Cправа № 221/1829/12
Провадження № 4-с/127/60/17
Іменем України
21 березня 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,
при секретарі - Поливаній Ю.В.,
за участю представника Староміського ВДВС м. Вінниці ГТУЮ у
Вінницькій області ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії старшого державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2,-
ПАТ «Родовід Банк» звернулося в суд з вищевказаною скаргою.
Вимоги, викладені в скарзі, мотивовано тим, що 9 квітня 2012 року Староміським районним судом м. Вінниці було ухвалено рішення по справі № 221/1829/12 за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На підставі даного рішення був виданий виконавчий, який звернутий до виконання в Староміський відділ ДВС м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області. Так, 28 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження. Однак, 6 лютого 2017 року АТ «Родовід Банк» отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.12.2016 року. Підставою повернення виконавчого документа є не виявлення належного боржникові майна, за рахунок якого можна звернути стягнення. Дана постанова, на думку ПАТ «Родовід Банк», винесена з порушенням норм матеріального права, оскільки порушено вимоги ст.ст. 10, 18 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, державним виконавцем не було здійснено всіх необхідних дій, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Враховуючи вищевикладене, ПАТ «Родовід Банк» звернулося в суд з даною скаргою та просить:
- визнати незаконними дії старшого державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 по виконавчому провадженню № 52382190 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 31.01.2017 року;
- скасувати постанову старшого державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 по виконавчому провадженню № 52382190 від 31.01.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу.
В судове засідання представники заявника ПАТ «Родовід Банк» не з'явився, надавши суду клопотання про розгляд справи без його участі. Заявлені у скарзі вимоги підтримує в повному обсязі.
В судовому засіданні представник Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 скаргу не визнав, надав запереченя та пояснив, що оскаржувана постанова винесене з дотриманням всіх вимог інструкції та Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець вчинив всі дії для визначення майна боржника. Додав, що державний виконавець Тушевська Л.Г. вже не працює. Просив відмовити в задоволенні скарги ПАТ «Родовід Банк» в повному обсязі.
Боржник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Вислухавши пояснення представника Староміського ВДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження, та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що за виконавчим листом № 221/1829/12, виданим 26.04.2012 року Староміським районним судом м. Вінниці, з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» стягнуто заборгованість за договором № СК-284-000289/1-2008 від 24 січня 2008 року станом на 02 березня 2012 року в розмірі 16 258 грн. 56 коп., з яких: 6982,54 грн. - заборгованість по кредиту; 843,57 грн. - заборгованість по відсотках; 4941,18 грн. - заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту, в т.ч. прострочена; 3491,27 грн. - пеня. Також стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» судовий збір в розмірі 214,60 грн. (а.с. 7-8).
Виконавче провадження за даним виконавчим листом відкрито старшим державним виконавцем Староміського ВДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.09.2016 року (а.с. 10).
З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2017 року старшим державним виконавцем Староміського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого листа № 221/1829/12, виданого 26.04.2012 року Староміським районним судом м. Вінниці (а.с. 12-13). Підставою повернення є те, що у боржника відсутнє ліквідне майно, що належить йому на праві приватної власності і на яке може бути звернуто стягнення в рахунок погашення боргу, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадженння» (у редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу), виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Разом з тим, слід зазначити, що під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем було вжито заходи примусового виконання виконавчого листа № 221/1829/12, а саме:
- здійснено заходи щодо рошуку майна боржника;
- накладено арешт на все невизначене майно боржника та внесено обтяження в Реєстр рухомого та нерухомого майна;
- здійснено запит у Вінницький ВРЕР, однак транспортні засоби за боржником не зареєстровані;
- здійснено запит в Державну податкову інспекцію у м. Вінниці для виявлення інформації про відкриття рахунків в установах банків - інформація відсутня;
- здійснено запит в Державну податкову службу України для встановлення інформації щодо доходів боржника, на які нараховуються (сплачуються) податки - інформація відсутня.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем вживалися заходи примусового виконання, проте в боржника відсутнє ліквідне майно, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності та на яке може бути звернуто стягнення в рахунок погашення боргу.
Також, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 28 вересня 2016 року старшим державним виконавцем було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 та заборонено здійснювати відчудження будь-якого майна, яке належить боржнику (а.с. 49).
Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадженння» (у редакції, чинній на момент винесення постанови про арешт майна боржника), арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Отже, дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що державним виконавцем було вжито всіх заходів примусового виконання виконавчого листа № 221/1829/12.
Крім того, суд звертає увагу на те, що виконавчий лист № 221/1829/12 неодноразово подавався до ДВС та повертався, в зв'язку з відсутністю ліквідного майна в боржника. Отже, стягував не позбавлений можливості повторно звернення до ДВС з даним виконавчим документом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Також ч. 1 ст. 74 вищевказаного Закону, визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор, як учасник виконавчого провадження, мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, та користуватися іншими правами, наданими законом.
Стаття 129-1 Основного Закону України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Отже, гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.14р. №6, при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 Закону), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 7 ст. 12).
Таким чином, суд вважає, що старший державний виконавець Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 при винесенні постанови від 31.01.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу, діяла правомірно у відповідності із своїми повноваженнями та правами, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що прав, свобод та інтересів ПАТ «Родовід Банк» старшим державним виконавцем Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 при вчиненні виконавчих дій не порушено, а тому підстав для задоволення скарги немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 129-1 Конституції України, ст.ст. 5, 6, 18, 37, 57, 74, Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 7, 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», п. 3 Постанови Пленуму Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.14р. № 6, ст.ст. 14, 383-387 ЦПК, суд, -
В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії старшого державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 - відмовити.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції протягом 5 днів з дня її проголошення, а особами, у відсутність яких вона постановлена, - протягом 5 днів з дня отримання її копії.
Суддя: