м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
05.11.2009 року Справа № 14/232
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Іноземцевої Л.В.
суддів Бородіної Л.І.
Лазненко Л.Л.
Склад судової колегії змінено розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 08.09.2009
при секретарі
судового засідання Жиленко Д.В.
за участю представників сторін:
від позивача Калабухова С.В., дов. №09-18/1491 від 02.01.2009, представник за довіреністю;
від відповідача Гусєв Д.С., дов. №23 від 08.09.2009, представник за довіреністю; Шмигленко В.О., дов. №7 від 01.07.2009, представник за довіреністю
Розглянув
апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька",
м. Красний Луч Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 10.08.2009
у справі № 14/232 (суддя Лісовицький Є.А.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат "Азовсталь",
м. Маріуполь Донецької області
до відповідача Закритого акціонерного товариства Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька",
м. Красний Луч Луганської області
про стягнення 5072 грн. 52 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 10.08.2009 у справі № 14/232 (суддя Лісовицький Є.А.) задоволений позов Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат "Азовсталь”, м. Маріуполь Донецької області, до Закритого акціонерного товариства Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька”,
Суддя -доповідач
Л.В.Іноземцева
м.Красний Луч Луганської області, стягнуто з відповідача збитки в сумі 5072 грн. 52 коп. за недопоставку оплаченого товару -вугільного концентрату.
Рішення господарського суду з посиланням на статтю 193, частину 1 статті 224, частину 2 статті 225 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), статтю 526 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України) мотивоване доведеністю матеріалами справи факту завдання позивачу збитків внаслідок встановленої недостачі при поставці відповідачем у червні -грудні 2006 року оплаченого позивачем вугільного концентрату на суму 5072 грн. 52 коп.
Закрите акціонерне товариство Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька” (ЗАТ ГЗФ "Краснолуцька") - відповідач у справі не погодилося з прийнятим рішенням і подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати через неправильне застосування норм матеріального і процесуального права і постановити нове про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.
Господарський суд, в порушення статті 84 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), не взяв до уваги акти приймання -передачі вугільного концентрату, в яких зазначено, що вони є підставою для розрахунків між сторонами та підписані позивачем без зауважень.
ЗАТ ГЗФ "Краснолуцька" поставило позивачу вугілля на умовах FCA станція Красний Луч, ризики втрати та випадкової втрати вугілля перейшли в момент передачі вугілля перевізнику на станції Красний Луч, позивачем та відповідачем складено акти приймання -передачі вугілля, вага за якими відповідає вазі визначеній відповідачем.
Отже, висновки суду щодо відшкодування збитків позивача, що виникли після підписання актів приймання -передачі вугілля, порушують частину 1 статті 224 ГК України, оскільки відповідач не порушував господарське зобов'язання, а втрата вугільної продукції відбулась після переходу ризиків до позивача.
Крім того, позивачем невірно обраний спосіб захисту, даний спір виник внаслідок встановленої позивачем недостачі отриманої продукції і повинен бути врегульований нормою частини 1 статті 670 ЦК України, а не статтями 224, 225 ГК України. А для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Такої ж думки додержується Вищий господарський суд України, яка викладена у постанові від 25.03.2009 у справі №4/97 за позовом ВАТ "МК "Азовсталь" до ЗАТ ГЗФ "Краснолуцька", що не враховано місцевим судом при прийнятті рішення.
Відкрите акціонерне товариство „Металургійний комбінат "Азовсталь” (далі по тексту -ВАТ „МК "Азовсталь”) -позивач у справі вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд
28.10.2005 між сторонами у справі укладений договір № 06-ОСиТ/167, за умовами якого ЗАТ „ГЗФ „Краснолуцька” (постачальник) зобов'язалося поставити, а ВАТ „МК „Азовсталь” (покупець) -прийняти та оплатити продукцію на умовах, викладених в даному договорі та протоколі врегулювання розбіжностей до нього від 28.10.2005 (а. с.16 -20, т. 1).
Відповідно до пункту 2.2 договору постачальник поставляє покупцеві продукцію на умовах, вказаних у відповідній специфікації. Умови поставки розуміються відповідно з правилами „Інкотермс” в редакції 2000 року.
