Справа № 127/26891/16-ц
Провадження № 2/127/1468/17
(ЗАОЧНЕ)
07.03.2017 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.
при секретарі Тронт М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,
ПАТ «ОТП Банк» в грудні 2016 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № CNL-B00/136/2006 від 11.07.2006 року станом на 12.08.2016 року у розмірі 29474,95 доларів США, в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення суду; для погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «ОТП Банк» за кредитним договором № CNL-B00/136/2006 від 11.07.2006 року станом на 12.08.2016 року у розмірі 29474,95 доларів США, що складається з 26002,56 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, 2472,39 доларів США - заборгованість по нарахованих відсотках, в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення суду, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № PCNL-B00/136/2006 від 11.07.2006 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить по ? частки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зі способом реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та за початковою ціною предмета для його подальшої реалізації визначеною експертною оцінкою в рамках виконавчого провадження; стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОТП Банк» суму сплаченого судового збору у розмірі 10986,97 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.07.2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CNL-B00/136/2006. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмір 35640,00 доларів США строком користування до 10.07.2021 року з встановленою фіксованою процентною ставкою у розмірі 11,00% річних, а позичальник в свою чергу зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання.
П. 2 ч. 1 кредитного договору було визначено, що поточним рахунком позичальника є рахунок № 26208001551592.
Відповідно до наведених положень кредитного договору, банк виконав взяті на себе зобов'язання на надав позичальнику кредит у розмірі 35640,00 доларів США. Видача кредиту відбулась на підставі кредитних заявок позичальника від 11.07.2006 року та 18.07.2006 року на суми 13397,78 доларів США та 22242,22 доларів США відповідно, шляхом перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1
Крім того, згодом до кредитного договору вносилися зміни та доповнення на підставі укладених між позивачем та відповідачем додаткових угод, а саме:
- додаткового договору № 1 від 20.05.2009 року (договором, зокрема, було передбачено, що на період з 20.05.2009 року до 20.08.2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 7,00% річних, а на період з 20.08.2009 року до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися процентна ставка у розмір 11,24 % річних);
- додаткового договору № 2 від 14.09.2009 року (договором, зокрема, було передбачено, що на період з 21.09.2009 року по 20.01.2010 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 6,50% річних, а на період з 20.01.2010 року до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 11,62% річних);
- додаткового договору № 3 від 14.05.2010 року (договором, зокрема, було передбачено, що на період з 20.05.2010 року по 20.08.2010 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 6,50% річних, а на період з 20.08.2010 року до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 11,95% річних);
- додаткового договору № 4 від 15.04.2011 року (договором, зокрема, було передбачено, що на період з 20.04.2011 року по 20.07.2011 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 6,50% річних, а на період з 20.07.2011 року до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 12,30% річних);
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, натомість позичальником його зобов'язання не виконуються, а саме: ОСОБА_1 не вносяться чергові платежі для виплати кредиту.
Внаслідок допущених порушень, у позичальника виникла заборгованість за кредитним договором, що станом на 12.08.2016 року складала: заборгованість по тілу кредиту 26002,56 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.08.2016 року з розрахунку 2485,0409 грн за 100 доларів США становило 646174,25 грн., заборгованість по нарахованим відсоткам 3472,39 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.08.2016 року з розрахунку 2485,0409 за 100 доларів США становило 86209,31 грн.
Керуючись наведеним положенням Кредитного договору, позивач 27.09.2016 року цінним листом з описом вкладення направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № CNL-B00/136/2006 від 11.07.2016. Проте, ОСОБА_1 така вимога виконана не була.
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 11.07.2006 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № CR-B00/136/2006
П. 1.1. ст. 1 договору поруки було передбачено, що за цим договором поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань.
П. 1.2. ст. 1 договору поруки було встановлено, що поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
Згодом, до договору поруки вносилися зміни та доповнення на підставі укладених між позивачем та ОСОБА_2 додаткових договорів, а саме: додаткового договору № 1 від 20.05.2009 року, додаткового договору № 2 від 14.09.2009 року, додаткового договору № 3 від 14.05.2010 року, додаткового договору № 4 від 15.04.2011 року та додаткового договору 5 від 29.09.2015 року.
П.п.3.2. п. 3 додаткового договору № 5 від 29.09.2015 року до договору поруки було передбачено, що поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов'язань у повному обсязі, заявленому кредитором, протягом 1 банківського дня з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора.
Керуючись наведеним положенням договору поруки, позивач 27.09.2016 року направив на адресу ОСОБА_2. вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № CNL-B00/136/2006 від 11.07.2016. Проте, ОСОБА_2. така вимога виконана не була.
Крім того, варто зазначити, що 11.07.2006 року між банком, з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з іншої сторони, був укладений договір наступної іпотеки № PCNL-B00/136/2006.
Відповідно до умов укладеного договору, для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником його боргових зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_3Г та ОСОБА_4 передали в іпотеку банку належну їм на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_2.
