ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21581/16-ц
провадження № 2/753/1991/17
"21" березня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Комаревцевої Л.В.
за участю секретаря - Драгой В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Аркада», треті особи: ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, державний нотаріус сьомої Київської державної нотаріальної контори Гасс Вікторія Юріївна, Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» про визнання правочинів недійсними,
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПАТ АКІБ «Аркада» та просила суд визнати недійсним з моменту укладення інвестиційний контракт №36349 (про інвестування у житлове будівництво) від 27.11.2002 року на ім"я ОСОБА_6 та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_4 за померлим ОСОБА_6, щодо успадкування 1/2 частки квартири, за адресою: АДРЕСА_1, що видане Сьомою Київською державною нотаріальною конторою в 2015 році.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 14.12.2001 року між ОСОБА_2 та ПАТ АКБ «Аркада» було укладено інвестиційний контракт №30357, що підтверджується прибутковим касовим ордером №12 від 31.10.2001 року на суму 47350,26 грн., прибутковим касовим ордером №3 від 10.01.2002 року на суму 1663,17 грн. та листом ПАТ АКБ «Аркада» №10720/7 від 19.11.2002 року.
На думку позивача, вказані документи підтверджують факт наявності інвестиційних контрактів на будівництво житла на ім"я ОСОБА_2, а також повну оплату за цими договорами спірної квартири виключно інвестором ОСОБА_2 за рахунок її особистих коштів.
У квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживав син позивача ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
10.11.2015 року при отриманні свідоцтва на право на спадщину за законом позивач дізналась про те, що вказана квартира належала ОСОБА_6 на праві приватної власності, а тому враховуючи, що у померлого осталась неповнолітня дитина ОСОБА_4 їй належить 1/2 частка спадкового майна.
Втім, позивач вважає, що померлий ОСОБА_6 набув право власності на зазначену квартиру на підставі інвестиційного контракту який був ухвалений сторонами з суттєвим порушенням чинного законодавства України, а тому ОСОБА_4 не має права на частку спадкового майна, а зазначене свідоцтво про право на спадщину за законом повинно бути визнано недійсним.
У судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання також з'явилась, позовних вимог не визнала та просила позов залишити без задоволення, крім того, подала до суду письмові заперпечення на позов, в яких зокрема просила застосувати строк позовної давності.
Представник третьої особя ОСОБА_4 у судове засідання з"явилась, позовних вимог не визнала, заперечувала у їх задоволенні.
Інші треті особи у судове засідання не з'явились, хоча про місце, день і час розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи у їх відсутність до суду не надходило.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позов залишити без задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.12.2001 року між ПАТ «ХК «Київміськбуд» (правонаступником якого є AT ХК «Київміськбуд») в особі ПАТ АКБ «АРКАДА» (правонаступником якого є АКБ «АРКАДА»), що діяло на підставі довіреності та ОСОБА_2 було укладено інвестиційний контракт №30357, який було знищено відповідно до акту про виділення для знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню №19 від 19.06.2014 року, затверджений Головою Правління ПАТ АКБ «АРКАДА» Паливодою К.В. 01.07.2014 року (а.с.63-66).
Відповідно до типової форми інвестиційного контракту, яка була затверджена президентом AT ХК «Київміськбуд» Поляченко В.А., п.1.8. інвестиційного контракту вказує, що сторони домовляються, що весь комплекс банківських послуг, які є необхідними для реалізації цього інвестиційного контракту, надає банк на умовах, викладених у договорі доручення до цього інвестиційного контракту.
Відповідно до типової форми договору доручення, п.3.3. довіритель сплачує винагороду за розрахунково-касове обслуговування банку за оформлення переуступки права вимоги довірителем на користь третіх осіб: родичів, згідно до переліку - у розмірі не більш, ніж 1 (один) відсоток від загальної вартості про інвестованого житла за цінами на день подачі заяви про таку переуступку.
За наявною інформацією, 27.11.2002 року ОСОБА_2 особисто написала заяву про відступлення права вимоги на об'єкт інвестування та відповідно до умов інвестиційного контракту сплатила за розрахункове-касове обслуговування банку, що підтверджується касовим ордером №25 від 27.11.2002 року щодо відступленняправа вимоги довірителем ОСОБА_2 за інвестиційним контрактом №30357 від 14.12.2001 року (а.с.62).
Надалі, на підставі заяви ОСОБА_2, касового ордера №25 від 27.11.2002 року та заяви ОСОБА_6, ПАТ АКБ «АРКАДА» переоформлено право вимоги на об'єкт інвестування за інвестиційним контрактом №30357 від 14.12.2001 року на ОСОБА_6, у зв'язку з чим, був укладений інвестиційний контракт №36349 від 27.11.2002 року (а.с.15-17).
У судовому засіданні представник відповідача просив суд застосувати строк позовної давності, на вказану заяву представником позивача подано клопотання про поновлення строків позовної давності, відповідно до якої лише 10.11.2015 року позивач дізналась про порушення свого права на мирне володіння своїм майном, втім вона не знала, яка саме особа вчинила ці протиправні дії, а тому не мала можливості визначити сторону відповідача і реалізувати своє право на позов. Однак, суд не може прийняти вказану заяву з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.
Відповідно до п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. До позовів про визнаннязаперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного нравочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
На той час діяв Цивільний кодекс УРСР від 18.07.1963 року, згідно зі ст. 71 якого, загальний строк для захисту праваза позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до статті 76 ЦК УРСР від 18.07.1963 p., перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникаєз дня, коли особа дізналася або повніша була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу PCP і статтями 78 і 79 цього Кодексу.
Отже, загальний строк позовної давності у три роки щодо вимоги визнати інвестиційний контракт №36349 від 27.11.2002 року недійсним сплив 27.11.2005 року. В той же час, як видно з відтиску на конверті, яким було надіслано позовну заяву, вона була відправлена до суду лише 16.01.2017 року.
Таким чином, позивач, звернувшись із позовною заявою від 16.01.2017 року, пропустила трьохрічний строк позовної давності.
Згідно п. 2-4 ст. 267 ЦК України від 16.01.2003 року, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10-70/0/4-13 від 16.01.2013 р., у разі, якщо відповідач подав заперечення проти позову, пославшись на сплив позовної давності, то зазначена заява є підтвердженням того, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності.
Частиною 1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому вимогу про визнання недійсним інвестиційного контракту №36349 (про інвестування у житлове будівництво) від 27.11.2002 року необхідно відхилити, внаслідок чого залишити без задоволення й вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, видане ОСОБА_4 за померлим ОСОБА_6, щодо успадкування 1/2 частки квартири, за адресою: АДРЕСА_1, що видане Сьомою Київською державною нотаріальною конторою в 2015 році.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Аркада», треті особи: ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, державний нотаріус сьомої Київської державної нотаріальної контори Гасс Вікторія Юріївна, Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» про визнання правочинів недійсними - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
СУДДЯ Л.В. КОМАРЕВЦЕВА