"03" листопада 2009 р.Справа № 19/73-09-1883
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,
при секретарі судового засідання - Волощук О. О.,
за участю представників:
Комунального комерційного підприємства Донецької міськради „Донелектроавтотранс” -Паровченко М. А. (за дорученням) та Кононенко Я. О. (за дорученням),
Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра - Юг” у вигляді ТОВ -Лужанський П. С. (за дорученням),
ВАТ „Запорізький електроапаратний завод” - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міськради „Донелектроавтотранс”, м. Донецьк,
на рішення господарського суду Одеської області від 07.09.2009 р.
по справі №19/73-09-1883
за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міськради „Донелектроавтотранс”, м. Донецьк,
до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра - Юг” у вигляді ТОВ, м. Одеса,
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача -ВАТ „Запорізький електроапаратний завод”, м. Запоріжжя,
про стягнення 119226,33 грн.,
13.04.2009 р. (вх. №2537) у господарському суді Одеської області Комунальне комерційне підприємство Донецької міськради „Донелектроавтотранс” (далі - позивач) пред'явлено позов до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра - Юг” у вигляді ТОВ (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача збитків від простою трамвайного вагону в сумі 119226,33 грн. (а.с.2-3, т.1). Свої вимоги він мотивував наступним.
Між позивачем і відповідачем був укладений договір поставки №24 від 24.04.2007 р., за яким відповідач згідно до результатів процедури відкритих торгів передав у власність позивачу вагони трамвайні типу К-1 у кількості 7 одиниць, а позивач сплатив товар. Актом технічного приймання від 30.05.2007 р. підтверджується, що трамвайний вагон №3029 (заводський №99040) був прийнятий у виправному стані і введений в експлуатацію наказом №537 від 31.07.2007 р. з 01.08.2007 р. Внаслідок виходу зі строю транзистора зливу ВТ 3(В) на 2-й теліжці, про що свідчить акт обстеження від 16.10.2008 р., вагон №3029 не працював на лінії і простоїв на ремонтних роботах з 12.10.2008 р. по 11.02.2009 р., в результаті чого позивач не здійснював перевезення пасажирів та не отримав дохід, який би отримав при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань щодо якості вагону. Загальний розмір збитків у вигляді неотриманих доходів склав 119226,33 грн. Згідно п.5.4 договору, відповідач приймає на себе гарантійне зобов'язання по гарантійному обслуговуванню: на трамвайний вагон -12 місяців, на тягові електроприводи -24 місяці з моменту підписання сторонами акту введення в експлуатацію за умови дотримання вимог ТУ виробника на даний товар. Згідно п.5.5 договору, відповідач зобов'язаний за свій рахунок виправити несправності, знайдені в товарі на протязі гарантійного строку. 11.02.2009 р. відповідачу позивачем була направлена претензія з вимогою відшкодування збитків, але відповіді позивач не отримав. В обґрунтування свого позову позивач також послався на ст.ст. 193,216,217,218,224,225,226 ГК України.
08.05.2009 р. (вх. №11244) відповідач надав суду відзив на позов (а.с. 88-89, т.1), в якому просив відмовити у його задоволенні, оскільки відповідач належним чином виконав свої зобов'язання за договором поставки №24. Згідно до п.5.5 договору, усунення недоліків товару здійснюється в строки, зазначені в акті рекламації, підписаному сторонами протягом п'яти днів після виклику представника продавця. Позивач не надав до позову документів, що підтверджують його вимоги, а саме оригіналу чи належним чином засвідченої копії акту рекламації. Таких документів немає і у відповідача, що свідчить про те, що позивач умисно належним чином не інформував відповідача. За відсутності проведення процедури рекламації, передбаченої зазначеним договором, ступінь та характер несправностей, можливість їх впливу на справність вагону в цілому, а також, що саме головне, вину відповідача у несправності транзисторів зливу на візку вагону №3029, в передбаченому в договорі порядку не встановлено.