П. 6.1 ст. 6 договору іпотеки було визначено, що «за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги: а) всі боргові зобов'язання, не сплачені боржником, б) вимоги щодо повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням боржником чи іпотекодавцем його зобов'язань за цим договором, також всіх фактичних витрат, понесених іпотеко держателем у зв'язку із реалізацією його прав за цим договором».
П. 6.2. ст. 6 договору іпотеки, було встановлено, що «Іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги піля виникнення будь - якої із таких обставин: а) не сплати боржником іпотекодержателю будь - якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як це встановлено в кредитних договорах, б) порушення іпотекодавцем будь-якго із їх зобов'язань за ст. 5 цього договору, в) інших обставин, передбачених чинним законодавством України».
Враховуючи те, що позичальником не виконувалися зобов'язання за кредитним договором, позивач 27.09.2016 року рекомендованими листами з описом вкладення на правив на адреси ОСОБА_3 та ОСОБА_4 іпотечні повідомлення за договором наступної іпотеки № PCNL-B00/136/2006 від 11.07.2006 року. Проте, такі вимоги лишилися не виконаними.
Представник позивача в судове засідання не з'явився., однак надав заяву в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в судове засідання не з'явилися, однак були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.07.2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CNL-B00/136/2006. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмір 35640,00 доларів США строком користування до 10.07.2021 року з встановленою фіксованою процентною ставкою у розмірі 11,00% річних, а позичальник в свою чергу зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання.
П. 2 ч. 1 кредитного договору було визначено, що поточним рахунком позичальника є рахунок № 26208001551592.
Відповідно до наведених положень кредитного договору, банк виконав взяті на себе зобов'язання на надав позичальнику кредит у розмірі 35640,00 доларів США. Видача кредиту відбулась на підставі кредитних заявок позичальника від 11.07.2006 року та 18.07.2006 року на суми 13397,78 доларів США та 22242,22 доларів США відповідно, шляхом перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1
Крім того, згодом до кредитного договору вносилися зміни та доповнення на підставі укладених між позивачем та відповідачем додаткових угод, а саме:
- додаткового договору № 1 від 20.05.2009 року (договором, зокрема, було передбачено, що на період з 20.05.2009 року до 20.08.2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 7,00% річних, а на період з 20.08.2009 року до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися процентна ставка у розмір 11,24 % річних);
- додаткового договору № 2 від 14.09.2009 року (договором, зокрема, було передбачено, що на період з 21.09.2009 року по 20.01.2010 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 6,50% річних, а на період з 20.01.2010 року до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 11,62% річних);
- додаткового договору № 3 від 14.05.2010 року (договором, зокрема, було передбачено, що на період з 20.05.2010 року по 20.08.2010 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 6,50% річних, а на період з 20.08.2010 року до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 11,95% річних);
- додаткового договору № 4 від 15.04.2011 року (договором, зокрема, було передбачено, що на період з 20.04.2011 року по 20.07.2011 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 6,50% річних, а на період з 20.07.2011 року до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 12,30% річних);
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, натомість позичальником його зобов'язання не виконуються, а саме: ОСОБА_1 не вносяться чергові платежі для виплати кредиту.
Внаслідок допущених порушень, у позичальника виникла заборгованість за кредитним договором, що станом на 12.08.2016 року складала: заборгованість по тілу кредиту 26002,56 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.08.2016 року з розрахунку 2485,0409 грн за 100 доларів США становило 646174,25 грн., заборгованість по нарахованим відсоткам 3472,39 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.08.2016 року з розрахунку 2485,0409 за 100 доларів США становило 86209,31 грн.
Керуючись наведеним положенням Кредитного договору, позивач 27.09.2016 року цінним листом з описом вкладення направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № CNL-B00/136/2006 від 11.07.2016. Проте, ОСОБА_1 така вимога виконана не була.
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 11.07.2006 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № CR-B00/136/2006
П. 1.1. ст. 1 договору поруки було передбачено, що за цим договором поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань.
П. 1.2. ст. 1 договору поруки було встановлено, що поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
Згодом, до договору поруки вносилися зміни та доповнення на підставі укладених між позивачем та ОСОБА_2 додаткових договорів, а саме: додаткового договору № 1 від 20.05.2009 року, додаткового договору № 2 від 14.09.2009 року, додаткового договору № 3 від 14.05.2010 року, додаткового договору № 4 від 15.04.2011 року та додаткового договору 5 від 29.09.2015 року.
П.п.3.2. п. 3 додаткового договору № 5 від 29.09.2015 року до договору поруки було передбачено, що поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов'язань у повному обсязі, заявленому кредитором, протягом 1 банківського дня з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора.
Керуючись наведеним положенням договору поруки, позивач 27.09.2016 року направив на адресу ОСОБА_2 вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № CNL-B00/136/2006 від 11.07.2016. Проте, ОСОБА_2. така вимога виконана не була.
Крім того, варто зазначити, що 11.07.2006 року між банком, з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з іншої сторони, був укладений договір наступної іпотеки № PCNL-B00/136/2006.
Відповідно до умов укладеного договору, для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником його боргових зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_3Г та ОСОБА_4 передали в іпотеку банку належну їм на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_2.
