79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
21.10.09 Справа № 3/107
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Дубник О.П.
суддів Скрипчук О.С.
Процика Т.С.
При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Новекс»від 07.09.09р.
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.09р.
у справі №3/107
за позовом Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) «Терра Банк», м.Київ
до відповідача ТзОВ «Новекс», м.Івано-Франківськ
про стягнення 427954,21 грн. заборгованості
за участю представників
від позивача -Будниченко О.В. -представник (дов. у справі);
від відповідача -не з'явився (належно повідомлений).
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, докази чого наявні у справі.
Клопотання апелянта про відкладення розгляду справи відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки нез'явлення повноважних представників сторін у судове засідання апеляційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі; явка представників обов'язковою не визначалась, жодних нових доказів чи клопотань про їх надання суд не отримував.
Позивач надав суду апеляційної інстанції докази (довідка АБ №228685 з ЄДРПОУ, Статут) зміни назви ЗАТ «Терра Банк»на публічне акціонерне товариство «Терра Банк».
Права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.09р. у справі №3/107 (суддя Фрич М.М.) задоволено позов ЗАТ «Терра Банк» до ТзОВ «Новекс»та стягнено з відповідача на користь позивача 166668 грн. строкової заборгованості за кредитом, 221066 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 4406,79 грн. процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом, 15529,81 грн. процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом, 1020,59 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 37773,40 грн. штрафу, 911,19 грн. трьох відсотків річних, 2126,38 грн. втрат від інфляції.
Рішення судом мотивовано ст.ст.526, 546, 549, 610, 625, 1048, 1050 Цивільного кодексу України, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність вимог позивача, оскільки відповідачем не виконано належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором №01-КЛ-08-20 від 05.09.08р., який укладений між сторонами, щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, в результаті чого у відповідача утворилась строкова заборгованість за кредитом в розмірі 166668 грн. та прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 221066 грн., на яку позивачем правомірно нараховано згідно умов цього кредитного договору 4406,79 грн. процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом, 15529,81 грн. процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом, 1020,59 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 37773,40 грн. штрафу, 911,19 грн. трьох відсотків річних, 2126,38 грн. втрат від інфляції.
З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ТзОВ «Новекс»оскаржило рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального права, стверджуючи, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення фактично декілька разів притягнув відповідача до юридичної відповідальності за порушення того ж самого зобов'язання, що суперечить ст.61 Конституції України.
Зокрема, апелянт зазначає, що, не зважаючи на досягнену сторонами у договорі домовленість про сплату банку 50 відсотків річних від суми залишку простроченої заборгованості у разі несвоєчасного погашення позичальником основного боргу, судом у вигляді відповідальності за порушене грошове зобов'язання стягнуто з відповідача ще й інфляційні та три відсотки річних; також необґрунтовано стягнено штраф в розмірі 10 відсотків від суми кредиту, який, на думку апелянта, підлягає до стягнення лише у разі розірвання договору банком, що в даному випадку не мало місця.
На підставі вищевикладеного, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафу в розмірі 37773.40 грн., 911,19 грн. трьох відсотків річних, 2126,38 грн. втрат від інфляції.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з такими доводами апелянта з тих підстав, що проценти річних та втрати від інфляції, нараховані позивачем відповідачу на підставі ст.625 ЦК України, є самостійними формами цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання та можуть стягуватися поряд із пенею; а у відповідності до умов кредитного договору (п.2.3.6) банк мав право застосувати до відповідача право вимоги сплати штрафу в розмірі 10 відсотків від суми кредиту за недотримання умов цього договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:
ЗАТ «Терра Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Терра Банк», подало позов, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення на його користь з ТзОВ «Новекс» 439502,17 грн. заборгованості, в тому числі: 166668 грн. строкової заборгованості за кредитом, 221066 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 4406,79 грн. процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом, 15529,81 грн. процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом, 1020,59 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 911,19 грн. 3% річних та втрати від інфляції в зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, 2126,38 грн. втрат від інфляції за несвоєчасне повернення кредиту, 37773,40 грн. штрафу.
25.08.09р. судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення суду про задоволення позову.
