05.11.09 Справа № 3/266-09.
Господарський суд Сумської області , у складі судді Левченко П.І. розглянув матеріали справи № 3/266-09 порушеної
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , м. Шостка Сумської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий ряд», м. Шостка Сумської області
про визнання права власності на торгові секції та про їх витребування з чужого незаконного володіння
За участю представників сторін :
від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 ;
від відповідача - Колодяжний А.О.
В судовому засіданні 26.10.2009 року було оголошено перерву до 12 год. 00 хв. 05.11.2009 року .
Суть спору : позивач звернувся до суду з позовною заявою , в якій просила суд визнати за нею право власності на 20 торгівельних секцій з металоконструкцій №№ 53,140-143,148-154,156,165,166,169-173, розташованих на ринку відповідача по вул.К.Маркса,16 в м. Шостка Сумської області ; витребувати від відповідача на свою користь вищезгадані 20 торгівельних секцій ; зобов'язати відповідача прийняти від позивача решту вартості 20 торгівельних секцій в сумі 29 355,18 грн.
22.10.2009 року позивач подав суду заяву про уточнення позовних вимог , в якій зазначає , що після звернення до суду з позовом виявила у своїх документах квитанцію до прибуткового касового ордеру № 195 від 16 квітня 2007 року про внесення в касу відповідача 24 750,00 грн. за торгівельні секції , продані їй по договору купівлі-продажу від 28.12.2006 року.
Таким чином , загальна сума недоплати позивача відповідачеві за торгівельні секції по договору від 28.12.2006 року складає 4 605,18 грн., а не 29 355,18 грн.
Тому позивач, залишаючи незмінними перші дві вимоги свого позову , у своїй третій позовній вимозі просить суд зобов'язати відповідача прийняти від позивача решту вартості 20 торгівельних секцій в сумі 4 605,18 грн.
Відповідач заперечує проти позову , посилаючись на те , що згідно п. 1.2 договору право власності переходить до покупця (позивача) з моменту повної оплати товару за цим договором .
Оскільки позивач повної оплати товару не здійснили , то право власності у позивача на товар не виникло і позовні вимоги є безпідставними .
Відповідач подав суду заяву про покладення на позивача витрат відповідача на оплату послуг адвоката в розмірі 3 500,00 грн.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд встановив :
28 грудня 2006 року сторонами укладено договір купівлі-продажу .
Згідно пункту 1.1 договору продавець (відповідач) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі , передати у власність покупцю (позивачу) , а останній зобов'язався в порядку та на умовах , визначених у цьому договорі , прийняти та оплатити частину майнового комплексу з металоконструкцій для розміщення ринку у складі 20 торгівельних секцій , а саме : з 169 по 173, з 148 по 154, 156, з 165, з 140 по 143 та 53, які розташовані за адресою : м. Шостка , вул. К.Маркса ,16 ( надалі іменується «товари») .
Пунктом 1.2 договору сторони визначили , що право власності переходить до покупця з моменту повної оплати товарів за цим договором.
Згідно п. 2.1 договору ціна однієї секції становить 3 607,53 грн., ціна договору становить 72 150,60 грн.
Сторони домовились , що покупець до 31.12.2006 року внесе авансовий внесок в сумі 42 795,42 грн. в рахунок оплати товарів по договору. Решту суми в рахунок оплати товарів по договору покупець сплатить продавцю до 31.12.2007 року ( п. 2.2 договору ).
Згідно п. 2.5 договору , в разі невиконання покупцем обов'язку повністю оплатити товари , продавець має право відмовитися від договору купівлі-продажу .В такому випадку сторони повертають одна одній все отримане за договором .
Позивач перерахувала відповідачеві 31.12.2006 року 42 795,42 грн. авансу , а також сплатила 16 квітня 2007 року 24 750,00 грн. готівкою , про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера № 195 від 16 квітня 2007 року, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні 05.11.2009 року , а копія знаходиться в матеріалах справи ( а.с. 30).
Відповідач визнає факт сплати позивачем йому авансу в сумі 42 795,42 грн і не визнає факту внесення позивачем до каси відповідача суми 24 750,00 грн. за прибутковим ордером № 195 від 16.04.2007 року , стверджуючи , що в ТОВ «Торговий ряд» відсутні дані про отриманні цих коштів.
Відповідач подав суду копії видаткових касових ордерів товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий ряд» № 709 від 12.11.2007 року на суму 2 000,00 грн., № 748 від 29.11.2007 року на суму 150,00 грн., 3 781 від 10.12.2007 року на суму 3 000,00 грн., № 855 від 28.12.2007 року на суму 8 150,00 грн., які свідчать про повернення грошових коштів позивачеві в загальній сумі 13 300,00 грн., але згадані видаткові касові ордери не містять посилання на договір купівлі-продажу від 28.12.2006 року .
Відповідач стверджує , що позивач після здійснення часткової оплати вартості товарів відмовилася оплачувати решту вартості товарів і на вимогу позивача відповідач повернув позивачеві раніше отримані грошові кошти .Таким чином , обидві сторони договору купівлі-продажу від 28.12.2006 року відмовилися від його виконання .
Факт повернення позивачеві решти сплачених ним грошових коштів за товари по договору купівлі-продажу від 28.12.2006 року відповідач не можу підтвердити , оскільки всі первинні документи первинного бухгалтерського обліку за 2007 рік (станом на 06.11.2007 року ) були втрачені 06.11.2007 року колишнім директором -ОСОБА_2 , що підтверджується копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.11.2007 року .