Згідно з пунктом 7.2 договору приймання продукції за кількістю здійснюється покупцем відповідно до ДСТУ 3-038-2003 „Маса господарських вантажів під час безтарних перевезень при торгово-комерційних операціях. Методика виконання вимірювань”.
Покупець здійснює 100% переваження всіх вагонів на залізничних вагах, повірених державним інспектором, з розчепленням вагонів та роздрукуванням результатів зважування. За результатами зважування покупець розраховує масу нето вантажу по кожному вагону, при цьому значення тари приймається за трафаретом, як у постачальника так і у покупця.
Гранично-допустимі розходження визначення маси вантажу нетто у постачальника та споживача складають 1% (0,3% - гранична погрішність визначення маси нетто, 0,7% - узгоджена сума норми природної втрати) маси, зазначеної у транспортних супроводжувальних документах (залізничній накладній).
У разі перевищення розбіжностей у масах нетто вантажу, визначених у постачальника та покупця, більш 1% покупець разом з представником постачальника оформлює акт-розрахунок недостачі згідно додатку В ДСТУ 3-038-2003, підписаний представником постачальника, який приймав участь в прийманні та визначенні маси вантажу.
Акт-розрахунок, оформлений відповідно до додатку В ДСТУ 3-038-2003 та вимогами даного договору є документом, що підтверджує фактичну кількість отриманого покупцем товару та є підставою для пред'явлення претензій та коригування розрахунків за названим договором.
За специфікацією від 28.10.2005 №1 до договору від 28.10.2005 № 06-ОСиТ/167 відповідач зобов'язався поставити позивачеві продукцію -вугілля марки АС та АКО загальною кількістю 500 т на суму 205000 грн. 00 коп. з урахуванням залізничного тарифу, ПДВ 20% (а. с. 27, т. 1).
На виконання умов договору у період з червня по грудень 2006 року відповідачем на адресу позивача за накладними №№ 48347151, 48347130, 48347338, 48601477, 48601580, 48601775, 48601777, 48601756, 48601776, 48601810, 48601811, 48598305, 48597693, 48597755, 48584270, 48584296, 48340884, 48340885, 48186940, 48598195 відвантажене вугілля, яке прибуло на станцію Сартана Донецької залізниці в напіввагонах №№ 63798888, 67384958, 67869677, 66395765, 65708653, 65945636, 65952970, 67875427, 67176248, 64955750, 66630013, 66561879, 67571547, 67168146, 66207135, 64784879, 63236566, 67167411, 65305567, 67886887 (а. с. 37, 39, 44, 49, 54, 59, 64, 66, 68, 74, 76, 81, 86, 91, 96, 101, 106, 108, 113, 118, т. 1).
За результатами переваження вагонів на залізничних вагах типу СВ-150000-В, повірених 10.11.2005 та 10.11.2006, позивачем виявлено невідповідність фактичної ваги брутто вазі брутто, зазначеної у накладних, про що складено акти-розрахунки. При цьому позивачем у порядку, встановленому договором, викликались представники відповідача для спільного приймання товару по кількості, але відповідач дав згоду на приймання товару без його участі з урахуванням норм звичайної втрати (а. с. 41, 46, 52, 57, 61, 71, 79, 84, 89, 93, 99, 103, 110, 115, т. 1).
Відповідно до актів-розрахунків, складених позивачем від 03.07.2005 № 728/1, від 03.07.2005 № 728, від 17.07.2006 № 842, від 26.07.2006 № 921, від 02.08.2006 № 961, від 17.08.2006 № 1057, від 16.08.2006 № 1050, від 16.08.2006 № 1051, від 16.08.2006 № 1053, від 20.08.2006 № 1068, від 20.08.2006 № 1069, від 16.10.2006 № 1245, від 27.10.2006 № 1288, від 21.10.2006 № 1303, від 16.11.2006 № 1352, від 21.11.2006 № 1397, від 18.12.2006 № 1477, від 18.12.2006 № 1477/1, від 25.12.2006 № 1513, від 25.09.2006 № 1153 недостача за виключенням норми звичайної втрати склала 12,19 тн на суму 5072 грн. 52 коп. (а. с. 36, 38, 43, 48, 53, 58, 63, 65, 67, 73, 75, 80, 85, 90, 95, 100, 105, 107, 112, 117, т. 1).
