Україна
Харківський апеляційний господарський суд
26 жовтня 2009 р. Справа № 14/114-09
Колегія суддів у складі:
головуючого-судді - Могилєвкіна Ю.О., суддів -Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі - Голозубової О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Ільчинська В.А.
відповідача - Гоч В.М.
3-ї особи - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх. № 2572С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 27.07.09 року по справі № 14/114-09
за позовом - ТОВ "Бізнес-агенство "Торговий дім", м. Херсон
до - ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе", м. Суми
про стягнення 50330,22 грн.
та за зустрічним позовом - ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе", м. Суми
до - ТОВ "Бізнес-агенство "Торговий дім", м. Херсон
3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Торговий дім "НКЕМЗ", м. Нова Каховка
про визнання договору недійсним, -
встановила:
У березні 2009 р. позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на користь відповідача основного боргу в сумі 32424,11 грн., пені в сумі 1621,21 грн., 3% річних в сумі 1758,90 грн. та втрат від інфляції в сумі 14526,00 грн., а всього 50330,22 грн. та судових витрат та просив з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться в касі підприємства та на рахунках, відкритих в банках -в межах суми позову та судових витрат.
Рішенням господарського суду Сумської області від 27.07.09 р. (суддя Миропольський С.О.) по справі № 14/114-09 задовольнити первісні позовні вимоги. Стягнуто з відповідача на користь позивача 324,11 грн. основного боргу, пеню в сумі 1621,21 грн., 3% річних в сумі 1692,27 грн., інфляційні збитки у сумі 13942,37 грн., 504,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні зустрічного позову -відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідачем за первісним позовом не надано належних доказів в обґрунтування своєї позиції.
Відповідач за первісним позовом з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
В підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує на те, що місцевий господарський суд неповністю з'ясував обставини, що мають значення по справі. Крім того, на думку відповідача, зазначене рішення було винесено із порушенням норм процесуального та матеріального права.
Як зазначає відповідач у своїй скарзі28.10.2008р. між ТОВ „Бізнес агентство „Торговий дім" та ТОВ «Торговий дім «НКЕМЗ»був укладений договір № ДГ -161 про відступлення права вимоги, згідно п. 1.1. якого, ТОВ „Бізнес агентство „Торговий дім" від ТОВ «Торговий дім «НКЕМЗ»перейшло право вимоги до скаржника за договорами № 8-4/105 від 21.07.2006р., № 8-4/110 від 21.07.2006р., № 8-4/5 від 05.12.2006р., № 8-4/10 від 05.12.2006р., № 8-4/15 від 05.12.2006р., № 8-4/20 від 08.12.2006р., № 8-4/25 від 08.12.2006р., № 8-4/30 від 08.12.2006р., № 8-4/35 від 18.12.2006р., № 8-4/40 від 18.12.2006р. на суму 32424,11 грн.
18.05.2009р. ТОВ „Бізнес - агентство" „Торговий дім" та ТОВ «Торговий дім «НКЕМЗ»була укладена додаткова угода № 1 від 18.05.2009р. до Договору (далі - Додаткова угода № 1).
Відповідно до п.1 Додаткової угоди № 1 укладеної між ТОВ „Бізнес - агентство" „Торговий дім" та ТОВ «Торговий дім «НКЕМЗ»п.1.1. Договору був викладений в наступній редакції:
ТОВ «Торговий дім «НКЕМЗ»передає, а ТОВ „Бізнес - агентство" „Торговий дім" приймає на себе право вимоги , що належить ТОВ «Торговий дім «НКЕМЗ», і стає кредитором за всіма договорами укладеними між ТОВ «Торговий дім «НКЕМЗ»та ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе», а також за будь-якими накладними, поставка товарів за якими була здійснена ТОВ «Торговий дім «НКЕМЗ»ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»без укладення Договору.
ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»вважає, що Договір та Додаткова угода № 1 порушують його права та охоронювані законом інтереси, що є підставою для визнання їх недійсними, у зв'язку з наступним:
ТОВ «Торговий дім «НКЕМЗ»на підставі вимог ч. З ст. 512 Цивільного кодексу України не мав права відступати ТОВ „Бізнес - агентство" „Торговий дім" право вимоги до ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»за договорами № 8-4/20 від 08.12.2006р., № 8-4/35 від 18.12.2006р.
Відповідно до абзацу другого п. 3.1. договору № 8-4/20 від 08.12.2006р. укладеного між скаржником та ТОВ «Торговий дім «НКЕМЗ», зміна ціни товару, загальної вартості Договору, відступлення права вимоги та переведення боргу допускаються за взаємною згодою сторін.
Відповідно до абзацу другого п. 3.1. договору № 8-4/35 від 18.12.2006р. укладеного між скаржником та ТОВ «Торговий дім «НКЕМЗ», зміна ціни товару, загальної вартості Договору, відступлення права вимоги та переведення боргу допускаються за взаємною згодою сторін.
Відповідно до ч. З ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно до ч. 1 ст. 518 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України
В порушення вимог п. 3.1. договору № 8-4/20 від 08.12.2006р договору № 8-4/35 від 18.12.2006р., статті 512, 518 ЦК України, ТОВ «Торговий дім «НКЕМЗ»не зверталось до ВАТ „Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" за отриманням згоди на відступлення права вимоги.
На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що укладений між ТОВ „Бізнес - агентство" „Торговий дім" ТОВ «Торговий дім «НКЕМЗ»договір № ДГ -161 від 28.10.2008р. про відступлення права вимоги та додаткова угода № 1 від 18.05.2009р. до Договору є недійсними.
Позивач в свою чергу вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його в силі, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Як зазначає позивач у своєму відзиві на скаргу посилається на абзац другий пункту 3.1 договорів № 8-4/20 від 08.12.2006 року та № 8-4/35 від 18.12.2006 року, положення якого нібито забороняють сторонам договору здійснювати відступлення вимоги та перевід боргу.
Насправді текст зазначеного абзацу є однаковим в усіх укладених між ТОВ "Торговий Дім "НКЕМЗ" та ВАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе", а саме таким: Изменение цены Товара, общей стоимости Договора допускается по взаимному согласованию сторон".
Ніяких положень про заборону відступати право вимоги без згоди боржника договір не містить.
Третя особа також у своєму відзиві на скаргу вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Як зазначають позивач та третя особа підроблена копія договору була для ВАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" єдиним аргументом, щоб ухилитись від розрахунків за отримані товари і від відповідальності за таке ухилення, і мабуть саме тому його представник всупереч вимогам закону та ухвали госпо дарського суду відмовився надати суду оригінали договорів № 8-4/20 від 08.12.2006 року та № 8-4/35 від 18.12.2006 року для огляду та акт звірення розрахунків.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Торговий Дім "НКЕМЗ" (продавець) та ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (покупець) було укладено договори купівлі-продажу № 8-4/35 від 18.12.2006 р., № 8-4/40 від 18.12.2006 р. (далі -Договори).
Позивач в підтвердження своїх позовних вимог зазначає, що між первісним кредитором та новим кредитором було укладено додаткову угоду № 1 до договору про відступлення права вимоги № ДГ-161 від 28.10.2008 року.
У відповідності до цієї додаткової угоди, а саме: “1. Сторони домовились викласти розділ 1 "Предмет Договору" Договору про відступлення права вимоги № ДГ-161 від 28.10.2008 року в наступній редакції: 1.1. Первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за всіма договорами, укладеними між первісним кредитором та ВАТ "Сумське науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе", код ЄДРПОУ 05747991, вул. Горького, 58, м. Суми, 40004 (далі -боржник), а також за будь-якими накладними, поставка товарів за якими була здійснена первісним кредитором боржнику без укладення договору. 1.2. За цим Договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за всіма договорами, укладеними між первісним кредитором та боржником, а також за будь-якими накладними, поставка товарів за якими була здійснена первісним кредитором боржнику без укладення договору, в т.ч. сплати основного боргу в сумі 32424,11 грн. (Тридцять дві тисячі чотириста двадцять чотири грн. 11 коп.) та право на стягнення санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням боржником зобов'язань перед первісним кредитором. 1.3. всі зобов'язання боржника перед первісним кредитором припинились."
