Справа № 147/119/17
Провадження № 2/147/286/17
21.03.2017 року Тростянецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Волошина І.А.,
за участю секретаря Чудак Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що за час спільного проживання з відповідачем у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. На даний час відповідач із сім'єю не проживає, шлюб між сторонами розірвано. Дитина проживає з позивачем і знаходиться на її утриманні та вихованні. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, тому позивач звернулась до суду з позовом. ОСОБА_2 має стабільний дохід, отримує заробітну плату, оскільки працює в органі виконання покарань в селі Губник ВК №39 Гайсинського району, а тому просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі ? частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і досягнення дитиною повноліття.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч.2 ст.158 ЦПК України, право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст.197 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступними підставами.
Судом встановлено, що у сторін, які перебували у зареєстрованому шлюбі, народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком якого є відповідач ОСОБА_2 (а.с.5).
Рішенням суду від 21.02.2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 30 січня 2011 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Тростянецького районного управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 5 розірвано (а.с.36,37).
Відповідно до довідки, виданої виконкомом Тростянецької селищної ради Тростянецького району Вінницької області №114 від 19.01.2017 року, ОСОБА_1 проживає з сином ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6).
Згідно довідки №05-637 від 16.03.2017 року, виданої управлінням праці та соціального захисту населення Тростянецької РДА, ОСОБА_1 на обліку в управлінні не перебуває і ніяких видів допомог не отримувала з 08.04.2014 року на неповнолітнього ОСОБА_4 (а.с. 34).
Згідно довідки про доходи за 2016-2017 роки, виданої ОСОБА_2 06.03.2017 року за № 8/42, він дійсно працює молодшим інспектором відділу охорони державної установи «Ладижинська виправна колонія (№39)», його загальна сума доходу з серпня 2016 року по лютий 2017 року становить 36017,02 грн. (а.с. 38).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач не проживає з позивачем однією сім'єю, в добровільному порядку відмовляється надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.
Обставин, які б доводили необхідність звільнення його від обов'язку утримувати дитину, судом не встановлено, та відповідачем в силу ст. 60 ЦПК України не доведено.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Згідно ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Встановленим судом фактичним обставинам відповідають сімейні правовідносини, що регулюються Сімейним кодексом України та гарантуються Основним Законом України.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу одного з батьків і (або) у твердій грошовій сумі, що визначається судом.
При визначенні розміру аліментів у відповідності до ст. 182 СК України суд, враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, відсутність у відповідача інших утриманців.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року передбачено, що згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Суд також враховує, що дитина проживає з матір'ю, яка має обмежені можливості її утримувати, а забезпечення потреб дитини вимагає значних витрат.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2017 року - 1355 гривень, з 1 травня - 1426 гривень, з 1 грудня - 1492 гривні.
Прожитковий мінімум визначається як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Позивач просить про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина в розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, а відповідач не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини у визначеному розмірі.
Досліджуючи матеріальний стан відповідача було встановлено, що він працює молодшим інспектором відділу охорони державної установи «Ладижинська виправна колонія (№39)», отримує стабільно заробітну плату, що не заперечується самим ОСОБА_2
Відповідач зобов'язаний утримувати сина до досягнення ним повноліття, створювати необхідні умови для його розвитку та життя нарівні з позивачем. У такому випадку, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 аліменти.
Доказів того, що у відповідача на утриманні перебувають інші діти, непрацездатні батьки, що мають значення для визначення розміру аліментів, суду подано не було.
При визначенні розміру аліментів суд враховує зазначені сторонами дані про особу та майновий стан позивача та відповідача, те що аліменти стягуються на утримання однієї дитини, тому вважає за можливе стягнути їх в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця до досягнення сином повноліття, починаючи з 13.02.2017 року, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний та може надавати на утримання дитини щомісячно аліменти і саме такий розмір аліментів не суперечитиме інтересам дитини.
Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 367 ЦПК України рішення суду слід допустити до негайного виконання в межах суми аліментних платежів за один місяць.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 183 Сімейного кодексу України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року та ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 158,197, 209, 212 - 215, 367 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, українця, громадянина України, працюючого в державній установі «Ладижинська виправна колонія (№39)», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.02.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Рішення суду в частині стягнення суми аліментного платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя