м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
02.11.2009 року Справа № 16/257пн
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Якушенко Р.Є.
суддів Медуниці О.Є.
Перлова Д.Ю.
Склад судової колегії призначено розпорядженнями від 11.09.2009 та 16.09.2009. Розпорядженнями від 21.09.2009 та 12.10.2009 склад судової колегії було змінено.
при секретарі
судового засідання Яковлевій І.А.
за участю представників сторін:
від ДП „Макіїввугілля” не прибув
від ЗАТ „Криворізьке” Жидков Л.В., дов. №1211 від 31.12.2008
Розглянувши
апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства „Криворізьке”, м. Брянка Луганської області
та
Державного підприємства „Макіїввугілля”,
м. Макіївка Донецької області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 25.08.2009
у справі № 16/257пн ( суддя Шеліхіна Р.М.)
за первісним позовом Державного підприємства „Макіїввугілля”,
м. Макіївка Донецької області
до відповідача Закритого акціонерного товариства
„Криворізьке”, м. Брянка Луганської області
про зобов”язання вчинити певні дії
за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства
„Криворізьке”, м. Брянка Луганської області
до відповідача Державного підприємства „Макіїввугілля”,
м. Макіївка Донецької області
про стягнення 445328 грн. 80 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 25.08.2009 у справі №16/257пн (суддя Шеліхіна Р.М.) первісний позов задоволено повністю -зобов”язано ЗАТ „Криворізьке” відвантажити ДП „Макіїввугілля” вугільну продукцію у кількості 851 тони у відповідності до умов договору на переробку рядового вугілля від 01.09.2005 №658. Зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з ДП „Макіїввугілля” на користь ЗАТ „Криворізьке” борг у сумі 57456 грн. 52 коп., інфляційні нарахування у сумі 25855 грн. 43 коп., 3% річних у сумі 5027 грн. 46 коп., витрати по державному миту у сумі 883 грн. 39 коп., та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 156 грн. 25 коп.
Рішення господарського суду з посилання на норми статей 627, 629, 837 Цивільного кодексу України мотивоване обгрунтованістю вимог за первісним позовом щодо виконання в натурі зобов”язань за договором на переробку рядового вугілля №658 від 01.09.2005, з посиланням на норми статей 526, 625 Цивільного кодексу України обгрунтованістю вимог за зустрічним позовом в частині стягнення заявленої суми боргу, інфляційних нарахувань та 3% річних та необгрунтованістю вимог за зустрічним позовом в частині стягнення вартості зберігання вугілля -у зв”язку з відсутністю між сторонами договірних відносин в порядку статей 936, 937 Цивільного кодексу України, і звернення стягнення на 851 тону вугільної продукції -у зв”язку з відсутністю нормативного обгрунтування цієї частини позовних вимог та правових підстав для їх задоволення.
ЗАТ „Криворізьке”, відповідач за первісним позовом -позивач за зустрічним, звернулося з апеляційною скаргою №847 від 02.09.2009 на рішення господарського суду Луганської області від 25.08.2009 у справі №16/257пн, в якій просить скасувати рішення частково та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.
ЗАТ „Криворізьке” за наявності заборгованості у ДП „Макіїввугілля” за договором №658 від 01.09.2005 застосував положення статті 594 Цивільного кодексу України щодо притримання, про що позивач за первісним позовом був повідомлений листом №548/1 від 11.06.2008. Висновки місцевого господарського суду, що сторони повинні були укласти письмову угоду про застосування притримання є помилковими, оскільки право притримання виникає з прямої вказівки статті 594 Цивільного кодексу України та не потребує договірного узгодження сторонами. Застосування відповідачем за первісним позовом права притримання передбачене законом, не порушує право власності позивача на вугільну продукцію, а відтак у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення вимог первісного позову.
ДП „Макіїввугілля”, позивач за первісним позовом -відповідач за зустрічним, також не погодилося з прийнятим рішенням та подало апеляційну скаргу №01-113/491 від 04.09.2009, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині задоволення вимог за зустрічним позовом.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив наступне.
