номер провадження справи 24/40/17
02.03.2017 Справа № 908/83/17
За позовом: Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71000, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, буд. 2, код ЄДРПОУ 25473739)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)
про стягнення 4 103, 19 грн.
Суддя Азізбекян Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
10.01.2017р. до господарського суду Запорізької області звернулося Управління комунальної власності Бердянської міської ради з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4 103, 19 грн. пені. Підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначав неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 03.02.1999 р. щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів, внаслідок чого, враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, за порушення виконання грошового зобов'язання, зы сплати оренди за період з 01.12.2014 р. по 31.10.2016 р. нарахована до стягнення пеня у розмірі 4103,19 грн.
Ухвалою від 10.01.2017р. судом порушено провадження у справі № 908/83/17, присвоєно провадженню номер 24/40/16, справу призначено до розгляду на 13.02.2017р.
Позивач в судове засідання не прибув, надав клопотання від 07.02.2017р. № 259 про відкладення розгляду справи. Клопотання прийнято судом та задоволено.
Відповідач в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.
З метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, враховуючи клопотання позивача, суд вважає за необхідне, в порядку ст. 77 ГПК України, відкласти розгляд справи. Засідання суду призначити на 02.03.2017р. о 16 год. 15 хв.
В судове засідання представники сторін не з'явились.
Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Листом від 02.03.2017 р. № 411 позивач просив суд розглянути справу за відсутності його представника, зазначивши про підтримання позовних вимог та їх задоволення.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно з безкоштовним запитом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.02.2016 р. адреса фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 : АДРЕСА_2. Саме на цю адресу надсилались процесуальні документи. Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. № 18 за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. Зазначене свідчить, що судом вжиті заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце та час розгляду справи.
Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
Управління міським комунальним майном, яке додатковою угодою від 26.10.2000 р. змінено на Управління комунальної власності Бердянської міської ради (орендодавець, позивач у справі), та приватний підприємець ОСОБА_1 (орендар, відповідач у справі) 03.02.1999 р. уклали договір № 08 оренди комунального майна № 1 (надалі - договір).
Пунктом 1 договору в первісній редакції встановлено, що орендодавець на підставі рішення виконкому від 28.01.1999 р. № 43 передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення по АДРЕСА_4 площею 90,0 кв.м., що знаходиться на балансі ДКП "Житлосервіс-4" для використання його під кафе.
Пунктом 1 договору в редакції додаткової угоди від 01.08.2012 р. встановлено, що в оренду передається окремостояча одноповерхова нежитлова будівля, яка знаходиться на балансі комунального підприємства "Міськспецексплуатація" Бердянської міської ради, площею 96,70 кв.м., розміщена за адресою: АДРЕСА_4 (літ.А) з метою використання під кафе.
Вступ орендаря у користування майном настає з моменту підписання сторонами договору оренди (п. 2.1 договору).
Пунктом 3.2 договору (в редакції додаткової угоди від 24.10.2013 р.) встановлено, що орендна плата установлюється у грошовій формі та перераховується на розрахунковий рахунок № 34220999700011 у ГУ ДКСУ у Запорізькій області м. Запоріжжя, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38042560, одержувач: місцевий бюджет м. Бердянськ, код 22080401, щомісячно не пізніше 20 числа поточного місця з урахуванням індексу інфляції з початку строку оренди, щодо суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладання договору оренди, яка становить 1919,89 грн. х І інф.
Відповідно до п. 5.2 договору (в редакції додаткової угоди від 01.08.2012 р.) орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату.
Сторонами 01.04.2004 р. та 01.08.2012 р. підписані Акти приймання-передачі нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_4, відповідно до якого орендарю передано нежитлове приміщення загальною площею 96,7 кв.м.
Додатковою угодою від 17.12.2014 р. сторонами, на підставі п. 1.3 рішення сорок восьмої сесії (І частина) Бердянської міської ради VІ скликання від 18.07.2014 р. "Про продовження договорів оренди комунального майна", внесені зміни до п. 10.1 розділу 10 "Строк дії та умови зміни, розірвання договору" договору оренди комунального майна від 03.02.1999 р. № 8, подовжено строк оренди приміщення до 27.06.2017 р.
Відповідач зобов'язання щодо внесення орендних платежів за користування об'єктом оренди належним чином не виконував.
Стягнення з відповідача на користь позивача за період прострочення здійснення орендних платежів з 01.12.2014 р. по 31.10.2016 р. пені у розмірі 4103,19 грн. було предметом судового розгляду в цій справі.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, на підставі наступного:
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правовідносини сторін врегульовані договором від 03.02.199 р. № 08 оренди комунального майна № 1 та додатковими угодами до нього.
Відповідно до ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України України).
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати орендних платежів, у встановлений строк, не виконав.
Порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати орендних платежів, у встановлений строк, встановлено у т.ч. судом при вирішенні справи № 908/78/16 за участю цих же сторін про стягнення заборгованості за даним договором.
Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.03.2016 р. у справі № 908/78/16, яке вступило у законну силу, вимоги позивача про стягнення із відповідача 13 262,49 грн. заборгованості з орендних платежів за період користування приміщенням з 01.11.2015 р. по 29.02.2016 р. задоволені.
Судом, зокрема, встановлено порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення орендних платежів за заявлений період.
Матеріалами справи також підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди щодо своєчасного та у повному обсязі здійснення орендних платежів за період 01.12.2014 р. по 31.10.2016 р.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Договором встановлено інше, а саме, п. 3.3 договору в редакції додаткової угоди від 01.08.2012 р. встановлено, що у випадку неперерахування орендної плати або перерахування після останнього банківського дня поточного місяця, або не в повному обсязі, орендодавцем нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасного виконання зобов'язання за кожний день прострочення (включаючи день сплати).
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.
З урахуванням здійсненого судом перерахунку суми пені за допомогою ІПС «Законодавство», беручи до уваги умови договору щодо оплати та нарахування пені, період прострочення, дати початку прострочення, дати та суми часткових проплат, суму простроченого боргу, що існував протягом розрахункового періоду, зазначену позивачем дату закінчення нарахування суми пені, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в заявленій до стягнення сумі за заявлений період.
Отже, позов є обґрунтованим, правомірним та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом відноситься на відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. І-ї Бердянської ради, 2, ідентифікаційний код 25473739) 4 103 грн. 19 коп. (чотири тисячі сто три гривні дев'ятнадцять копійок) пені та 1 378 грн. 00 коп. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 20.03.2017 р.
Суддя Т.А.Азізбекян