Так, судом встановлено, що 05.09.08р. між ЗАТ «Терра Банк» (банк) та ТзОВ «Новекс» (позичальник) укладено кредитний договір №01-КЛ-08-20, згідно умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом у сумі 500000 грн. на поповнення оборотних коштів строком на 12 місяців з кінцевим терміном погашення 04.09.09р. з виплатою 25% річних за використану частину кредитних коштів та 2% річних за невикористану частину кредитних коштів, а відповідач зобов"язався забезпечити повернення кредитної лінії у строки, зазначені в п. 1.1. цього договору.
Додатковою угодою від 19.02.09р. до даного кредитного договору було збільшено розмір плати за користування кредитом до 27% річних.
Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язувався: сплачувати проценти за користування кредитом в останній робочий день кожного місяця (п.п.2.2.2); повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, незалежно від настання строку виконання зобов'язання у випадку, зокрема, несплати процентів за користування кредитом (п.п.2.2.8).
Додатковою угодою до кредитного договору від 13.03.09р. були внесені зміни до п.п.2.2.1 п.2.2 кредитного договору, відповідно до яких позичальник взяв на себе зобов'язання забезпечити повернення кредиту у відповідності до графіка погашення кредиту.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позичальник зобов'язаний повернути кредитору кредит у термін і порядку, встановлені договором (ст.1049 ЦК України).
У зв'язку із невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором та порушенням порядку сплати кредиту, у нього виникла строкова заборгованість за кредитом в сумі 166668 грн. та прострочена заборгованість за кредитом в сумі 221066 грн., яку позивач просив оплатити, про що надіслав відповідачу 05.06.2009р. листом №565 з відповідною вимогою.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 цього ж Кодексу).
З матеріалів справи вбачається, що докази погашення відповідачем заборгованості по сплаті кредитних коштів у справі відсутні.
В апеляційній скарзі апелянт жодним чином не спростовує наявний у нього борг перед позивачем.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У п.3.1 кредитного договору сторони визначили, що у разі несвоєчасного погашення основного боргу позичальник сплачує банку 50% річних від суми залишку простроченої заборгованості по кредиту.
Крім того, договором передбачено, що у випадку несоєчасного погашення процентів за користування кредитом, згідно п.п.2.2.2 п.2.2 договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки; у разі недотримання позичальником умов кредитного договору банк має право розірвати договір і достроково стягнути кредит з нарахуванням штрафу у розмірі 10% від суми кредиту (п.2.3.6).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивачем, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, правомірно нараховано до стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання 1020,59 грн. пені, 37773,40 грн. штрафу, 4406,79 грн. процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом, 15529,81 грн. процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом, 2126,38 грн. інфляційних збитків та 911,19 грн. три відсотки річних.
Однак, апелянт вважає, що стягнення з нього і пені, і інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних є подвійною відповідальністю за одне й теж правопорушення, що суперечить вимогам чинного законодавства, тому в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача інфляційних та трьох відсотків річних слід відмовити.
Судова колегія не погоджується з такою думкою апелянта, оскільки згідно вищенаведених норм матеріального права з боржника за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання може стягуватись як передбачена договором пеня (п.3.1 договору), так і передбачені законом інфляційні та три відсотки річних, останні стягуються за заявою кредитора незалежно від стягнення пені.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про безпідставне стягнення з нього штрафу в розмірі 37773,40 грн. згідно п.2.3.6 кредитного договору, через те, що банк не розривав даний договір, адже цей пункт договору, який викладений вище, містить диспозитивне право банку як розірвати договір і достроково стягнути кредит з нарахуванням штрафу, так і лише стягнути кредит з нарахуванням штрафу, або ж навпаки.
З огляду на вищенаведене, оскаржуване рішення суду прийняте з дотриманням норм процесуального та матеріального права і не підлягає скасуванню.
Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.09р. у цій справі -без змін.
2. Судові витрати покласти на ТзОВ «Новекс».
3. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно ст.ст.107, 109 ГПК України.
4. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуюча-суддя О.П. Дубник
суддя О.С.Скрипчук
суддя Т.С.Процик
Постанова підписана 26.10.2009р.