Судом першої інстанції при розгляді справи №16/257пн було порушено норми процесуального права. Так, ухвалою від 17.08.2009 господарським судом була прийнята до розгляду сумісно з первісним позовом зустрічна позовна заява ЗАТ „Криворізьке”, при цьому позивачем за зустрічним позовом не було сплачено державне мито у передбаченому розмірі, про що зазначено в самій ухвалі суду та запропоновано позивачу у строк до 25.08.2009 надати докази сплати державного мита у сумі 4368 грн. 82 коп. Дана ухвала суду була прийнята з порушенням вимог пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає повернення позовної заяви у разі не подання доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, але в порушення норм процесуального права суд прийняв зустрічну позовну заяву та виніс рішення, не враховуючи, що на момент розгляду позову державне мито не було сплачено у державний бюджет.
Позивач за первісним позовом подав відзив на апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує вважає рішення господарського суду за первісним позовом законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суд в частині задоволення первісного позову залишити без змін.
На обґрунтування своїх заперечень, зокрема вказав, що дії відповідача за первісним позовом суперечать нормам діючого законодавства, угода про забезпечення виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі, яка не укладалася між сторонами, а тому відсутні підстави для притримання вугільної продукції.
ЗАТ „Криворізьке”, відповідач за первісним позовом, не погодився з доводами апеляційної скарги позивача за первісним позовом на рішення господарського суду в частині задоволення зустрічного позову, вважає рішення господарського суду від 25.08.09 в частині задоволення зустрічного позову законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним, залишити без задоволення, а рішення господарського суду в цій частині -без змін.
Судова колегія приймає до уваги роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.02 № 04-5/366 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України” та розглядає апеляційні скарги в одному апеляційному провадженні.
ДП „Макіїввугілля”, позивач за первісним позовом не скристався правом участі у судовому засіданні, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача за первісним позовом ЗАТ „Криворізьке”, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційної інстанції
01.09.2005 між ДП „Макіїввугілля” та ЗАТ „Криворізьке” укладено договір на переробку рядового вугілля №658 (а.с. 18-21, т.1), на підставі якого позивач за первісним позовом (замовник) зобов'язався поставити виконавцю (відповідачу за первісним позовом) рядове вугілля за найменуванням, у кількості, з якісними показниками у відповідності до специфікацій, що є невід'ємною частиною вказаного договору, та оплатити виконані роботи протягом 7 днів з дня підписання актів приймання-передачі виконаних робіт по збагаченню вугілля (п.4.2 договору), а виконавець зобов'язався переробити поставлене вугілля, передати замовнику продукти збагачення по акту приймання-передачі шляхом відвантаження продуктів збагачення (надалі -вугільної продукції) замовнику (п.п. 1.2; 2.2.3; 2.2.7 вказаного договору) або відвантажити продукцію іншій особі (отримувачу) згідно замовлення позивача по первісному позову як власника продукції по реквізитам, вказаним у такому замовленні. Строк відвантаження продукції відповідачем за первісним позовом договором не встановлено.
Пунктом 2.1.3 цього договору сторони визначили, що замовник, ДП „Макіїввугілля”, протягом місяця надає письмові заявки на відвантаження продуктів збагачення із зазначенням обсягів та реквізитів відвантаження.
Відповідно до п.п. 2.2.3 договору «виконавець», відповідач у справі, зобов'язався відвантажити продукти збагачення за реквізитами, вказаними «замовником», позивачем у справі, або позивачу з дотриманням технічних вимог, що пред'являються до збереження вантажу в належному вигляді згідно умов цього договору.
Пунктом 2.2.5 договору встановлено, що виконавець, ЗАТ „Криворізьке”, здійснює за письмовою заявкою позивача планування перевозок продуктів збагачення.
Порядок розрахунків за цим договором визначений пунктом 4.
Згідно п. 4.2 розрахунки за надані послуги проводяться шляхом перерахування замовником, позивачем у справі, грошових коштів на зазначений у договорі поточний рахунок «виконавця», відповідача у справі протягом 7 днів після підписання акта прийому-передачі виконаних робіт по збагаченню вугілля.
На виконання умов зазначеного договору у грудні 2005 року ЗАТ „Криворізьке” було перероблено 3379 тон вугілля, загальна вартість робіт складає 57456 грн. 52 коп., що підтверджується актом прийняття виконаних робіт з переробки вугілля до договору №658 від 01.09.2005, підписаним сторонами та скріпленим печатками підприємств (а.с. 133, т.1).