Тобто новому кредитору були передані всі права як за укладеними договорами, так і за накладними на отримання товару.
Відповідачу було надіслано повідомлення про відступлення права вимоги, що підтверджується наданим до справи поштовим повідомленням про вручення.
Як обґрунтовано зазначає в своєму рішенні суд першої інстанції, за правилами ст. 514 ЦК України "До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом."
Відповідно до умов Договорів, а також ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар, а покупець прийняти та сплатити вартість товару.
У відповідності до умов укладених договорів продавець передавав, а покупець приймав та оплачував електродвигуни, при цьому частина товару як зазначає позивач залишилась неоплаченою покупцем.
Пункт 3.2. розділу 3 Договорів зазначає, що покупець здійснює перший платіж в розмірі вартості першої партії товару протягом 10 днів з моменту отримання покупцем рахунку на першу партію і в подальшому здійснює оплату в розмірі вартості, вказаної у рахунку на товар, готовий до відвантаження, протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку на цей товар.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
В даному випадку, відбулося прострочення оплати вартості поставлених товарів Покупцем за Договорами, що тягне за собою заходи цивільно-правової відповідальності, передбачені Договором та нормами цивільно-правового законодавства.
Враховуючи викладене та те, що відповідачем за первісним позовом не надано належних доказів в обґрунтування своєї позиції по справі (крім того, відповідач за первісним позовом фактично ухилився від підписання акту звірки-розрахунків), суд першої інстанції правомірно визнав, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом боргу в сумі 32424 грн. 11 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач, також не надав акту звіряння розрахунків і на вимогу судової колегії.
Посилання відповідача за зустрічним позовом у своєму зустрічному позові та в апеляційній скарзі на ч.2. п. 3.1. договорів № 8-4/35 від 18.12.2006 р., № 8-4/40 від 18.12.2006 р. щодо обов'язковості взаємного узгодження відступлення права вимоги безпідставні, оскільки зазначені посилання не можуть бути прийняті судом до уваги. Як встановлено судом першої інстанції наявні у сторін примірники зазначених договорів не відповідають в цій частині один одному.
На запитання судової колегії, чому оригінали договорів надані позивачем надруковані на трьох листах без тексту на зворотній сторони, а оригінали договорів надані відповідачем на двох листах з текстом договору на зворотній стороні першого листа, з допискою про неможливість укладання про відступлення права вимоги без згоди сторін, представник відповідача в засіданні судової колегії обґрунтованих пояснень надати не зміг.
На підставі чого, суд першої інстанції правомірно визнав, що зустрічний позов не підлягає задоволенню.
Майнова відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання передбачена ст. 198 Господарського кодексу України та п. 6.2. розділу 6 договорів. За прострочення платежу відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки. Розрахунок пені доданий позивачем до позовної заяви є обґрунтованим та правомірним.
Згідно розрахунку позивача, пеня яку належить стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання за договором становить 1621 грн. 21 коп., тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1621 грн. 21 коп. підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ст. 625 чинного Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13942 грн. 37 коп. інфляційних збитків та 1692 грн. 27 коп. -3 % річних правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.
Крім того, позивач заявив про стягнення з відповідача на свою користь судових витрат, пов'язаних з участю в судових засіданнях, а саме: (вартість проїзду, вартість проживання в готелі, добові, тощо) в сумі 1291 грн. 11 коп., але з рахуванням приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції правомірно визнав, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат пов'язаних з оглядом та дослідження речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 27.07.2009 р. прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 198 Господарського кодексу України ст.ст. 526, 530 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
постановила:
Рішення господарського суду Сумської області від 27.07.2009 р. по справі №14/114-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписаний 29.10.2009 року.