08.05.2009 р. (вх. №11243) позивач надав суду письмові пояснення по виконанню п.5.5 договору (а.с. 90, т.1), в якому зазначив, що відповідач був повідомлений про несправність вагону і направив представника виробника - ВАТ „Запорізький електроапаратний завод” Алексеєва А. А., яким, як представником відповідача, та позивачем був підписаний акт рекламації від 16.10.2008 р. Відповідач за свій рахунок здійснив поставку ИП (В) для заміни несправного і його заміна була здійснена 12.02.2009 р., про що зроблена відмітка в поїзному журналі вагону №3029 і зафіксовано актом введення в експлуатацію цього вагону від 12.02.2009 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2009 р. (а.с. 114, т.1) залучено до участі по справі ВАТ „Запорізький електроапаратний завод” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
02.06.2009 р. (вх. №13871) відповідач надав суду письмові пояснення (а.с. 115, т.1), в яких зазначив, що жодних повноважень на представлення інтересів відповідача у позивача Алексєєву А. не надавав, а також поставку ІП (В) для заміни несправного не проводив та не приймав ніякої участі в його заміні. Таким чином, за відсутності підпису належним чином уповноваженого представника відповідача та за відсутності проведення процедури рекламації, передбаченої договором, паспортом на трамвайний вагон, акт не є належним чином оформленим.
15.06.2009 р. (вх. №14694) позивач подав до суду клопотання про залучення до участі в справі другого відповідача - ВАТ „Запорізький електроапаратний завод” (а.с. 119-120, т.1).
15.06.2009 р. (вх. №14696) позивач надав суду письмові обґрунтування позову (а.с. 121-122, т.1), в якому зазначив, що ВАТ „Запорізький електроапаратний завод” був поставлений ИП (В) і його заміна була здійснена 12.02.2009 р., про що зроблена відмітка в поїзному журналі вагону №3029 і зафіксовано актом введення в експлуатацію цього вагону від 12.02.2009 р., затвердженим розпорядженням головного інженера.
15.06.2009 р. (вх. №14699) позивач надав суду письмову інформацію (а.с. 128, т.1), в якій зазначив, що фактично середня виробка на відмову електроприводу склала 912,5 часів, що не відповідає передбаченим ТУ параметрам надійності (повинна складати 3000 часів) і свідчить про невідповідність якості вагона ТУ.
15.06.2009 р. (вх. №14700) 3-я особа надала суду письмові пояснення по суті спору (а.с. 131, т.1), в яких зазначила, що для того, щоб дії представника створили юридичні права і обов'язки для того, кого представляють, необхідно, щоб представник мав відповідні повноваження. Алексєєв А. А. не мав правових підстав підписання акту з боку відповідача, в силу відсутності відповідних документів, які б доручали йому здійснити представництво відповідача. В свою чергу, 3-я особа також не уповноважувала начальника свого бюро на підписання акту. Він був направлений в м. Донецьк, трамвайне депо №3 для налагодження і ремонту вагону №3019, згідно доповідній записці до посвідчення про відрядження №399. Акт від 16.10.2008 р. не носить характеру рекламації, а є тільки попереднім актом обстеження. Причиною неполадок на трамваї є те, що були порушені умови експлуатації, та неполадки повинні були бути встановленими більш компетентною комісією і затверджені керівництвом підприємств, що також не було зроблено і не була зроблена, відповідно, рекламація. Незважаючи на все це, 3-я особа за свій кошт відремонтувала імпульсний перетворювач і забезпечила його подальшу експлуатацію.
01.07.2009 р. (вх. №16281) відповідач надав суду письмові пояснення (а.с. 142, т.1), в яких зазначив, що 3-я особа не є стороною договору №24, тобто не може бути залучена до участі в справі в якості другого відповідача.
01.07.2009 р. (вх. №16279) позивач надав суду письмові заперечення на пояснення 3-ї особи (а.с. 143-144, т.1), в яких наполягав на залучені 3-ї особи до участі в справі в якості відповідача.