31.12.2005 ЗАТ „Криворізьке” було виставлено позивачу за первісним позовом ДП „Макіїввугілля” рахунок №139 на сплату вартості послуг з переробки вугілля за листопад 2005 року на суму 57456 грн. 52 коп. (а.с. 132).
У встановлений договором термін вказаний рахунок позивачем за первісним позовом сплачений не був.
01.11.2007 ЗАТ „Криворізьке” звернулося до ДП „Макіїввугілля” з претензією на суму 72222 грн. 86 коп. вартості робіт з переробки рядового вугілля за договором №658 від 01.09.2005 у грудні 2005 року на суму 57456 грн. 52 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 11606 грн. 22 коп. і 3% річних у сумі 3160 грн. 12 коп. (а.с. 135-136, т.1).
ДП „Макіїввугілля” відповіддю на претензію №01-81/955 від 05.12.2007 визнало борг за виконані у грудні 2005 року роботи у сумі 57456 грн. 52 коп. (а.с. 137, т.1).
Зазначена сума позивачем не сплачена, що підтверджується актом звірення взаємних розрахунків від 31.10.2008 (а.с. 134).
Згідно балансу переробки давальницької сировини ЗАТ „Криворізьке” залишок вугілля-концентрату, що належить ДП „Макіїввугілля” складає 851 тону (а.с. 26, т. 1; а.с. 11, т.2).
17.11.2008 ДП „Макіїввугілля” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до ЗАТ „Криворізьке” про зобов”язання відповідача виконати свої зобов”язання за договором №658 від 01.09.2005, а саме відвантажити вугільну продукцію у кількості 851 тони.
Позивач за первісним позовом, ДП „Макіїввугілля”, подав лист (а.с. 2, т.2), за яким він звертався до відповідача за первісним позовом, ЗАТ „Криворізьке”, з вимогами відвантажити вугільний концентрат марки „К” в обсязі 6000 тон за вказаними в цьому листі реквізитами, але доказів направлення цього листа відповідачу за первісним позовом не надав.
Листом №548/1 від 11.06.2008 (а.с. 27, т.1) ЗАТ „Криворізьке” повідомило позивача про притримання відповідно до статті 594 Цивільного кодексу України вугільної продукції (вугільного концентрату), що є власністю ДП „Макіїввугілля”, до повного погашення позивачем боргу за виконані роботи за договором №658 від 01.09.2005 у сумі 57456 грн. 52 коп. з урахуванням інфляційних нарахувань та 3% річних, а також вартості зберігання продукції з 01.01.2006.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач, ЗАТ „Криворізьке”, звернувся із зустрічною позовною заявою до ДП „Макіїввугілля” про стягнення 445328 грн. 80 коп., у т.ч. боргу у сумі 57456 грн. 52 коп., інфляційних нарахувань у сумі 25855 грн. 43 коп., 3% річних у сумі 5027 грн. 46 коп., витрат на зберігання вугільної продукції у сумі 357043 грн. 39 коп. та звернення стягнення на майно ДП „Макіїввугілля” -вугільний концентрат у кількості 851 тони, що знаходиться на території ЗАТ „Криворізьке”.
Рішенням господарського суду Луганської області від 25.08.2009 у справі №16/257пн первісний позов задоволено повністю, зустрічний -частково з підстав викладених вище.
Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З метою повного з”ясування всіх обставин, що мають значення для справи, керуючись вимогами статті 38 Господарського процесуального кодексу України судова колегія апеляційної інстанції витребувала від сторін за первісним позовом докази на підтвердження відвантаження відповідачеві вугілля за договором № 658 від 01.09.05, відомості про наявність у відповідача залишків продуктів збагачення, докази направлення заявки на відвантаження переробленого вугільного концентрату.
