ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.03.2017Справа №910/23826/16
За позовомПублічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ньютон Фарма ЛТД»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
позивачаПриватного акціонерного товариства «Альба Україна»
простягнення 23 495 333,10 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Савчук О.Г.
від відповідача:Антонов Є.Г.
від третьої особи:не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» (надалі - «Банк») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньютон Фарма ЛТД» (надалі - «Товариство») про стягнення 23 495 333,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем набуто право вимоги до відповідача виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу №23/06/2014 від 23.06.2014 р., яке останнім належним чином не виконане, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 17 469 427,93 грн. . Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 714 103,16 грн., 3% річних у розмірі 529 920,36 грн. та інфляційних у розмірі 1 781 881,65 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.02.2017 р., залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство «Альба Україна» (надалі - ПАТ «Альба Україна») в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
01.02.2017 р. представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з тим, що повноваження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» являються припиненими.
Судом в задоволенні вказаного клопотання відмовлено з огляду на наступне.
Пунктом 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
За змістом частини 1 статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.
Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 2 вказаного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду (частина 1 статті 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. № 190 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19.03.2015 р. прийнято рішення № 61 про запровадження з 20.03.2015 р. по 19.06.2015 р. тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 16.07.2015 р. № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.07.2015 р. № 138, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь».
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1706 від 01.09.2016 р. відсторонено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку Волкова О.Ю. та призначено уповноваженою особою - ОСОБА_1
На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (пункт 1 частини 4 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Таким чином, позовну заяву у даній справі подала Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», призначена в порядку, визначеному Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та в межах наданих їй повноважень.
Твердження відповідача про те, що внаслідок скасування постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 р. у справі №826/22323/15 постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. № 190 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних», повноваження Уповноваженої особи Фонду припинилися судом не приймаються до уваги з огляду на те, що станом на момент подання позовної заяви постанова Правління НБУ від 16.07.2015 р. № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» у встановленому порядку не скасована та була чинною.
Крім того, підписанту даної позовної заяви надано повноваження рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1706 від 01.09.2016 р., яке в судовому порядку також не скасоване та є чинним на момент розгляду даної справи по суті.
Доказів відкликання повноважень у ОСОБА_1 як Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» матеріали справи не містять, а відтак клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 15.02.2017 р. у зв'язку із неявкою представника третьої особи та неподанням витребуваних доказів.
14.02.2017 р. до канцелярії суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказував на те, що більша частина поставленого на виконання договору №23/06/2014 від 23.06.2014 р. товару не була реалізована, а тому строк оплати за таку продукцію станом на момент розгляду справи не настав.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 13.03.2017 р. у зв'язку із неявкою представника третьої особи та неподанням витребуваних доказів.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача з'явився, надав суду додаткові пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечував частково з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.
Представник третьої особи, повідомлений належними чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
23.06.2014 р. між ПАТ «Альба Україна» (продавець) та Товариством (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №23/06/2014 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення та інший товар у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному випадку у видаткових накладних.
Згідно з п. 2.5 Договору сума даного договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних.
За змістом п. 5.2 Договору оплата поставленого товару проводиться на таких умовах: покупець сплачує за проданий товар на умовах відстрочення платежу 90 календарних днів з дати надання звіту про продаж товару (п. 10.8 даного договору).
Вказаним пунктом Договору сторони погодили, що до 10 числа кожного місяця, слідуючого за звітним, покупець з метою планування відносин з продавцем по поставці товарів, надає покупцю звіти про продаж товарів поставлених відповідно до умов цього договору.
На виконання умов Договору ПАТ «Альба Україна» поставляло, а відповідач приймав та частково оплачував товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актом звірки розрахунків за період з 01.06.2014 р. по 24.06.2014 р.
24.06.2014 р. між ПАТ «Альба Україна» (первісний кредитор) та Банком (новий кредитор) був укладений договір відступлення прав вимоги №86839-20/14-7 (надалі - «Договір відступлення»), за змістом п. 1.1 якого первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор набуває (купує) за 18 656 489,18 грн. у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов'язаннями Товариства у сумі 18 656 489,18 грн., що випливає з Договору, укладеного між боржником та первісним кредитором (основне зобов'язання).
Пунктом 3.1 Договору відступлення визначено, що новий кредитор набуває (купує) права вимоги, що відступається (продається) за цим договором після підписання сторонами цього договору.
24.06.2014 р. сторонами був підписаний акт приймання-передачі права вимоги за Договором відступлення. Також 24.06.2014 р. між ПАТ «Альба України» та Банком був укладений договір про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 18 656 489,18 грн.
Договором від 19.08.2014 р. про внесення змін до Договору відступлення сторонами був змінений розмір відступленого права вимоги на 18 646 534,75 грн.
Відповідач частково виконав грошові зобов'язання за Договором та сплатив на користь Банку вартість поставленого товару на суму 1 177 106,82 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 17 469 427,93 грн.
Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи підтверджується факт поставки ПАТ «Альба Україна» товару, його прийняття та часткової сплати відповідачем вартості такого товару.
24.06.2014 р. між сторонами Договору був підписаний акт звіряння розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача за Договором поставки становить 34 697 557,43 грн.
При цьому, акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання.
Слід відзначити, що підписані сторонами видаткові накладні є первинними документами бухгалтерського обліку, належними та допустимими письмовими доказами, що підтверджують існування між сторонами спору зобов'язальних правовідносин, виконання ПАТ «Альба Україна» зобов'язання з поставки товару, передбаченого Договором.
Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання за видатковими накладними.
Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 р.
Відповідно до положень статей 512-516 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно умов Договору відступлення позивач набув право вимоги по сплаті відповідачем заборгованості у розмірі 18 656 489,18 грн., про що останній був належним чином повідомлений.
Вподальшому, договором від 19.08.2014 р. про внесення змін до Договору відступлення сторонами був змінений розмір відступленого права вимоги до 18 646 534,75 грн.
Відповідач частково виконав грошові зобов'язання за Договором та сплатив на користь Банку вартість поставленого товару на суму 1 177 106,82 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та не заперечувалося представниками сторін в судовому засіданні.
Позивач вказує, що 16.10.2015 р. він звернувся до відповідача із вимогою сплати заборгованості за Договором у розмірі 17 469 427,93 грн., і з урахуванням терміну пересилання поштових відправлень строк оплати поставленої продукції настав 03.12.2015 р.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами п. 5.2 Договору визначено, що покупець сплачує за проданий товар на умовах відстрочення платежу 90 календарних днів з дати надання звіту про продаж товару.
Отже, за умовами Договору, отримання продавцем плати за товар сторони поставили у залежність від його реалізації покупцем, встановивши тим самим інший строк оплати товару, аніж передбачений імперативними приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд відзначає, що в порядку ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивач, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача вартості поставленого, але неоплаченого товару у розмірі 17 469 427,93 грн., не навів належних та допустимих доказів на підтвердження факту його реалізації відповідачем.
В той же час, із наданої відповідачем інвентаризаційної відомості товарів на складі від 03.02.2017 р. вбачається, що розмір товару, що поставлявся на виконання умов Договору, та не був реалізований та на даний час знаходиться на зберіганні, становить 15 029 908,14 грн. без ПДВ.
Враховуючи, що позивач передавав на реалізацію індивідуально визначене майно, а відповідач зобов'язаний був перераховувати кошти лише за проданий товар, позивач не довів, що на час пред'явлення позову у відповідача існує зобов'язання по оплаті товару отриманого на реалізацію, у розмірі 15 029 908,14 грн. без ПДВ (16 082 001,71 грн. з ПДВ).
Аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2016 р. у справі №922/3420/15.
За таких обставин, з урахуванням часткової оплати відповідачем поставленого товару, а також реалізації частини поставленого товару, заборгованість відповідача становить 1 387 426,22 грн., а строк на момент подання позовної заяви настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості у розмірі 1 387 426,22 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 1 387 426,22 грн. є правомірними та обґрунтованими.
В іншій частині в задоволенні позовних в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 16 082 001,71 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 714 103,16 грн., 3% річних у розмірі 529 920,36 грн. та інфляційних у розмірі 1 781 881,65 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 7.2 Договору у випадку порушення покупцем п. 5.2, він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснює власний перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних з урахуванням встановленої суми заборгованості за Договором, а також періодів нарахування, визначених позивачем в позовній заяві.
За перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 295 102,93 грн., інфляційні у розмірі 140 905,98 грн. та 3% річних у розмірі 42 192,96 грн. В іншій частині пеня, інфляційні та 3% річних заявлені до стягнення передчасно.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Банку заборгованості у розмірі 1 387 426,22 грн., пені у розмірі 295 102,93 грн., інфляційних у розмірі 140 905,98 грн. та 3% річних у розмірі 42 192,96 грн.
В іншій частині (пеня у розмірі 3 419 000,23 грн., інфляційні у розмірі 1 640 975,67 грн. та 3% річних у розмірі 487 727,40 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньютон Фарма ЛТД» (02060, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 14-Б; ідентифікаційний код 39151494) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А; ідентифікаційний код 24214088) заборгованість у розмірі 1 387 426 (один мільйон триста вісімдесят сім тисяч чотириста двадцять шість) грн. 22 коп., пеню у розмірі 295 102 (двісті дев'яносто п'ять тисяч сто дві) грн. 93 коп., інфляційні у розмірі 140 905 (сто сорок тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 42 192 (сорок дві тисячі сто дев'яносто дві) грн. 96 коп. та судовий збір у розмірі 27 984 (двадцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 42 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.03.2017 р.
Суддя В.П. Босий