79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
03.11.09 Справа № 10/Б-1180
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Михалюк О.В.
суддів Новосад Д.Ф.
Мельник Г.І.
розглянув апеляційну скаргу ТзОВ «Дігюнса»
на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 03.08.2009р.
у справі № 10/Б-1180
за заявою ТзОВ «Дігюнса», м.Київ
до ДП «Зарубинський спиртовий завод», с.Зарубинці
про визнання банкрутом,
з участю представників :
від скаржника -не з»явився
від боржника -не з»явився
В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.
Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03.08.2009р. припинено провадження у справі № 10/Б-1180 (суддя Півторак М.Є.) за заявою ТзОВ «Дігюнса», м.Київ про банкрутство ДП «Зарубинський спиртовий завод», с.Зарубинці Збаразького району Тернопільської області.
Не погоджуючись з даною ухвалою ініціюючий кредитор -ТзОВ «Дігюнса»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що до заяви про порушення справи про банкрутство ДП «Зарубинський спиртовий завод» додано усі необхідні докази, що підтверджують неплатоспроможність боржника та можливість застосування судових процедур передбачених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі - Закон). Крім того, як зазначає скаржник, судом невірно застосовано норми матеріального права, а саме статтю 40 Закону, що визначає перелік підстав припинення провадження у справі про банкрутство.
Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ст.1 Закону неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів ( обов'язкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності.
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Ч.3 ст.6 вищевказаного закону визначено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, встановлено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, та інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Безспірність вимог ініціюючого кредитора є ознакою неплатоспроможності боржника та передбачає, що спору між боржником та ініціюючим кредитором немає, оскільки він вирішений у судовому або досудовому порядку.
Для ініціювання справи про банкрутство необхідна саме наявність безспірних вимог, що підтверджена рішенням юрисдикційного органу та дає змогу кредитору отримати таку заборгованість у встановленому законом порядку через державну виконавчу службу. В даному випадку безспірність заявлених грошових вимог повинна підтверджуватись постановою державної виконавчої служби і трьохмісячний термін повинен рахуватись саме з моменту відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, в якій йдеться про належність і допустимість доказів, встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які, відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В контексті викладеного, суд першої інстанції, з»ясувавши усі обставини справи, підставно дійшов висновку про припинення провадження у справі, оскільки заявником не представлено належних доказів безспірності вимог.
За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд
Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 03.08.2009р. у справі № 10/Б-1180 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Михалюк О.В.
суддя Новосад Д.Ф.
суддя Мельник Г.І.