м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
10.11.2009 року Справа № 16/209
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Журавльової Л.І.
Семендяєвої І.В.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача Яндян О.А., дов. від 27.07.2009 б/н,
від відповідача Шинкарьова О.А., дов. від 30.07.2008
№ 01/03-10/5561/0/2-08,
від третьої особи Давидова О.В., дов. від 31.12.2008 № 14-12/1-30,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
„Торгова фірма „СОТА”, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 14.09.2009
у справі № 16/209
(суддя Шеліхіна Р.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Торгова фірма „СОТА”, м. Луганськ
до відповідача Луганської міської ради, м. Луганськ
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача Управління Державного казначейства у
м. Луганську Головного управління Державного
казначейства у Луганській області
про стягнення 255230 грн. 03 коп.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.11.2009 оголошено перерву до 10.11.2009, о 11 год. 00 хв.
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженням першого заступника голови суду від 01.10.2009
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгова фірма „СОТА” (далі -ТОВ „ТФ ”СОТА”), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Луганської міської ради зайво сплаченої орендної плати за договором оренди землі від 23.12.2004, зі змінами від 24.07.2007 (далі -договір оренди землі) у розмірі 255230 грн. 03 коп.
Рішенням місцевого господарського суду від 14.09.2009 у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати покладені на позивача.
Відмова у задоволені позову мотивована безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог, відсутністю доказів порушення Луганською міською радою законних прав та охоронюваних законом інтересів позивача та доказів одностороннього внесення відповідачем змін до договору оренди землі, положеннями ст. 55 Конституції України, ст. 3, 6, 11, 16, 22, 204, 509, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.
Твердження позивача про одностороннє внесення відповідачем змін до договору оренди землі шляхом видачі останнім і отриманням відповідачем довідки з розміром нормативної грошової оцінки земельної ділянки суд першої інстанції визнав безпідставним, оскільки, як зазначено судом, зміни до договору оренди землі видачею довідки не вносяться.
З посиланням на самостійне розрахування позивачем розміру орендної плати на виконання умов договору оренди землі місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для твердження позивача про зайво сплачені кошти і неправомірність набуття цих коштів відповідачем та відповідно про неможливість застосування до врегулювання спірних відносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Зважаючи на правила ст.ст. 3, 6, 11, 22, 204, 509, 627, 629 Цивільного кодексу України та правила правового інституту виконання договорів у сфері землекористування суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача зайво сплачених та неправомірно придбаних грошових коштів у зв'язку з односторонньою зміною відповідачем умов укладеного договору заявлені без дотримання правил закону і позивач намагається захистити свої права у спосіб, не передбачений законом.
Крім того, господарський суд вказує, що за правильність розрахунку розміру орендної плати і цільове призначення платежів до бюджету відповідальність несе сам позивач і у разі, якщо сам позивач вважає свої дії неправомірними це не надає йому право звертатись з позовом до суду, стверджуючи, що його права порушені іншою особою -відповідачем.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення повністю та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, на застосуванні якої скаржник наполягає.
Як зазначає скаржник, у даному судовому процесі не доводиться правомірність або неправомірність внесення відповідачем змін в договір оренди, а лише витребуються відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України грошові кошти, які набуті відповідачем не за договором.
За апеляційною скаргою апелянт стверджує про його необізнаність стосовно того, що Управління нерухомим майном Луганської міської ради надає позивачу такі дані індексованої нормативної грошової оцінки землі для розрахунку земельного податку та орендної плати, що суперечать умовам договору оренди землі.
У додаткових поясненнях до апеляційної скарги від 10.11.2009 позивач пояснює, що ситуація з довідками приведена ним лише для пояснення причин помилкового розрахунку ним та сплати збільшеного розміру орендної плати.
З висновком суду про відсутність правових підстав для твердження про зайво сплачені кошти і неправомірність їх набуття відповідачем скаржник не погоджується та стверджує про помилковість визначення ним розміру та перерахування орендної плати.
Як зазначає скаржник, підставою для звернення його до господарського суду за захистом свого порушеного права було неповернення йому відповідачем на вимогу позивача грошових коштів в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідач доводи позивача оспорює, просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Управлінням Державного казначейства у м. Луганську відзив на апеляційну скаргу не наданий. Головне управління Державного казначейства у Луганській області у відзиві на апеляційну скаргу повідомляє про відсутність у Управлінні Державного казначейства у м. Луганську статусу юридичної особи та вказує про документи за наявності яких здійснюється з бюджету повернення помилково або надмірно сплачених коштів.
У даному випадку, за твердженням Головного управління Державного казначейства у Луганській області, контролюючим органом є Державна податкова адміністрація, яку він вважає слід залучити до участі у справі. Проте, підстав для залучення до участі у справі податкового органу судова колегія не вбачає.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін та третьої особи, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір (п. 1 ч. 2 Ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 13, 14 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
До істотних умов договору віднесено, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення та перегляду.
Згідно ст. 22 Закону України „Про оренду землі” орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.
