ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
15 березня 2017 р. Справа № 909/582/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В. О.
секретар судового засідання Кричовський Р. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Управління Державної казначейської служби України у Рогатинському районі
Івано-Франківської області,
вул. І.Франка, 3, м. Рогатин, Івано-Франківська область,77000
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
с. Липівка, Рогатинський район, Івано-Франківська область,77020
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
позивача: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Івано-
Франківській області
вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019
за участю Прокуратури Івано-Франківської області.
про розірвання договору оренди державного нерухомого майна №1 від 01.04.2015 р.
за участю:
Від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець, (паспорт серія - СС №316374); ОСОБА_2 - представник (довіреність від 27.02.17)
Від позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність 20.09.16); ОСОБА_4 - представник (довіреність № 1-61/72 від 02.02.17)
Від Третьої особи : ОСОБА_5 - представник (довіреність від 12.01.17)
Від прокуратури: ОСОБА_6 - прокурор (посвідчення № 043212 від 10.05.16)
Встановив:
В судовому засіданні 28.02.2017 оголошена перерва до 10:00 год 15.03.2017.
В провадженні господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа за позовом Управління Державної казначейської служби України у Рогатинському районі Івано-Франківської області до відповідача , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди державного нерухомого майна №1 від 01.04.2015 .
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2016 року (суддя Фрич М.М.) відмовлено в задоволенні позову Управління Державної казначейської служби України у Рогатинському районі Івано-Франківської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди державного нерухомого майна №1 від 01.04.2015 .
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2016 залишено без змін, апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Рогатинському районі Івано-Франківської - без задоволення
Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2016 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 року і рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2016 року у справі № 909/582/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.
За результатами проведеного автоматичного розподілу справу № 909/582/16 передано на новий розгляд судді Калашнику Володимиру Олександровичу.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.01.2017 справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 01.04.2015 , між Управлінням Державної казначейської служби України у Рогатинському районі Івано-Франківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди державного нерухомого майна №1.
Відповідно до п.1.1. укладеного договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення площею 126,4 кв.м, розміщене за адресою: Івано-Франківська область, м.Рогатин, вул.І.Франка,3, на першому поверсі адмінбудівлі, що перебуває на балансі Управління Державної казначейської служби України у Рогатинському районі Івано-Франківської області, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 30.11.14 і становить за незалежною оцінкою 422934,00 грн.
Згідно з п.1.2. договору оренди, майно передається в оренду з метою розміщення магазину непродовольчих товарів, фірмових магазинів вітчизняних промислових підприємств-товаровиробників, крім тих, що виробляють товари підакцизної групи.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі.
Факт передачі орендованого майна підтверджується актом приймання-передачі державного майна №1 від 01.04.2015, який підписаний уповноваженими представниками сторін.
З метою здійснення належного контролю управлінням була створена комісія по обстеженню цільового використання майна.
01.04.2016, орендодавцем надіслано на адресу орендаря пропозицію про зміну договору оренди державного майна №1-63/341 в якій зазначено, що орендарем без дозволу орендодавця розміщено рекламну вивіску з надписом «second - hand» ОСОБА_4 для всієї сім'ї» чим порушено п.1.2 договору оренди, в зв"язку з цим орендодавець просить у визначений в пропозиції термін привести товари що реалізуються у відповідність з п.1.2 договору оренди, а у випадку внесення змін до п.1.2 договору оренди, надати орендодавцю заяву про зміни до договору оренди із зазначенням мети використання приміщення.
Орендарем, 05.05.2016, надано відповідь на зазначену пропозицію, в якій вказано про те, що право реалізації непродовольчих товарів в орендованому приміщенні передбачено договором, а тому запропонував внести зміни до п.3.1 договору , в якому провести перерахунок орендної плати на 24 кв.м в яких буде здійснюватися торгівля іншими непродовольчими товарами, а решту 105,0 кв.м залишити на первісних договірних умовах.
Проте, 10.05.2016, Управлінням Державної казначейської служби України у Рогатинському районі Івано-Франківської області складено акт обстеження цільового використання майна №1, в якому зазначено про невідповідність даних пропозиції орендаря і фактично наявній продукції, що розміщена в магазині, а саме пріоритетним видом товару є інші непродовольчі товари іноземного походження (величина орендної ставки 18%). З огляду на наведене комісія дійшла висновку про відхилення пропозиції орендаря щодо внесення змін до договору оренди. Така ж позиція викладена у відповіді Управління Державної Казначейської служби України у Рогатинському районі Івано - Франківської області №1-63/403 від 11.05.16.