У судовому засіданні колегією суддів досліджені надані сторонами докази, а саме:
- відвантажувальні відомості вугілля марки „К” з 04.09.2005 по 16.12.2005;
- відвантажувальні відомості вугілля марки „Ж” з 03.09.2005 по 29.09.2005;
- листи №№118 від 12.09.2005, 12 від 14.09.2005, 121 від 15.09.2005, 136 від 22.09.2005, 140 від 23.09.2005, 135/158 від 04.10.2005, 135/206 від 02.11.2005, 135/209 від 03.11.2005, 135/260 від 08.12.2005;
- рахунки №52 від 30.09.2005, 0101 від 31.10.2005, 117 від 30.11.2005, 139 від 31.12.2005;
- акти приймання виконаних робіт за вересень-грудень 2005 року;
- баланси переробки давальницької сировини за вересень-грудень 2005 року
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача за первісним позовом, ДП „Макіїввугілля”, задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідача за первісним позовом, ЗАТ „Криворізьке” -підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору № 658 від 01.09.05 на переробку рядового вугілля, відповідно до умов п. 1.1 якого «замовник», позивач за первісним позовом, зобов'язався поставити на збагачення «виконавцю», відповідачу за первісним позовом, рядове вугілля за найменуванням та показниками визначеними у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору, а «виконавець»у свою чергу зобов'язався (п. 1.2 договору) переробити отримане рядове вугілля та відвантажити продукти збагачення згідно з реквізитами вказаними «замовником».
За своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг і до нього застосовуються положення глави 63, розділу ІІІ „Послуги. Загальні положення” Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Фактичні обставини свідчать, що сторони за позовом, уклавши договір № 658 від 01.09.05. приступили до його виконання, з вересня по грудень 2005 року позивач за первісним позовом відвантажував відповідачеві для переробки рядове вугілля марки «К»та марки «Ж», а відповідач за первісним позовом відвантажував позивачеві продукти збагачення (залишок не відвантаженого вугільного концентрату складає 851 тону), що підтверджується відвантажувальними відомостями залученими до матеріалів справи (а.с.3-83, т. 3) та відповідачем не заперечується.
Спір між сторонами за позовом виник в результаті не відвантаження відповідачем за первісним позовом, ЗАТ „Криворізьке”, вугільного концентрату у кількості 851 тони.
Як вбачається з балансу переробки давальницької сировини за грудень 2005 року позивачем за первісним позовом було поставлено відповідачу за первісним позовом для переробки рядове вугілля марки «К»у кількості 3379 тони (485 тон - шахта Бажанова, 2894 тони - шахта Калинівська Восточна), яке було перероблено відповідачем та отримано 851 тону вугільного концентрату.
У договорі №658 від 01.09.05 сторони визначили порядок відвантаження продуктів збагачення.
Так, пунктом 2.1.3 цього договору встановлено, що «замовник», позивач за первісним позовом, зобов'язався протягом місяця надавати письмові заявки на відвантаження продуктів збагачення із зазначенням обсягів та реквізитів відвантаження.
Згідно пункту 2.1.6 договору „замовник” зобов”язався здійснювати оплату залізничного тарифу за вивіз продуктів збагачення зі станції відправлення та користування вагонами, але не більш ніж за 12 годин першої доби.
«Виконавець», відповідач за первісним позовом, зобов'язався відвантажити продукти збагачення за реквізитами, вказаними «замовником», позивачем за первісним позовом, або «замовнику»з дотриманням технічних вимог, що пред'являються до зберігання вантажу в належному вигляді згідно з умовам договору.
Здійснивши аналіз умов договору №658 від 01.09.05 судова колегія дійшла висновку, що сторонами за цим договором не визначено конкретного строку, протягом якого „виконавець” зобов”язаний здійснити відвантаження збагаченого вугілля (вугільного концентрату), а відтак виконання відповідачем зобов'язань по відвантаженню продуктів збагачення повинно відбуватися на підставі письмового замовлення позивача за вказаними ним реквізитами у строки встановлені ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто у 7-денний строк від дня пред'явлення замовлення.
Задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд розцінив лист відповідача № 548/1 від 11.06.08 (а.с. 4, т. 1), в якому йдеться мова про лист від 04.06.08 №113/572, що надійшов від ДП «Вугілля України»з питання узгодження відвантаження вугільної продукції, що є власністю ДП «Макіїввугілля»- як вимогу позивача про виконання відповідачем зобов'язання по відвантаженню продуктів переробки.