На підставі рахунків-фактури, виставлених відповідачем, позивач здійснив оплату поставленої продукції у повному обсязі, про що свідчать відповідні платіжні доручення (а. с. 120 -138, т. 1).
Претензією від 07.09.2007 позивач звернувся до відповідача з вимогою у встановлений законом строк відвантажити на його адресу 18,01 тн вугільного концентрату або перерахувати суму недостачі в розмірі 7894 грн. 06 коп. (а. с. 139 -140, т.1).
09.07.2009 ВАТ „МК „Азовсталь” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з ЗАТ „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька” збитків у вигляді втраченого майна -грошових коштів в сумі 5072 грн. 52 коп. внаслідок недостачі антрациту (а. с. 2 -6, т. 1).
Рішенням господарського суду Луганської області від 10.08.2009 у справі № 14/232 позов задоволено з підстав, викладених вище (а. с. 47 -50, т. 2).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Предметом даного спору є стягнення збитків, понесених позивачем внаслідок недостачі вугілля в сумі 5072 грн. 52 коп., поставленого за договором від 28.10.2005 № 06-ОСиТ/167.
Правовідносини сторін у даній справі виникли з договору від 28.10.2005 №06-ОСиТ/167, який за своєю правовою природою є договором поставки, та регулюються умовами цього договору, нормами Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених нормами Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами договору від 28.10.2005 № 06-ОСиТ/167 сторони узгодили, що приймання продукції за кількістю здійснюється покупцем відповідно до ДСТУ 3-038-2003 „Маса господарських вантажів під час безтарних перевезень при торгово-комерційних операціях. Методика виконання вимірювань”. Цей стандарт встановлює єдині вимоги до засобів і методів контролю мас вантажів гірничо-металургійного комплексу при вхідному і вихідному контролі під час безтарних перевезень залізничним та автомобільним транспортом.
Цей стандарт використовують підприємства усіх форм власності гірничо-металургійного комплексу для контролю маси вантажів при господарських розрахунках між Виробниками (постачальниками), Транспортувальниками (перевезниками) та Споживачами.
Відповідно до пункту 9.5 ДСТУ 3-038-2003 результати зважування маси вантажу, отримані у приймальному пункті при зважуванні на автоматичних (залізничних, автомобільних) вагах в статиці та в русі і на вагових дозаторах відповідно до вимог цього стандарту, оформлюються актом згідно Додатку „В” і Додатку „Г”. Акт є юридичним (правовим) документом, який підтверджує фактичну кількість вантажу, що надійшов.
З матеріалів справи вбачається, що при прийманні вугілля, позивачем встановлено недостачу у кількості 12,19 тн на суму 5072 грн. 52 коп., що відображено у відповідних актах-розрахунках оформлених відповідно до пункту 7.2 договору від 29.12.2006 № 0162/48-15 та ДСТУ 3-038-2003.
Цим же пунктом договору сторони визначили, що акт-розрахунок, оформлений відповідно до додатку „В” ДСТУ, є документом, що підтверджує фактичну кількість одержаного Покупцем товару та є підставою для пред”явлення претензій і коригування розрахунків за даним договором.
Акти-розрахунки, складені позивачем при прийманні спірного вугілля за кількістю, відповідають вимогам ДСТУ 3-038-2008, а тому згідно пункту 9.5 цього Стандарту є документами, що підтверджують фактичну кількість вантажу, що надійшов, що спростовує доводи апеляційної скарги в частині посилань на акти приймання -передачі вугільного концентрату, в підтвердження кількості поставленого вугілля.
Складання актів приймання-передачі вугілля передбачено пунктом 7.1 договору, зазначені акти передаються постачальником для проведення оплати відвантаженого вугілля і не свідчать про прийомку товару по кількості. Кількість одержаної продукції згідно пункту 7.2 оформляється окремим документом -актом-розрахунком, який, як зазначалось вище, є підставою для коригування розрахунків по договору.