Крім того, відповідач подав суду довідку № 51 від 30.10.2009 року за підписом директора ТОВ «Торговий ряд» ОСОБА_4, про те, що згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ «Торговий ряд» станом на 30.10.20009 року по рахунку № 361 (дебіторської, кредиторської) заборгованості по розрахункам з підприємцем ОСОБА_5 немає.
У відповідності зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .Докази подаються сторонами.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази , які мають значення для справи .Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засовами доказування.
Статтею 526 ЦК України визначено , що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Позивач не виконала належним чином своїх зобов'язань відповідно до умов договору купівлі-продажу від 28.12.2006 року , не здійснила повної оплати товарів за цим договором до 31.12.2007 року, як передбачено пунктом 2.2 договору .
Позивач не подала суду доказів належного виконання умов договору щодо повної оплати вартості товару.
У своїй позовній заяві від 21.08.2009 року позивач сама зазначає, що сплатила лише аванс у сумі 42 795,42 грн. і стверджує , що решту вартості товарів у сумі 29 355,18 грн., яку вона повинна була сплатити до 31.12.2007 року, від неї не прийняв відповідач .
Між тим , згідно умов п. 2.4 договору оплата могла бути здійснена позивачем відповідачеві безготівково на вказаний в реквізитах договору поточний рахунок продавця ( відповідача) або готівкою в його касу.
Доказів того, що відповідач не приймав перераховані або сплачені позивачем грошові кошти по договору від 28.12.2006 року позивач суду не подав .
З заявою про уточнення позовних вимог позивач 22.10.2009 року подала суду докази сплати 16.04.2007 року в касу відповідача готівкою 24 750,00 грн. згідно договору від 28.12.2006 року .
Цим доказом позивач сам спростовує своє твердження про те , що відповідач не приймав від неї решту вартості товару .
Однак навіть з урахуванням сплати позивачем відповідачеві 24 750,00 грн. повна оплата товарів за договором купівлі-продажу від 28.12.2006 року позивачем здійснена не була і це визнається позивачем в заяві про уточнення позовних вимог .
Оскільки пунктом 1.2 договору сторони встановили , що право власності переходить до покупця з моменту повної оплати товарів за цим договором , то позовні вимоги позивача про визнання за нею права власності на товари , витребування їх від відповідача та зобов'язання відповідача прийняти від позивача вартості товарів є необґрунтованими та безпідставними і не підлягають задоволенню.
Не сплативши повної вартості товарів за договором (ціни договору) позивач не набула права власності на товари , які є предметом договору (частину майнового комплексу з металоконструкцій для розміщення ринку у складі 20 торгівельних секцій) .
Суду не надано будь-яких доказів того , що позивач здійснювала перерахування решти вартості товарів на поточний рахунок відповідача згідно умов договору від 28.12.2006 року або сплачувала решту вартості товарів в касу відповідача , а останній повертав чи не приймав грошові кошти від позивача .
Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема , з державного мита , витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу , витрат на послуги адвоката тощо.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються при відмові в позові - на позивача .
Відповідач подав суду заяву про покладення на позивача витрат відповідача на оплату послуг адвоката і додав до заяви копію договору № 5-09/09 від 22.09.2009 року про надання адвокатських послуг , укладеного між адвокатом ОСОБА_3 та ТОВ «Торговий ряд», копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 257 від 27.04.2007 року та копію квитанції № 4 від 22.09.2009 року про прийняття адвокатом ОСОБА_3 від ТОВ «Торговий ряд» через ОСОБА_4 3 500,00 грн. гонорару.
Обґрунтовуючи свою вимогу щодо покладення на позивача витрат на послуги адвоката в сумі 3 500,00 грн., відповідач у своїй позовній заяві від 05.11.2009 року посилається , зокрема , на п. 12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78, в якому зазначено, що розмір відшкодування судових витрат не повинен бути неспіврозмірним , тобто явно завищеним .
Виходячі з ціни позову відповідач вважає , що витрати відповідача на оплату послуг адвоката є співрозмірними ціні позову .
Таке тлумачення відповідачем співрозмірності витрат є помилковим , оскільки спів розмірність судових витрат на оплату послуг адвокат полягає у спів розмірності їх вартості з фактичною вартістю таких послуг , пов'язаних з розглядом конкретної справи в господарському суді , а не співрозмірності ціні позову .
За такою логікою судові витрати у справах з розгляду немайнових позовів взагалі нічого не варті , а судові витрати при ціні майнового позову в 7 000 000 грн. могли б складати «співрозмірну» суму в розмірі , наприклад 350 000 грн.
З огляду на викладене , оцінюючи співрозмірність сплаченої відповідачем суми вартості послуг адвоката фактичній вартості цих послуг , пов'язаних з розглядом даної справи в господарському суді Сумської області , суд вважає справедливим та розумним розміром витрат по послуги адвоката , які мають бути покладені на позивача , 1 000,00 грн.
Такий розмір судових витрат на послуги , пов'язані з розглядом даної справи в господарському суді Сумської області , є співрозмірним тій справедливій та розумній вартості фактичних витрат на послуги адвоката , які з урахуванням вимог ст. 3 ЦК України , ст.ст. 44, 49 ГПУ України , а також з огляду на матеріали справи , покладаються в даному випадку на позивача .
На підставі всього вищевикладеного , керуючись ст.ст. 3, 11, 16, 202, 526 ЦК України , ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , 41100 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Торговий ряд» ( вул. К. Маркса, буд. 164, м. Шостка Сумської області ; код ЄДРПОУ 3126859 ) витрати на послуги адвоката в розмірі 1 000,00 грн.
3. Копію рішення надіслати сторонам по справі.
Повний текст рішення підписаний суддею 06.11.2009 року
Суддя