахунок вкладника перераховано 41 305,50 гривень. Вказана сума виплачена ОСОБА_1 30.03.2015 р., що підтверджується копією квитанції.
Відповідно до розрахунку позивача наданого до суду по справі №522/5416/15-ц, 3% річних та інфляційні втрати стягувалися за період з 01.01.2014 по 20.11.2014, але ПАТ «Міський комерційний банк» фактично розпоряджався коштами ОСОБА_1 до 30.03.2015 р.
Оскільки, відповідач не повернув позивачу у визначені договором строки суму внеску та не сплатив суму нарахованих за користування ним процентів, то відповідач порушив умови договору й зобов'язаний сплатити 3% річних, інфляційні втрати за період з 21.11.2014 р. по 30.03.2015 р.
Позивач в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення, у яких просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судом встановлено що між ПАТ «Міський комерційний банк» та ОСОБА_1 22.08.2011 р. укладено договір за №009-0005123-0/11-Р «Про відкриття рахунку з платіжною карткою та розрахункове обслуговування», відкрито особистий пенсійний рахунок № 26255045942001.
Відповідно до виписки з особового рахунку №26255045942001 за договором №009-005123-0/11-р, яка надана ПАТ «Міський комерційний банк», за період з 01.08.2014 р. по 23.09.2014 р. на рахунок вкладника перераховано 41 305,50 гривень. Вказана сума виплачена ОСОБА_1 30.03.2015 р.
Як вбачається з позовної заяви, Позивач заявляє до стягнення з Банку інфляційні збитки за період з 21.11.2014 р. по 30.03.2015 р. в сумі 10 842,69 гривень та 3% за аналогічний період в сумі 441,35 гривень.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.11.2014 року № 124 розпочато процедуру виведення ПАТ «Міський комерційний банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.02.2015 № 36 здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Міський комерційний банк» продовжено до 20.03.2015 року включно.
Постановою Правління Національного банку України від 19.03.2015 року № 187 відкликано банківську ліцензію ПАТ «Міський комерційний банк», з 20.03.2015 р. розпочато ліквідаційну процедуру банку (триває до 20.03.2018 р.).
Таким чином, період з 21.11.2014 р. по 30.03.2015 р. нарахування інфляційний збитків та 3% річних ОСОБА_1 припадає на час запровадження тимчасової адміністрації (з 21.11.2014 р. по 19.03.2015 р.) та ліквідаційної процедури (з 20.03.2015р. по 30.03.2015 р.).
Так, відповідно п. 1 та п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції від 11.07.2014 р. - станом на дату запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Міський комерційний банк») під час тимчасової адміністрації банку не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за. весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Отже, з вищенаведеного вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Міський комерційний банк» про стягнення про стягнення інфляційних збитків та 3 % річних не підлягають задоволенню в силу Закону - не застосовуються щодо банку в тимчасовій адміністрації та ліквідації.
Посилання ж позивача на постанову Верховного Суду України від 15.11.2010 р. у справі № 3-11гс10 суд не приймає до уваги, так як з 21.09.2012 р. набрав чинності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що є спеціальним та регулює порядок виведення банків з ринку; в на веденій же практиці суд виходив з аналізу положень п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» як Закону, що регулював порядок ліквідації банків до набрання чинності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Саме положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (п. 1 та п. 3 ч. 5 ст. 36, п. 4 ч. 2 ст. 46) містять конкретне визначення щодо не застосування індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку в тимчасовий адміністрації та ліквідації.
Натомість, стаття 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції станом на 2009 рік - як то досліджено постанову Верховного Суду України від 15.11.2010 р. у справі № 3-11гс10) не визначала порядку застосування чи не застосування індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань. Відповідно, висновок Верховного Суду України не стосується спірних правовідносин та не є обов'язковим для вирішення даної справи.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про стягнення штрафних санкцій - відмовити.
Рішення суду може бути переглянуто за заявою відповідача, якій не приймав участі при розгляді справи, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя: 20.03.2017