Неправомірними, з огляду на статті 6, 24 Статуту залізниць України, також доводи апеляційної скарги, що особою відповідальною за недостачу товару є залізниця.
Статтею 24 Статуту Залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно статті 6 Статуту Залізниць України накладна -це обов”язкова двостороння письмова форма угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Пунктом 3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, визначений порядок заповнення комплекту перевізних документів станцією відправлення, яким передбачено, що у разі визначення маси вантажу залізницею, нею заповнюється графа „Маса вантажу в кг, визначена залізницею”. При зважуванні вантажу на вагонних вагах його маса зазначається у накладній у порядку, передбаченому пунктом 2.2 цих Правил (тобто повинна бути заповнена графа „спосіб визначення маси”, необхідно зазначити тип ваг тощо). Крім того, у разі визначення маси залізницею заповнюється графа „Разом маса”.
З матеріалів справи вбачається, що в залізничних накладних, за якими було поставлено спірне вугілля, вказані вище графи щодо визначення маси вантажу залізницею не заповнені. Всі відомості щодо найменування, маси, способу визначення маси вантажу заповнені відправником.
Вантаж прибув у справних вагонах, без ознак втрати, а тому виданий залізницею згідно статті 52 Статуту залізниць України без перевірки.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що позивачем приймання продукції за кількістю здійснено з додержанням умов договору, акти-розрахунки складені відповідно до приписів ДСТУ 3-038-2003 „Маса господарських вантажів під час безтарних перевезень при торгово-комерційних операціях. Методика виконання вимірювань” та є належними доказами виявленої позивачем недостачі вугілля згідно пункту 7.2 договору та пункту 9.5 ДСТУ 3-038-2003.
Доводи апеляційної скарги про невірне обрання позивачем способу судового захисту судовою колегією відхиляються з огляду на наступне.
ЦК України (стаття 16) і ГК України (стаття 20) одним із способів захисту прав і законних інтересів визначають відшкодування збитків.
За правилами статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Договір між сторонами даної справи укладений у сфері господарювання, а тому до правовідносин сторін положення ЦК України застосовуються з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Відповідач порушив зобов'язання щодо поставки товару у кількості, узгодженій договором купівлі-продажу і оплаченій позивачем.
Стаття 611 ЦК України встановлює правові наслідки порушення зобов'язання, одним з яких є відшкодування збитків.
Згідно частини 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Претензія позивача про довантаження (передання) 18,01 тони вугільного концентрату або перерахування суми недостачі залишена відповідачем без задоволення.
Отже, грошові кошти в сумі 5072 грн. 52 коп. з огляду на фактичні обставини справи, правила статті 177 ЦК України, статті 225 ГК України є втраченим для позивача майном, тобто понесеними ним збитками, у зв'язку з недостачею одержаного товару.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що позивач повинен був обґрунтовувати позовні вимоги статтею 670 ЦК України, проте у позовній заяві відсутнє посилання на зазначену норму закону, а тому у задоволенні позову слід відмовити з підстав невірного обрання способу захисту судовою колегією відхиляються.
Підставою позову є не законодавчі чи інші нормативно-правові акти, на які посилається позивач, а ті обставини якими він обґрунтовує свою вимогу до відповідача.
Матеріалами справи підтверджений факт поставки відповідачем товару у кількості меншій ніж оплачена позивачем на суму 5072 грн. 52 коп., у зв'язку з чим позивач вправі вимагати стягнення цієї суми, у тому числі і заявленої ним як понесені ним збитки.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ЗАТ ГЗФ "Краснолуцька" не підлягає задоволенню, рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України су дові витрати по оплаті державного мита за апеляційною скаргою покладаються на відповідача - заявника апеляційної скарги.
Результати апеляційного провадження оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька” на рішення господарського суду Луганської області від 10.08.2009 у справі № 14/232 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 10.08.2009 у справі № 14/232 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку у місячний строк до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Л.В. Іноземцева
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.Л. Лазненко