В подальшому Управлінням Державної казначейської служби України у Рогатинському районі Івано-Франківської області повторно проведено обстеження цільового використання майна про що складено акт №2. В якому зазначено про використання орендарем орендованого майна всупереч умовам договору оренди, а саме здійснюється продаж інших непродовольчих товарів.
На підставі складеного акту, 06.06.16 Управлінням Державної казначейської служби України у Рогатинському районі Івано-Франківської області надіслано на адресу відповідача пропозицію про розірвання договору оренди №1.
Орендарем, листом від 07.07.16 відмовлено у прийнятті отриманої пропозиції про розірвання договору та зазначено , що орендовані приміщення використовуються у відповідності з цільовим призначенням передбаченим договором.
Відповідно до п. 6.1 договору оренди, орендар має право використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.
Оскільки , відповідач на думку позивача не використовує орендоване приміщення за цільовим призначенням, Управління Державної казначейської служби України у Рогатинському районі Івано-Франківської області звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про розірвання договору оренди державного майна №1 від 01.04.15, укладеного з відповідачем, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 посилаючись на порушення орендарем умов укладеного договору оренди, щодо цільового використання нерухомого майна.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та письмових поясненнях просить суд позов задовольнити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Івано- Франківській області надав суду письмові пояснення в яких вважає позовні вимоги підставними та обгрунтованими, просить суд позов задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні надав усні пояснення в яких позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними. Свої заперечення виклав у відзивах на позов. Зокрема, представник відповідача в судовому засіданні вказав, що позивачем не надано суду належних доказів торгівлі в орендованому приміщенні товарами, які були у вжитку. Крім того, відповідач пропонував позивачу внести зміни у спірний договір оренди щодо торгівлі товарами, які були у вжитку із зазначенням відповідної площі де б здійснювалась торгівля даним видом товару. Однак, позивач жодних дій з внесення таких змін не вчинив.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін , прокурора та третьої особи , дослідивши обставини у справі і подані докази, оцінивши їх відповідно до ст. 43 ГПК України, суд вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими , а тому в задоволенні позову слід відмовити із слідуючих підстав:
Орендою, в розумінні ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Між Управлінням Державної казначейської служби України у Рогатинському районі Івано-Франківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди державного нерухомого майна №1.
Відповідно до п.1.1 укладеного договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення площею 126,4 кв.м, розміщене за адресою: Івано-Франківська область, м.Рогатин, вул.І.Франка,3, на першому поверсі адмінбудівлі, що перебуває на балансі Управління Державної казначейської служби України у Рогатинському районі Івано-Франківської області, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 30.11.14 і становить за незалежною оцінкою 422934,00 грн.
Згідно з п.1.2. договору оренди, майно передається в оренду з метою розміщення магазину непродовольчих товарів, фірмових магазинів вітчизняних промислових підприємств-товаровиробників, крім тих, що виробляють товари підакцизної групи.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі.
Факт передачі орендованого майна підтверджується актом приймання-передачі державного майна №1 від 01.04.2015, який підписаний уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до п. 6.1 договору оренди, орендар має право використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.
Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України, передбачено, що розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Як вбачається з матеріалів справи позивач, як на підставу розірвання договору оренди №1 державного нерухомого майна посилається на використання орендарем орендованого майна не за цільовим призначенням, а саме торгівлю відповідачем товарами "second-hand", що не відносяться до товарів вітчизняних виробників.
При цьому, обгрунтовуючи позовні вимоги позивачем зазначено , зокрема про те, що орендну плату за користування нерухомим майном визначено на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року №786, виходячи з передбаченого п.1.2 договору оренди цільового використання майна, а саме, з метою розміщення фірмових магазинів вітчизняних промислових підприємств - товаровиробників, крім тих, що виробляють товари підакцизної групи, відповідно до цього встановлено орендну ставку 6%.
Однак, відповідно до п.1.2 договору оренди №1 майно передається в оренду з метою розміщення магазину непродовольчих товарів, фірмових магазинів вітчизняних промислових підприємств-товаровиробників, крім тих, що виробляють товари підакцизної групи. Вказаним пунктом передбачено перелік різних видів товарів, якими має право здійснювати торгівлю відповідач: непродовольчі товари та товари вітчизняних товаровиробників.
З аналізу вказаного пункту договору вбачається, що нерухоме майно надано в оренду з метою: 1) розміщення магазину непродовольчих товарів; 2) фірмових магазинів вітчизняних промислових підприємств - товаровиробників, крім тих, що виробляють товари підакцизної групи. Таким чином, умовами спірного договору фактично передбачено передачу майна в оренду для реалізації двох цілей, які наведені вище, при цьому, їх ототожнення позивачем, зводиться до вільного та помилкового трактування умов договору.