П. 6.1 ст. 6 договору іпотеки було визначено, що «за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги: а) всі боргові зобов'язання, не сплачені боржником, б) вимоги щодо повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням боржником чи іпотекодавцем його зобов'язань за цим договором, також всіх фактичних витрат, понесених іпотеко держателем у зв'язку із реалізацією його прав за цим договором».
П. 6.2. ст. 6 договору іпотеки, було встановлено, що «Іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги піля виникнення будь - якої із таких обставин: а) не сплати боржником іпотекодержателю будь - якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як це встановлено в кредитних договорах, б) порушення іпотекодавцем будь-якго із їх зобов'язань за ст. 5 цього договору, в) інших обставин, передбачених чинним законодавством України».
Враховуючи те, що позичальником не виконувалися зобов'язання за кредитним договором, позивач 27.09.2016 року рекомендованими листами з описом вкладення на правив на адреси ОСОБА_3 та ОСОБА_4 іпотечні повідомлення за договором наступної іпотеки № PCNL-B00/136/2006 від 11.07.2006 року. Проте, такі вимоги лишилися не виконаними.
Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі статтями 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини друга статті 554 ЦК України).
Таким чином, враховуючи наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, вимоги позивача про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором № CNL-В00/136/2006 від 11.07.2006 року в розмірі 29474,95 доларів США, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позовні ж вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки також підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Як зазначено вище, 11.07.2006 року між банком, з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з іншої сторони, був укладений договір наступної іпотеки № PCNL-B00/136/2006. Відповідно до умов укладеного договору, для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником його боргових зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_3Г та ОСОБА_4 передали в іпотеку банку належну їм на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 66,0 кв.м.
Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 9 постанови № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив судам, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).
Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.
Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року №898-IV (далі закон №898-IV) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Згідно з частиною 1 ст. 7 названого Закону іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.
Частиною 3 статті 33 Закону №898-IV передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно зі статтею 590 ЦК України, статтею 33 Закону України «Про іпотеку», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.
У відповідності до положень статті 38 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець має право на продаж предмета іпотеки у випадку наявності рішення суду про продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.
Статтею 591 ЦК України передбачено право реалізації предмета застави, на який звернено стягнення, шляхом його продажу.
Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства, умов іпотечного та кредитного договорів, за рахунок предмету іпотеки, належного відповідачу, позивач має право шляхом продажу задовольнити свої вимоги, які виникають із кредитного договору, оскільки позичальником належним чином не виконуються умови кредитного договору, а саме, в частині повернення заборгованості.
Відповідно до положень статті 39 Закону України «Про іпотеку» реалізація майна за рішенням суду може проводитися шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону.
З огляду на викладене суд, приходить до висновку, що вимога щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованою, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Позивач, заявляючи позовні вимоги, просить застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки із застосуванням процедури, передбаченої статтею 39, 41 Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом проведення прилюдних торгів та за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації визначеною експертною оцінкою в рамках виконавчого провадження.
Частиною 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Відповідно до частини 1 статті 41 Закону №898-IV реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього Закону.
Як вбачається з пункту 4.4 договору наступної іпотеки вартість предмету іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем та становить 224978,00 грн.
Таким чином, вимоги позивача щодо застосування способу реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах, за початковою ціною, яку визначить суб'єкт оціночної діяльності в ході виконавчого провадження ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В той же час слід зазначити, що Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 12 Постанови № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз'яснив судам, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.
В той же час, згідно з абз. 2 п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 N14 у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Згідно з офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення судом рішення 29474,95 доларів США еквівалентно 796452,56 грн. (29474,95 х 2702,1320 = 796452,56), а тому суд вважає необхідним зазначити в резолютивній частині рішення суду еквівалент заборгованості саме станом на день прийняття рішення.
Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З огляду на зазначене, з відповідачів в рівних частках слід стягнути на користь позивача 10986,97 грн. витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 553, 554, 559, 1054, 10455 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, 224-228, 360-7 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № CNL-B00/136/2006 від 11.07.2006 року станом на 12.08.2016 року у розмірі 29474 (двадцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят чотири) долари США 95 центів, в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення суду у розмірі 796452 (сімсот дев'яносто шість тисяч чотириста п'ятдесят дві) гривні 56 копійок.
Для погашення заборгованості ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 перед Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» за кредитним договором № CNL-B00/136/2006 від 11.07.2006 року станом на 12.08.2016 року у розмірі 29474 (двадцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят чотири) долари США 95 центів, що складається з 26002 долари США 56 центів - заборгованість по тілу кредиту, 2472 долари США 39 центів - заборгованість по нарахованих відсотках, в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення суду, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № PCNL-B00/136/2006 від 11.07.2006 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить по ? частки ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 та ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 зі способом реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та за початковою ціною предмета для його подальшої реалізації визначеною експертною оцінкою в рамках виконавчого провадження;
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в рівних частинах витрати по сплаті судового збору в розмірі 10986 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) гривень 97 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення, а відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду може бути подана заява про його перегляд.
Суддя