01.07.2009 р. (вх. №16280) 3-я особа надала суду письмові пояснення (а.с. 146, т.1), в яких зазначила, що вона не є стороною договору №24, тобто не може бути залучена до участі в справі в якості відповідача.
14.07.2009 р. (вх. №17638) позивач надав суду письмове обґрунтування позову (а.с. 1-2, т.2), в якому просив повністю задовольнити його позов.
Надалі відповідач надав суду письмові пояснення (а.с. 5, т.2), в яких зазначив, що немає договірних відносин з 3-ю особою з приводу поставки електроприводів трамваю КПТТ, складовою частиною якого є імпульсний перетворювач. Відповідач закуповує вищевказані комплектуючі до трамвайного вагону в МП у вигляді ТОВ „Одеселектропастранс ЛТД”.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.09.2009 р. (підписане суддею Петренко Н. Д. 21.09.2009 р.) у позові відмовлено (а.с. 20-22, т.2). У своєму рішенні суд зазначив, що відхилив клопотання позивача про залучення до участі у справі ВАТ „Запорізький електроапаратний завод” як іншого відповідача. Саме ж рішення суд мотивував тим, що з наявних у матеріалах справи копії відряджувального посвідчення та доповідної записки про відрядження №399 начальника бюро 3-ї особи Алексєєва А. А. за період з 16-го по 17-те жовтня 2008 року вбачається, що Алексєєв А. А. був відряджений у м. Донецьк до позивача для наладки, ремонту КПТТ-1 трамвайного вагону №3019, а не №3029. Акт від 16.10.2008 р. може бути розцінений лише як акт попереднього обстеження, а не як акт рекламації. Враховуючи викладене, суд критично оцінив посилання позивача щодо участі у складенні акту рекламації начальника бюро 3-ї особи Алексєєва А. А., який в цей час знаходився у службовому відрядженні у м. Дніпропетровську з приводу несправності вагону №3029, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження його повноважень з цього питання. Представник відповідача заперечив факт отримання інформації про поломку з посиланням на відсутність встановленого діючим законодавством підтвердження про поштове або телеграмне звернення. Введення в експлуатацію трамвайного вагону через день після направлення претензії унеможливило участь підприємства-постачальника у з'ясуванні ступені та характеру несправностей та здійсненні ремонту транзистору у разі такої необхідності. Судом також врахований загальний принцип презумпції вини правопорушника. Виходячи з цього, саме позивач повинен був довести наявність збитків і неправомірної поведінки, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування. В свою чергу, відповідач повинен доводити відсутність своєї вини. На думку суду, ч.2 ст. 688 ЦК України не може застосовуватися до спірних правовідносин, як то вважає позивач, оскільки її положення стосуються укладення договору купівлі-продажу та обізнаності продавця про невідповідність товару умовам договору, а позивач посилається на лист №06/2802 від 08.09.2008 р., який був направлений значно пізніше, ніж укладений між сторонами договір поставки №24 від 24.04.2007 р. Наявність у матеріалах справи пояснень щодо порушення умов експлуатації покупцем трамвайних вагонів типу К-1 унеможливлює посилання на ч.2 ст. 688 ЦК України. Умовами договору поставки №24 встановлені конкретні вимоги щодо поставки трамвайних вагонів, порядку їх приймання, перевірки якості тощо. Суду не надані докази про невідповідність товару умовам укладених між позивачем та відповідачем договорів. За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи обумовлених діючим законодавством підтверджень про повідомлення відповідача про несправність трамвайного вагону №3029 за жовтень 2008 року, відсутність відомостей щодо участі компетентних представників (органів) інших підприємств у виявленні такої несправності, відсутність невідповідності переданого товару умовам договору. В обґрунтування свого рішення суд також послався на ст. 224, ч.6 ст. 269 ГК України, ст. 709 ЦК України, п.п.40,33 Положень про поставки продукції і товарів.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, з тих же підстав, що були ним викладені у самому позові, письмових поясненнях, обґрунтуваннях, письмовій інформації, а також, враховуючи те, що продавець (постачальник) повинен задовольнити відповідні вимоги покупця навіть у тому разі, коли покупець не повідомив продавця (постачальника) про порушення умов договору у встановлені строки, за умови, якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий товар не відповідає умовам договору.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.09.2009 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 03.11.2009 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами.