Враховуючи наведені приписи законодавства та загальні правила ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 30 Закону України „Про оренду землі” щодо змін умов договору орендна плата сплачується виключно на умовах, що узгоджені сторонами у договорі оренди. Зміни договору проводяться за узгодженням сторін або у судовому порядку.
Вказаним приписам законодавства відповідає і угода сторін за п. 30 договору оренди землі, згідно якого зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
Статтею 526 Цивільного кодексу України також передбачено, що зобов'язання повинне виконуватись належним чином, відповідно до умов договору і вимог даного кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Луганської міської ради від 30.10.2004 № 27/111 між Луганською міською радою та ТОВ „ТФ ”СОТА” 23.12.2004 укладено договір оренди землі під будівництво та розміщення адміністративної будівлі зі складськими приміщеннями, будівель магазину, прохідної, майстерні, гаражів з автостоянкою, споруди трансформаторної підстанції та благоустрій прилеглої території за адресою: м. Луганськ, вул. 2-га Краснознамьонная (напроти будинку № 49).
Вказаний договір оренди землі 23.12.2004 посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у встановленому порядку 26.01.2005 за № 5347. Земельна ділянка, що є предметом договору оренди землі, передана відповідачеві в користування за актом від 08.12.2004.
За змістом договору оренди землі сторонами узгоджено істотні умови цього господарського договору, у тому числі нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка згідно п. 4 договору оренди землі становить 3831640 грн. 01 коп. та розмір річної орендної плати, який відповідно до п. 8 вказаного договору дорівнює розміру земельного податку (річного) збільшеного на коефіцієнт 2,5.
На момент укладення договору оренди землі розмір орендної плати складав згідно п. 8.1 вказаного договору 95791 грн.
Пунктом 9 договору оренди землі передбачено щорічне станом на 1 січня поточного року індексування річної орендної плати попереднього року на коефіцієнт, який застосовується для індексації грошової оцінки земель, порядок проведення якої затверджений Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 10 вказаного договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції, який враховується при здійсненні індексації, що проводиться у порядку, визначеному у п. 9 даного договору.
Згідно договору від 24.07.2007 „Про внесення змін до договору оренду землі” нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до нової редакції п. 4 договору оренди землі становить 2481312 грн. 94 коп. Розмір річної орендної плати всієї земельної ділянки площею 1,7419 га складає 62032 грн. 83 коп.
Договір від 24.07.2007 „Про внесення змін до договору оренду землі” 24.07.2008 посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі 2005.
Інші зміни до договору з зазначених питань ані сторонами ані судовим рішенням в договір оренди землі не вносилися.
Відповідно до розрахунку позивача, що здійснений згідно умов договору з врахуванням вищезазначених до нього змін щодо розміру орендної плати та який відповідачем не оспорений, позивач у період з 01.03.2008 по 31.05.2009 повинен був сплатити оренду плату у розмірі 83746 грн. 20 коп. Фактично у вказаному періоді позивачем сплачено 338976 грн. 23 коп., що підтверджено платіжними документами та довідкою Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 11.09.2009 № 12002/10/19.
Сума орендної плати, що зайво сплачена позивачем, складає 255230 грн. 03 коп. Оскільки вказана сума перерахована відповідачем у невідповідності з умовами договору оренди землі, слід вважати придбання цієї суми відповідачем безпідставним.
Звернення позивача до відповідача стосовно повернення ТОВ „ТФ ”СОТА” зайво сплаченої суми орендної плати залишено відповідачем без задоволення.
Відповідно до п. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Отже, вимоги позивача про повернення йому зайво сплачених ним коштів відповідає вимогам наведеної норми цивільного права та фактичним обставинам справи.
Самостійність розрахування позивачем розміру орендної плати факт зайвого перерахування ним грошових коштів не спростовує. А згідно з приписами п. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього кодексу щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Листом від 14.09.2006 (а.с. 76) позивач на вимогу суду пояснив, що його позовні вимоги ґрунтуються саме на безпідставності набуття відповідачем грошових коштів, тобто між сторонами існують правовідносини, які регулюються положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України, про яку вказано у наведеному листі позивача.
Враховуючи викладене, не можна погодитися з висновком суду першої інстанції щодо неможливості застосування до правовідносин сторін норми ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Отже, позовні вимоги судова колегія вважає такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, відповідають обставинам справи та підлягають задоволенню з віднесенням судових витрат на відповідача, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова фірма „СОТА” на рішення господарського суду Луганської області від 14.09.2009 по справі № 16/209 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 14.09.2009 по справі № 16/209 скасувати.
3. Позов задовольнити.
4. Стягнути з Луганської міської ради, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, ідентифікаційний код № 26070794, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова фірма „СОТА”, м. Луганськ, вул. Краснознамьонная, 16в, ідентифікаційний код № 30517007, зайво сплачену орендну плату в сумі 255230 грн. 03 коп., витрати по сплаті держмита за подання позову у сумі 2 552 грн. 30 коп., за подання апеляційної скарги у сумі 1 276 грн. 15 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.
Доручити господарському суду Луганської області надати відповідний наказ.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
У судовому засіданні за згодою представників сторін та третьої особи оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя Л.І.Журавльова
Суддя І.В.Семендяєва