"05" листопада 2009 р. Справа № 17/198/09
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Павленко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 06.04.2009р. №1769
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Миколаївської області від 21 липня 2009 року
у справі №17/198/09
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до відповідача Акціонерного товариства відкритого типу „Гілея”
про стягнення заборгованості за договором перевезення №47/св від 30.08.2007р. у розмірі 1829,08 грн., -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства відкритого типу „Гілея” заборгованості за договором на перевезення цукрових буряків від 30.08.2007р. №47/св у розмірі 1829,08 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21 липня 2009 року у справі №17/198/09 (суддя Коваль С.М.) у задоволенні позовних вимог ФО-П ОСОБА_2 відмовлено, з огляду на пропуск останнім строку позовної давності, встановленого вимогами ст. 315 ГК України.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ФО-П ОСОБА_2, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. За доводами скаржника судом першої інстанції не враховано, що за договором перевезення від 30.08.2007р. №47/св моментом виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати суми боргу є момент отримання від позивача рахунку на оплату. При цьому рахунки на оплату від 16.12.2008р. були надіслані відповідачу цінним листом 19.12.2008р., з огляду на що строк позовної давності в даному випадку не сплив.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.
Відповідач (АТВТ „Гілея”) в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 09.09.2009р. та від 02.10.2009р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_2 за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.
Із матеріалів справи випливає, що 30 серпня 2007 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Перевізник, позивач) та Акціонерним товариством відкритого типу „Гілея” (Замовник, відповідач) укладено договір на перевезення цукрових буряків №47/св, предметом якого є зобов'язання Перевізника надати послуги по перевезенню цукрових буряків (вантаж) у відповідності до вимог та на підставі розпоряджень Замовника, а також зобов'язання Замовника прийняти та оплатити надані послуги. Перевезення здійснюється з моменту початку копання цукрових буряків до моменту закінчення сезону їх переробки в 2007р. Вантаж перевозиться навалом.
За умовами п.п. 2.1, 2.2 договору вартість 1тн/км перевезення вантажу Перевізником без використання ПММ складає без ПДВ: 0,23 грн. при перевезенні вантажу на відстань до 40 км; 0,204 грн. при перевезенні вантажу на відстань від 40 км. Перевезення вантажу оплачується Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника 2 рази на місяць відповідно до виставлених рахунків, на протязі 15-ти банківських днів після складення акта взаєморозрахунків. Кінцевий розрахунок за надані послуги здійснюється протягом місяця з дати закінчення вивезення вантажу і підписання сторонами акта звірки взаєморозрахунків.
Судом першої інстанції правильно встановлений факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором перевезення від 30.08.2007р. №47/св в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт від 05.11.2007р. на суму 6889,67 грн. (а.с. 6), від 05.11.2007р. на суму 1610,38 грн. (а.с. 7) Таким чином, згідно з зазначеними актами виконаних робіт від 05.11.2007р. відповідач без зауважень прийняв виконані позивачем роботи на загальну суму 8500,05 грн.
Натомість, матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті наданих послуг виконав частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 1829,08 грн.
Вказана заборгованість у розмірі 1829,08 грн. в тому числі підтверджується і наявним в матеріалах справи актом №21 звірки взаємних розрахунків станом на 21.08.2008р. (а.с. 13).
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що 19.12.2008р. ФО-П ОСОБА_2 виставив відповідачу рахунок-фактуру від 16.12.2008р. на суму 1829,08 грн. за надані за договором автопослуги.
Таким чином матеріали справи свідчать, що між сторонами по справі в силу вимог ч.2 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 909 ЦК України укладений договір перевезення вантажу.
В силу вимог ч.1 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено пропуск позивачем строку для пред'явлення вантажовідправнику позову, виходячи з наступного.
Строки позовної давності у спорах, що виникають з договору перевезення вантажів, встановлені спеціальними нормами у відповідності до ч.2 ст. 9 Цивільного кодексу України, і становлять шість місяців.
Загальні та скорочені строки позовної давності встановлені у статтях 257 та 258 Цивільного кодексу України.
Однак, частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними щодо норм Цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.
Статтею 315 ГК України регламентується порядок вирішення спорів щодо перевезення.
Частиною п'ятою статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк .
Така ж правова позиція викладена і у п.3 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 ”Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства”.
Як було вказано вище, договором передбачено, що кінцевий розрахунок за надані послуги здійснюється протягом місяця з дати закінчення вивезення буряку і підписання сторонами акта звірки розрахунків.
Як свідчать матеріали справи, вивезення вантажу закінчилося 05.11.2007р., кінцевий акт звірки взаєморозрахунків сторонами підписаний 21.08.2008р., яким підтверджено борг відповідача. Отже, відповідач повинен був в строк до 21.09.2008р. розрахуватись з позивачем за перевезення буряка.
При не проведенні розрахунків з 22.09.2008р. почався перебіг строку позовної давності, закінчився цей строк 22.03.2009р., а позов подано лише 05.05.2009р.
З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції у відзиві на позовну заяву (а.с. 22) відповідач вказав на пропуск позивачем строку позовної давності, а згідно п.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови в позові.
Посилання скаржника на порушення судом норм діючого законодавства України щодо застосування позовної давності спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Доводи скаржника стосовно того, що строк позовної давності повинен розраховуватись з дати виставлення позивачем рахунку є необґрунтованими та неправомірними, оскільки протирічать вимогам п.2.2 договору, відповідно до якого, як вже було зазначено вище, кінцевий розрахунок за надані послуги здійснюється протягом місяця з дати закінчення вивезення вантажу і підписання сторонами акта звірки взаєморозрахунків .
Окрім того, договором між сторонами передбачено обов'язок Перевізника виставляти Замовнику рахунки на оплату наданих послуг.
Водночас такий обов'язок передбачений і вимогами транспортного законодавства, зокрема, відповідно до вимог п.14.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997р. №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998р. за №128/2568, остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.
Таким чином, не виставлення Замовником в строк рахунків на оплату послуг за договором на перевезення цукрових буряків від 30.08.2007р. №47/св на перебіг строку позовної давності в даному випадку не впливає.
З урахуванням вищезазначеного, рішення місцевого господарського суду відповідає обставинам справи і нормам чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ФО-П ОСОБА_2, а отже рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 21 липня 2009 року по справі №17/198/09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді О.О. Журавльов
В.М. Тофан
М.В. Михайлов