79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
20.10.09 Справа № 16/186
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Давид Л. Л.
Марко Р. І.
при секретарі судового засідання Гулик Н. Г.
за участю представників сторін:
від позивача (апелянта) - не з'явився
від відповідача - Маркусь М. І. -представник
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_3, м. Ужгород б/н від 20.09.2009 р.
на рішення господарського суду Закарпатської області від 08.09.2009 р.
у справі № 16/186
за позовом ОСОБА_3, м. Ужгород
до відповідача ТзОВ «Чарівний ліхтарик», м. Ужгород
про виділення реальної частки в розмірі 20, 5 %
рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.09.2009 р. у справі № 16/186 повністю відмовлено в позові ОСОБА_3, м. Ужгород до ТзОВ «Чарівний ліхтарик», м. Ужгород про виділення реальної частки в розмірі 20, 5 %.
Рішення суду мотивоване тим, що вирішення спірного питання відноситься до компетенції товариства. Крім цього, суд зазначив, що законодавець не надає учаснику господарського товариства безумовного права на повернення майна в натурі, а отже, у позивачки відсутнє суб'єктивне право, яке підлягає судовому захисту.
У своїй апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати, посилаючись на те, що у зв'язку з тим, що товариство неналежним чином виконували свої обов'язки щодо розгляду заяви позивача про вихід та виділення частки, позивач, керуючись ст.ст. 1, 12 ГПК України, звернулася до господарського суду за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів. Крім цього, апелянт зазначає, що відповідач надає неправдиву інформацію про свій фінансовий стан, повідомляє учасників про проведення загальних зборів із запізненням тощо. Апелянт (позивач) стверджує, що бажаючи отримати дивіденди та вийти зі складу учасників товариства, зверталася до відповідача із заявами про такі вимоги, проте відповідачем такі заяви не розглядалися та не призначалися збори учасників з підстави її виходу зі складу учасників товариства, а також, що відповідач приховує валовий дохід товариства, не виплачує вартість частини майна та за 2003-2005 роки питання про виплату дивідендів учасникам зборами учасників не приймалося, а весь чистий прибуток було розподілено у фонди товариства.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду Закарпатської області залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що питання про можливість виділу часток у натуральній формі належить до компетенції товариства, що встановлено ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»та ст. 148 ЦК України. Також відповідач вказав, що в даному випадку питання виділення частки майна товариства в натурі учаснику товариства, пропорційно до його вкладу/частці в статутному капіталі, товариством не розглядалось у зв'язку з тим, що позивачка не зверталась до товариства із відповідною заявою про вихід із складу учасників товариства та виплату (виділення) їй вартості частини майна в натурі, пропорційно її частці у статутному капіталі товариства. Відповідач, в свою чергу, спростовує доводи позивача, зокрема, вказує про відсутність заяви про вихід з товариства та у підтвердження посилається на довідку ТзОВ «Чарівний ліхтарик»від 02.09.2009 р. і витяг з журналу вхідної кореспонденції товариства.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Матеріалами даної справи встановлено, що ТзОВ «Чарівний ліхтарик»є господарським товариством, створеним у відповідності до законодавства України та статуту товариства, зареєстрованого 30.08.2004 р. за № 13241050001000041 державним реєстратором виконавчого комітету Ужгородської міської ради.
Для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів учасників створений статутний капітал товариства, розмір якого становить 3 484, 91 грн. (п. 4.1 статуту).
Позивачка ОСОБА_3. є учасником ТзОВ «Чарівний ліхтарик», вклад якої до статутного капіталу становив 714, 41 грн., який внесений у вигляді грошових коштів (п. 4.2 статуту). Позивачка володіє 20, 5 частками у статутному капіталі товариства, що відповідає 20, 5 % статутного капіталу товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦК України, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Згідно ч. 1 ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
Учасник не є власником майна господарського товариства. За ним закріплені права визначені в ст. 116 ЦК України та ст. 10 Закону України «Про господарські товариства».
Так, зокрема, до прав учасника господарського товариства належить право учасника господарського товариства вийти у встановленому порядку з товариства, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 116 ЦК України та ст. 54 Закону України «Про господарські товариства».
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 148 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за 3 місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі .
Згідно п. 11.3 розділу 11 статуту ТзОВ «Чарівний ліхтарик», учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за 3 місяці до виходу. Учасник, який виходить із товариства одержує вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі .
Таким чином, вирішення питання щодо виділення частки учаснику товариства при виході зі складу учасників товариства відноситься до компетенції самого товариства.
Твердження апелянта щодо неможливості добровільної домовленості між сторонами, зокрема, про надання неправдивої інформації щодо фінансового стану; порушення порядку проведення загальних зборів товариства; відсутність коштів на виплату частки майна, оскільки протягом 5 років позивачці лише раз виплачувалися дивіденди; невизнання заяви про вихід з товариства та виділення їй реально частки майна; не оскарження відповідачем ухвали суду від 06.07.2009 р. про призначення будівельно-технічної експертизи не беруться до уваги судом, оскільки дане не змінює порядку виплати частки учасника товариства при його виході з товариства шляхом передання майна в натурі, встановленого Законом України «Про господарські товариства»та положеннями статуту товариства.
Згідно ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Таким чином, законодавець не надає учаснику господарського товариства безумовного права на отримання частки майном товариства, а відтак у позивачки відсутнє суб'єктивне право, яке підлягає судовому захисту. Така виплата можлива лише, як зазначено вище, за домовленістю між учасником та товариством.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 08.09.2009 р. у справі № 16/186 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_3, м. Ужгород -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Давид Л. Л.
Суддя Марко Р. І.