11.11.09 Справа № 9/249-09.
За позовом: Приватного підприємства «Агропромпостач», м. Охтирка Сумської області
до відповідача: Акціонерного товариства «Сервіс - Побут», м. Охтирка Сумської області
про визнання договору оренди приміщення № 9 від 01.01.2008 року недійсним.
СУДДЯ Лущик М.С.
За участю секретар с/з Сидорук А.І.
За участю представників сторін:
Від позивача: Собина П.М.
Від відповідача: Кравченко Г.Г.
В судовому засіданні яке відбулося 05.11.2009 року було оголошено перерву до 11.11.2009 року на 11 год. 00 хв.
СУТЬ СПОРУ: позивач згідно позовної заяви просить суд визнати недійсним договір оренди приміщення №9 від 01.01.2008 року сторонами якого було записано АТ «Сервіс - Побут» та ПП «Агропромпостач» та стягнути з відповідача судові витрати понесені під час розгляду даної справи.
Відповідач згідно відзиву на позовну заяву проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, та дослідивши наявні докази по справі, суд встановив:
Позивач - Приватне підприємство «Агропромпостач» звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди приміщення №9 від 01.01.2008 року сторонами якого було записано АТ «Сервіс - Побут» та ПП «Агропромпостач».
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що фактично спірний договір № 9 від 01.01.2008 року не був укладений, так як не було досягнуто всіх істотних умов договору, не було передано майно в користування, даний договір не був скріплений печаткою юридичної особи та фактично не був підписаний керівником.
Суд дослідивши наявні матеріали та докази по справі, дійшов висновку, що вимоги позивача є неправомірними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають виходячи з наступного:
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлені загальні підстави визнання угод недійсними.
Так, згідно вищевказаної статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 року, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не зазначено обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків та які є підставою для визнання договору недійсним, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49,68,82-85 ГПК України, суд -
В позові - відмовити.
Суддя