З огляду на наведене, в суду відсутні підстави вважати, що орендарем порушено умови укладеного договору оренди щодо цільового призначення приміщення.
Посилання позивача на те, що орендну плату розраховано з врахуванням ставки для розміщення вітчизняних промислових товарів, а не для продажу інших непродовольчих товарів, що передбачає більшу процентну ставку не відповідає дійсності з огляду на таке:
Як вбачається з умов укладеного договору, при розрахунку орендної плати застосовано Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року №786.
Відповідно до орендних ставок за використання нерухомого майна, що містяться в зазначеній Методиці, для розміщення торгівельних об'єктів з продажу, зокрема, непродовольчих товарів передбачено орендну ставку в розмірі 18 %. Таким чином, з огляду на умови договору, а саме п.1.2. договору, при укладенні договору оренди сторони та Фонд Державного майна України по Івано-Франківській області, яким здійснювався розрахунок орендної плати, не були позбавлені можливості розрахувати орендну плату виходячи з відсоткової ставки 18%.
Проте, невірне застосування регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Івано-Франківській області ставки при розрахунку орендної плати не може бути підставою для розірвання договору оренди.
При укладенні договору оренди сторони виходили із загальних засад свободи договору та могли свідомо передбачати можливість внесення ними змін до умов договору в частині орендної плати.
Крім того, відповідач пропонував позивачу внести зміни до договору стосовно ставки орендної плати, які оформити додатковою угодою до договору, проте позивач жодних дій з внесення таких змін не вчинив.
В своїй постанові Вищий господарський суд України вказав, що судами попередніх інстанцій не досліджено, чи є тотожними за цільовим використанням поняття "непродовольчі товари" та "непродовольчі товари, які були у вжитку", чи передбачено умовами договору оренди державного нерухомого майна № 1 від 01.04.2015 торгівля товарами, які були у вжитку.
З матеріалів справи вбачається, що акти обстеження цільового використання приміщення, які містяться в матеріалах справи та якими встановлено факт торгівлі іншими непродовольчими товарами не підтверджують обставин порушення орендарем укладеного договору оренди, оскільки як наведено вище, сторонами в добровільному порядку погоджено можливість використання приміщення для розміщення магазину непродовольчих товарів. Окрім того, в матеріалах справи міститься ОСОБА_6 №3 обстеження цільового використання майна від 16.09.2016 року, затверджений начальником Управління Державної казначейської служби України у Рогатинському районі згідно якого станом на 16.09.2016 року взагалі не зафіксовано факту торгівлі іншими непродовольчими товарами.
Встановлена відповідачем рекламна вивіска з надписом «second - hand» ОСОБА_4 для всієї сім'ї» не може слугувати фактом та свідчити про торгівлю непродовольчими товарами, які були у вжитку, оскільки позивачем не доведено факту торгівлі відповідачем непродовольчими товарами, які були у вжитку , а тому у суда відсутні підстави ототожнювати поняття "непродовольчі товари" та "непродовольчі товари, які були у вжитку".
Крім цього, вітчизняним законодавством не дано чіткого розмежування вказаних вище понять, а тому суд вважає, що непродовольчі товари, які були у вжитку можна віднести до непродовольчих товарів, які згідно оспорюваного договору є предметом цього договору.
Суд також вважає, що поняття комісійної торгівлі, на які посилається позивач в обгрунтування позовних вимог як на підставу розірвання договору оренди державного нерухомого майна №1 від 01.04.2015, є безпідставним, оскільки комісійна торгівля являє собою самостійний вид діяльності, який регламентується главою 69 ЦК України.
Підприємницька діяльність здійснюється в Україні на підставі Закону України "Про підприємництво".
Відповідно до ст. 14 вказаного закону держава зобов"язана створити сприятливі організаційні та економічні умов для розвитку підприємництва.
На умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством, надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (виробничі та нежилі приміщення, законсервовані й недобудовані об'єкти та споруди, невикористовуване устаткування), необхідні для здійснення підприємницької діяльності.
З врахуванням наведеної норми закону суд вважає, що позивачем та прокурором зайнято невірну позицію щодо захисту державних інтересів у вигляді розірвання договору оренди державного нерухомого майна.
Крім цього, відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Враховуючи те, що позивачем не доведено та документально не підтверджено істотного порушення орендарем умов договору оренди державного нерухомого майна, яке могло б бути підставою для розірвання договору оренди, суд вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного , відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 651, 759 ЦК України , ст. 188 ГК України, ст. 2, 18, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", керуючись ст. 33, 43 , 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні позову Управління Державної казначейської служби України у Рогатинському районі Івано-Франківської області до відповідача , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди державного нерухомого майна №1 від 01.04.2015 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.03.17
Суддя Калашник В. О.