Представник ВАТ „Запорізький електроапаратний завод” у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав і судова колегія, враховуючи думку інших учасників процесу, прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.
Представники скаржника (позивача) в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримали скаргу і просили її задовольнити на викладених у ній підставах.
Представники відповідача просив суд відмовити у задоволенні скарги та залишити рішення без змін.
За згодою учасників процесу, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в т.ч. наявні у ній докази, відповідність викладеним у рішенні висновкам цим обставинам та доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Для того, щоб визначитись з обґрунтованістю позовних вимог позивача про стягнення збитків (не отриманого доходу) від простою трамвайного вагону №3029 та висновків з цього питання місцевого суду, колегія вважає за необхідне дослідити обставини, які б підтверджували, що відповідач дійсно поставив позивачу неякісну продукцію і що цей факт (неякісності продукції) підтверджується належними та достатніми доказами.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГК України, строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 688 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Ці вимоги, відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України, застосовуються і до договорів поставки.
Умовами укладеного сторонами договору поставки №24 від 24.04.2007 р. (далі - договір) передбачено, що приймання товару по якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 р. №П-7 (далі - Інструкція).
Пунктом 5.5. договору також передбачено, що усунення недоліків товару здійснюється у строки, зазначені в акті рекламації, підписаному сторонами на протязі п'яти днів після виклику представника продавця.
Відповідно до приписів вищезазначеної Інструкції, отримувач продукції зобов'язаний викликати для участі в прийманні продукції та складанні двостороннього акту представника виробника (постачальника).
Згідно п.17 Інструкції, у повідомленні про виклик, яке направляється виробнику (постачальника), повинно бути зазначено: а) найменування продукції; б) основні недоліки, виявлені в продукції; в) час, на який призначена перевірка продукції по якості; г) кількість продукції неналежної якості. Згідно п.18 Інструкції, повідомлення про виклик представника постачальника повинно бути направлено не пізніше 24 годин після виявлення невідповідності якості. Відповідно до вимог п.19 Інструкції, представник постачальника зобов'язаний з'явитись не пізніше, ніж у триденний строк після отримання виклику і повинен мати посвідчення на право участі у встановленні якості продукції. При нез'явленні представника постачальника по виклику, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції.
З викладеного вбачається, що для встановлення та підтвердження факту наявності недоліків поставлених товарів (в т.ч. за вказаним договором), які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, передбачена певна процедура, без додержання якої стверджувати, що товар мав скриті недоліки неможливо.
Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого, тобто такого, що відповідає фактичним обставинам справи, висновку, що позивач, у порушення приписів ст.ст. 33,34 ГПК України, не надав будь-яких належних і достатніх доказів, які б підтверджували, що він виконав вимоги вищезазначених нормативних актів, в т.ч. Інструкції, та умов договору щодо виклику представника постачальника (відповідача) для встановлення факту неякісності продукції та складання за його участю відповідного, передбаченого умовами договору, рекламаційного акту.
Лист позивача №26/04-270 від 11.10.2009 р. (а.с.91, т.1) про виклик представника не може прийматись до уваги, оскільки позивач не надав доказів направлення відповідачу цього листа, а відповідач заперечує факт його отримання. Надана позивачем копія телефонограми про виклик представника відповідача (а.с. 92, т.1) також не може прийматись до уваги, оскільки відповідач не визнає факт отримання цієї телефонограми, а позивач не довів її направлення.
Посилання позивача (скаржника) на те, що для перевірки продукції на якість, а саме трамвайного вагону №3029, відповідач направив уповноваженого представника підприємства - виробника Алексєєва А. А. і складання за його участю відповідного акту підтверджує факт неякісності продукції, обґрунтовано не прийнято місцевим судом до уваги, з огляду на наступне.
