79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
27.10.09 Справа № 1/59-92
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Кузь В.Л. /головуючий/, Юркевич М.В., Городечна М.І., розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Сервіс-брок»(с. Старовойтове)
на рішення господарського суду Волинської області
від 28.05.2009р. у справі № 1/59-92
за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області (м. Луцьк)
до відповідача приватного підприємства «Сервіс-брок»(с. Старовойтове)
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Ягодинська митниця (с. Римачі); 2. Державна митна служба України (м. Київ)
за участю прокуратури Волинської області (м. Луцьк)
про визнання недійсним договору оренди № 444 від 29.12.2008року та повернення орендованого майна
за участю представників:
від прокуратури: не з'явився
від позивача: Орач А.С.;
від відповідача: Мяловіцький В.Л.;
від третії осіб: Будачов В.В.
З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, сторони ознайомлені.
Рішенням від 28.05.08 у справі №1/59-92 господарського суду Волинської області (суддя Гончар М.М.) задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області (м. Луцьк) до приватного підприємства «Сервіс-брок»(с. Старовойтове) про визнання недійсним договору оренди № 444 від 29.12.2008року та повернення орендованого майна.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПП «Сервіс-брок»подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить рішення господарського суду Волинської області скасувати, посилаючись на наступне:
- згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення;
- в оренду було передано частину приміщення, яке безпосередньо не використовується митним органом для виконання покладених на нього законодавством завдань, тобто не відповідає критеріям віднесення об'єктів до таких, що мають загальнодержавне значення відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», інше.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення господарського суду Волинської області - відсутні, з огляду на наступне:
Між сторонами у справі було укладено 29.12.2008 року договір оренди державного нерухомого майна № 444 (надалі -Договір), за яким позивачем було передано в оренду відповідачу окреме індивідуально визначене майно: частину модуля соцадмінбудинку загальною площею 10,65 м кв, що знаходиться на території міжнародного автомобільного пункту пропуску “Ягодин” за адресою: Волинська область, Любомильський район, с. Старовойтово, та перебуває на балансі Ягодинскої митниці (п. 1.1 Договору). Термін дії договору оренди встановлений сторонами в 11 місяців: з 01.01.2009 року по 01.12.2009 року (п. 10.1). Майно передано з метою його використання відповідачем для здійснення митно-брокерської діяльності та організації надання гарантійних документів (п. 1.3).
По акту прийому-передачі орендованого майна від 31.12.2008 року, об'єкт оренди по Договору було передано відповідачу в фактичне користування.
Листом від 25.02.2009 року № 10-16-2553, Фонд державного майна України повідомив свої регіональні відділення про те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”, ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” майно митних органів має загальнодержавне значення та не підлягає приватизації, а отже, й не може бути об'єктом оренди.
03.04.2009 року Заступником прокурора Волинської області видано Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Волинській області припис № 07/1-13-09 про усунення порушення Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, вживши заходів до визнання недійсними в судовому порядку договорів оренди щодо передачі в оренду майна митних органів, та по поверненню орендованого майна (а.с. 28).
09.04.2009 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області подано в господарський суд Волинської області позов до приватного підприємства «Сервіс-брок», в якому просить визнати недійсним договір оренди державного нерухомого майна № 444 від 29.12.2008 року та зобов'язати відповідача повернути об'єкт державного майна -модуля соцадмінбудинку загальною площею 10,65 м кв, що знаходиться на території міжнародного автомобільного пункту пропуску “Ягодин” за адресою: Волинська область, Любомильський район, с. Старовойтово, посилаючись на його невідповідність вимогам ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”, оскільки орендоване майно, як майно митних органів, що віднесене до загальнодержавної власності, не підлягало передачі в оренду.
Судом першої інстанції задоволено позов Фонду та визнано недійсним договір оренди державного нерухомого майна № 444 від 29.12.2008 року та зобов'язано відповідача повернути об'єкт державного майна. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Так, відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, в редакції Закону на час укладення спірного Договору, не можуть бути об'єктами оренди - об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію, переданих в оренду до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 29 червня 2004 року.
Частиною 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. До таких, зокрема, віднесено об'єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема: майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого цим Законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, правоохоронних і митних органів.
З аналізу вищенаведених норм, вбачається, що законодавець не ставить в залежність можливість передачі в оренду вищенаведених об'єктів державної власності, від того, хто буде орендарем даного майна, і для яких цілей дане майно передається в оренду. Даними нормами в імперативному порядку встановлено заборону на передачу в оренду конкретного переліку державного майна, що має загальнодержавне значення.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.7 Положення про Ягодинську митницю Державної митної служби України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 23.06.2005 року № 574, митний пост “Ягодин” підпорядкований Ягодинській митниці, яка є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи та підпорядковується Державній митній службі України.
Згідно Указу Президента України від 15.12.1999 року № 1573/99 Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади.
В даному випадку, як вбачається з оспорюваного Договору, об'єктом оренди є державне майно, яке перебуває на балансі Ягодинської митниці, використовується для здійснення пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів та іншого майна та їх відповідного оформлення, тобто майно, яке згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" має загальнодержавне значення та не підлягає приватизації.
Таким чином, посилання скаржника на Інструктивний лист Фонду державного майна України №10-16-9324 від 29.06.06 (а.с. 30-31) є неправомірне, оскільки вказаний лист суперечить вищенаведеним приписам норм матеріального права.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Такими згідно ст. 203 ЦК України є наступні вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 3 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” № 3 від 28.04.1978 року, з наступними змінами (п.п. 2, 5), та Вищий арбітражний суд України в своїх роз'ясненнях № 02-5/111 від 12.03.1999 року, із наступними змінами (п. 10), роз'яснили, що в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. При цьому, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватись судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.
В даному випадку, в порушення вимог ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” в оренду по спірному Договору було передано державне майно, яке не може бути об'єктом оренди, а отже, оспорюваний договір оренди № 444 від 29 грудня 2008 року не відповідає вимогам вищенаведеного законодавства, а тому є недійсним з моменту його укладення, а з врахуванням природи орендних відносин, оскільки неможливо повернути спожиті орендарем послуги по оренді приміщення, дія такого договору припиняється на майбутнє.
Відповідно до ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Оскільки позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути орендованого майна є нічим іншим як застосуванням до сторін реституції в зв'язку з недійсністю договору оренди державного нерухомого майна № 444 від 29.12.2008 року, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого та законного висновку про задоволення позову в цій частині позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 2-3 п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове рішення” від 29.12.1976 року № 11, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
За таких обставин, відповідно до вищевикладеного, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд належним чином дослідив усі обставини, що мають значення для справи при вірному застосуванні норма матеріального та процесуального права, а тому воно є таким, що підлягає залишенню без змін.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення від 28.05.08 у справі №1/59-92 господарського суду Волинської області залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Кузь В.Л.
суддя Юркевич М.В.
суддя Городечна М.І.