Проте, судова колегія вважає, що такі висновки місцевого господарського суду є неправомірними, оскільки лист № 113/572, який було розглянуто відповідачем у справі, надійшов 04.06.08 від ДП «Вугілля України», яке не є стороною за договором №658 від 01.09.05, на підставі якого заявлено позов, та з нього не вбачається, що власник вугільної продукції, позивач у справі, ДП „Макіїввугілля”, надав згоду на відвантаження цієї продукції ДП «Вугілля України».
Відповідно до умов п. 2.1.3 договору саме позивач за первісним позовом, ДП „Макіїввугілля”, а не хтось інший надає письмові замовлення на відвантаження продуктів збагачення, в яких зазначає обсяги відвантаження та необхідні реквізити вантажоодержувача.
Позивач на підтвердження факту пред'явлення відповідачеві письмової заявки відповідно до умов договору №658 від 01.09.05 надав копію листа №135/260 від 08.12.05 (а.с. 2, т. 2) про відвантаження в грудні 2005 року 6000 тон вугільного концентрату на адресу ЗАТ «Єнакіївський коксохімзавод»із зазначенням реквізитів вантажоодержувача. При цьому вказав, що платником залізничного тарифу є ПП «Панжеко»- що є порушенням пункту 2.1.6 договору.
Доказів відправлення цього листа відповідачу (поштові квитанції) в матеріалах справи відсутні, не надано їх і на вимогу апеляційного суду.
Отже, позивачем не доведено направлення відповідачу письмової заявки на відвантаження вугільного концентрату у кількості 851 тон відповідно до умов п. 2.1.3, 2.1.6 договору, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач порушив зобов'язання.
Крім того, як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, позивач за первісним позовом в порушення умов п. 4.2 договору не розрахувався з відповідачем за первісним позовом за надані послуги зі збагачення вугільної продукції у грудні 2005 року.
Згідно акту прийому виконаних робіт за грудень 2005 за договором №658 від 01.09.05 вартість виконаних робіт по переробці вугілля у кількості 3379 тон складає 57456 грн. 52 коп., яка не сплачена на дату звернення з позовом до суду та дає право відповідачу за первісним позовом згідно зі статтею 594 ЦК України притримати вугільну продукцію до її повної оплати позивачем.
Частиною 2 статті 594 ЦК України передбачено право притримання речі для задоволення інших вимог кредитора, тобто на увазі мається заборгованість боржника, яка виникла не тільки на підставі договору з боржником, згідно якого виникли спірні правовідносини сторін, а і інша заборгованість боржника перед кредитором, пов'язана з їх діяльністю та взаємовідносинами.
Матеріали справи свідчать, що відповідач за первісним позовом листом №548/1 від 11.06.08 (а.с. 27, т. 1) повідомив позивача за первісним позовом про притримання вугільної продукції до повного погашення позивачем боргу за виконані роботи за договором №658 від 01.09.05 в сумі 57456 грн. 52 коп.
Оцінивши всі докази у їх сукупності судова колегія вважає, що місцевий господарський суд безпідставно задовольнив вимоги за первісним позовом та зобов'язав ЗАТ „Криворізьке”, відповідача за первісним позовом, відвантажити ДП „Макіїввугілля”, позивачу за первісним позовом, 851 тону вугільної продукції при цьому зазначивши відповідно до умов договору № 658 від 01.09.05.
Отже, рішення господарського суду в частині задоволення первісного позову підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову.
Розглянувши вимоги зустрічного позову, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про його часткове задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п. 4.2 договору №658 від 01.09.2005 відповідач за зустрічним позовом, позивач за первісним -ДП „Мавкіїввугілля” зобов'язався оплачувати послуги з переробки рядового вугілля протягом 7 днів з дня підписання сторонами акта приймання передачі виконаних робіт.
Матеріалами справи доведено, що ДП „Макіїввугілля” не оплатило вартість виконаних робіт в сумі 57456 грн. 52 коп., згідно акту приймання виконаних робіт з переробки вугілля за договором № 658 від 01.09.05 за грудень 2005 року (а.с.10, т. 2), що є порушенням умов цього договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.
Отже, вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування в сумі 25855 грн. 43 коп. та 3% річних в сумі 5027 грн. 46 коп. за період прострочення з 2006 по 2008 роки.