З наявних у матеріалах справи копії відряджувального посвідчення та доповідної записки про відрядження №399 начальника бюро ВАТ „Запорізький електроапаратний завод” Алексєєва А. А. за період з 16-го по 17-те жовтня 2008 року (а.с.132,133, т.1) вбачається, що Алексєєв А. А. був відряджений ВАТ „Запорізький електроапаратний завод” у м. Донецьк до позивача для наладки, ремонту КПТТ-1 трамвайного вагону №3019, а не №3029.
Докази того, що він відряджався до позивача по направленню відповідача (як то зазначає позивач) і для перевірки трамвайного вагону №3029 в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що вказана особа не була уповноважена відповідачем на участь у перевірці якості трамвайного вагону №3029, а тому складений за її участю акт не може бути доказом підтвердження факту неякісності цього вагону та, що головне, причин виходу його з ладу і, відповідно, не може прийматись до уваги для встановлення факту простою цього вагону з вини відповідача.
Акт від 16.10.2008 р. обґрунтовано розцінений місцевим судом лише як акт попереднього обстеження, а не як акт рекламації, оскільки його укладено, як зазначалось вище, без представника відповідача і його зміст не відповідає вимогам Інструкції.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що за відсутності проведення процедури рекламації, передбаченої договором та чинним законодавством, ступінь та характер несправностей, можливість їх впливу на справність вагону в цілому, а також, що саме головне, вину відповідача у несправності транзисторів зливу на візку вагону №3029 встановити не можливо.
Крім того, судова колегія також вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що введення в експлуатацію трамвайного вагону через день після направлення позивачем відповідачу претензії унеможливило участь підприємства-постачальника у з'ясуванні ступеню та характеру несправностей та здійсненні ремонту транзистору, у разі такої необхідності.
Слід зазначити, що представники позивача в суді першої інстанції визнали, що позивачем не було додержано вимог щодо повідомлення поставника (відповідача) для участі в перевірці вагону і акт складено без участі уповноваженого на це відповідачем представника.
Посилання скаржника на лист №06/2802 від 08.09.2008 р. (а.с.3, т. 2) і, у зв'язку з цим, на ч.2 ст. 688 ЦК України не можуть прийматись до уваги та бути підставою для задоволення позову, з огляду на таке.
У зазначеному листі містися одностороння позиція позивача щодо експлуатаційних якостей трамвайних вагонів К-1, однак не робиться посилання на конкретні недоліки щодо вагону №3029 та ним (листом) не викликається представник відповідача для встановлення факту недоліків, в т.ч. вагону №3029, а тому доводи позивача, що відповідач знав або повинен був знати, що товар не відповідає умовам договору, не можуть прийматись до уваги.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, що посилання позивача в даному конкретному випадку на приписи ч.2 ст. 688 ЦК України не доречні, оскільки її положення стосуються укладення договору купівлі-продажу та обізнаності продавця про невідповідність товару умовам договору.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що позивач не довів належними та достатніми доказами того факту, що вагон №3029 вийшов з ладу, у зв'язку з його неякісністю (наявністю скритих недоліків), а відтак підстави для стягнення збитків, у зв'язку з його простоєм, відсутні.
Згідно п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/422 від 10.12.1996 р. „Про судове рішення” (з наступними змінами та доповненнями), рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду зазда легідь встановленої сили. Такі ж вимоги до судового рішення містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 29.12.1976 р. „Про судове рішення”.
Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
На думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам і підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування цього рішення судова колегія не вбачає.
Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи фактично повторюють його доводи, викладені у позові (доповненнях та поясненнях до нього), яким, як зазначалось вище, місцевий суд дав належну оцінку та вмотивовано визнав їх необґрунтованими. Зазначені доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.
Перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких, передбачених ст. 104 ГПК України, правових підстав для скасування рішення місцевого суду.
Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Одеської області від 07.09.2009 р. у справі №19/73-09-1883 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міськради „Донелектроавтотранс” на зазначене судове рішення -без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 04.11.2009 р.