09.11.09 Справа № 15/241-09.
за позовом Приватного підприємства “Баядєра”, Донецька область, м. Горлівка
до відповідача Кияницького споживчого товариства, с. Кияниця, Сумський район, Сумська область
про стягнення 3014 грн. 39 коп.
СУДДЯ Резніченко О.Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача: Басова В.І., довіреність б/н від 31.07.2009р.
Від відповідача: не з'явився
Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 3014 грн. 39 коп. заборгованості відповідно до договору поставки №1125 від 15 лютого 2007р., в тому числі 2900 грн. 44 коп. основного боргу, 71 грн. 55 коп. - пені, 42 грн. 40 коп. 10% річних.
Відповідач в судове засідання 29.10.2009р. подав письмовий відзив на позов, в якому повідомив суд, що дійсно має заборгованість перед позивачем та зобов'язується до 01 листопада 2009р. повністю розрахуватись.
Позивачем в даному судовому засіданні усно було пояснено, що відповідачем погашення заборгованості не проводилося, тому позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідач відзив на позов не подав, в дане засідання суду не з'явився. Тому, оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:
Між позивачем та відповідачем 15 лютого 2007р. був укладений договір поставки №1125, за умовами п.1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язався передати, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти і оплатити товар (алкогольну продукцію та товари народного споживання) на умовах, визначених в договорі.
Найменування, асортимент та кількість товару визначається у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару (п. 1.2 договору).
Згідно п. 2.1 договору ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується сторонами у видаткових накладних.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії.
Строк дії договору визначений у п.10.2 договору поставки, в якому зазначено, що договір діє до 31.12.2007р. При цьому, пункт 10.2 договору визначає, що у випадку, якщо жодна з сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим.
Таким чином, оскільки вказаний договір був пролонгований, по видатковим накладним у липні - серпні 2009 року позивач поставив відповідачу за договором продукцію, за яку відповідач у встановлений договором строк оплати розрахунок повністю не провів.
Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, на яких міститься підпис представника відповідача, повідомленням, що оформлене у відповідності до п. 13 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (копії вказаних документів долучені до матеріалів справи). Крім цього, вказаний факт відповідачем не заперечується.
Також між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2009р. по 30.09.2009р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 2900 грн. 44 коп. (вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками).
Але, як пояснив представник позивача, відповідач розрахунки з позивачем повністю не провів, ним була проведена лише часткова сплата боргу по вказаним накладним, тому позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
Таким чином, на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу склала 2900 грн. 44 коп., що підтверджується матеріалами справи. При цьому, вказана сума заборгованості повністю визнається відповідачем.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.
Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, позовні вимоги відповідачем визнані, тому позовні вимоги щодо стягнення 2900 грн. 44 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.
Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в сумі 71 грн. 55 коп. за період з 23.08.2009р. по 15.10.2009р. Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді стягнення пені передбачена п. 7.2.1 договору поставки, за яким за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу.
Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 71 грн. 55 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.
Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору поставки позивач просить стягнути з відповідача 42 грн. 40 коп. - 10% річних за період з 23.08.2009р. по 15.10.2009р. (п. 7.2.1 договору).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 42 грн. 40 коп. - 10% річних за порушення терміну виконання грошових зобов'язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Кияницького споживчого товариства (42335, Сумська область, Сумський район, с. Кияниця, вул. Супруна, 6, код 01766483) на користь Приватного підприємства «Баядєра» (84646, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, код 13491057) 2900 грн. 44 коп. основного боргу, 71 грн. 55 коп. - пені, 42 грн. 40 коп. 10% річних, 102 грн.00 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ О.Ю.Резніченко
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Повний текст рішення підписано 10.11.2009р.
Суддя