Відповідач за зустрічним позовом, позивач за первісним -ДП „Макіїввугілля” у судовому засіданні 25.08.09 визнав вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення боргу в сумі 57456 грн. 52 коп., інфляційних нарахувань в сумі 25855 грн. 43 коп. та 3% річних в сумі 5627 грн. 46 коп. (а.с. 1, т.2).
Отже, місцевий господарський суд правомірно задовольнив вимоги зустрічного позову в цій частині та відмовив у задоволенні вимог про стягнення вартості послуг зі зберігання вугільної продукції у кількості 851 тони в сумі 357043 грн. 39 коп. та про звернення стягнення на майно -851 тони вугільної продукції за їх необґрунтованістю.
Доводи апеляційної скарги, що зустрічна позовна заява прийнята до розгляду господарським судом з порушенням норм процесуального права, оскільки позивачем за зустрічним позовом не в повному обсязі сплачене державне мито не впливають на законність прийнятого рішення за зустрічним позовом.
Місцевий господарський суд за результатами вирішення спору вирішив питання про судові витрати з дотриманням норм ГПК України, а саме статей 46, 49 цього кодексу та стягнув з позивача за зустрічним позовом недоплачене державне мито та за результатами розгляду зустрічного позову поклав судові витрати пропорційно задоволеним вимогам на відповідача за зустрічним позовом.
З урахуванням викладеного судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача за зустрічним позовом, позивача за первісним ДП „Макіїввугілля” задоволенню не підлягає, рішення господарського суду від 25.08.09 про часткове задоволення зустрічного позову є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Апеляційна скарга відповідача за первісним позовом -ЗАТ „Криворізьке” підлягає задоволенню, а рішення господарського суду від 25.08.09 в частині задоволення первісного позову підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі розподіляються наступним чином.
Витрати зі сплати державного мита за первісним позовом у сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. покладаються на позивача за первісним позовом -ДП „Макіїввугілля”.
Розподіл витрат за зустрічним позовом, зроблений місцевим господарським судом залишається без змін.
Витрати зі сплати державного мита за подачу апеляційної скарги відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним -ЗАТ „Криворізьке” у сумі 42 грн. 50 коп. підлягають стягненню з позивача за первісним позовом, ДП „Макіїввугілля” на користь ЗАТ „Криворізьке”.
Витрати зі сплати державного мита за подачу апеляційної скарги позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним -ДП „Макіїввугілля” покладаються на її заявника. Враховуючи, що при подачі апеляційної скарги ДП „Макіїввугілля” було сплачено державне мито не в повному обсязі, ухвалою від 16.09.2009 позивачу за первісним позовом було запропоновано надати докази сплати державного мита у сумі 399 грн. 20 коп., які ним так і не були надані, - державне мито у сумі 399 грн. 20 коп. підлягає стягненню з ДП „Макіївугілля” на користь Державного бюджету України.
Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 1, 2 ст. 103, п.3 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Макіїввугілля” на рішення господарського суду Луганської області від 25.08.2009 у справі №16/257пн залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Криворізьке” на рішення господарського суду Луганської області від 25.08.2009 у справі №16/257пн задовольнити.
3. Рішення господарського суду Луганської області від 25.08.2009 у справі №16/257пн скасувати в частині задоволення первісного позову.
4. У задоволенні первісного позову відмовити.
5. Пункти 1, 2, 3 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 25.08.2009 у справі №16/257пн -виключити.
6. В решті рішення господарського суду Луганської області від 25.08.2009 у справі №16/257пн залишити без змін.
7. Стягнути з Державного підприємства „Макіїввугілля”, м. Макіївка Донецької області, пл. Радянська, 2, ід. код 32442295 на користь Закритого акціонерного товариства „Криворізьке”, м. Брянка Луганської області, вул. Спасательна, 1, ід. код 31780403 витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою у сумі 42 грн. 50 коп.
8. Стягнути з Державного підприємства „Макіїввугілля”, м. Макіївка Донецької області, пл. Радянська, 2, ід. код 32442295 на користь Державного бюджету України державне мито у сумі 399 грн. 20 коп. на поточний рахунок 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач -УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк -ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200.
Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя Д.Ю. Перлов