02.11.09 Справа № 16/732-08нр.
за позовом : Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” , м. Суми
до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Сумський овочевий комбінат», м. Суми
про стягнення 28 903 грн. 00 коп.
СУДДЯ М.С. Лущик
При секретарі с/з Сидорук А.І.
За участю представників сторін:
Від позивача: представник Сіденко Л.В.
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 111 405 грн.56 коп. заборгованості, , в т.ч. 99 399 грн.86 коп. основного боргу за поставлений газ , 1 562 грн.02 коп. інфляційних збитків, 385 грн.20 коп. 3% річних, 3 100 грн.49 коп. пені, 6 957 горн.99 коп. штрафу, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з'явився.
Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, суд встановив:
Рішенням господарського суду Сумської області від 05.02.2009 у справі № 16/732-08 (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено повністю.
Постановлено стягнути з ЗАТ "Сумський овочевий комбінат" на користь ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" 99 399,86 грн. основного боргу, 1 562,02 грн. інфляційних збитків, 385,20 грн. 3 % річних, 3 100,49 грн. пені, 6 957,99 грн. штрафу, 1 114,05 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2009 (колегія суддів: Істоміна О.А. -головуючий, судді -Горбачова Л.П., Пуль О.А.) рішення господарського суду Сумської області від 05.02.2009 у справі № 16/732-08 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19 серпня 2009 року по справі № 16/732-08 постановлено: касаційну скаргу ЗАТ “Сумський овочевий комбінат” задовольнити частково; рішення господарського суду Сумської області від 05.02.09 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.09 року у справі № 16/732-08 скасувати; справу направити до господарського суду Сумської області на новий розгляд в іншому складі суду.
Між позивачем та відповідачем 01.04.2008р. було укладено договір № 6165/П-2008 на постачання природного газу.
У відповідності до п. 1.1. зазначеного договору газозбутова організація ( позивач ) зобов'язується поставити, а покупець ( відповідач ) прийняти й оплатити природний газ у встановленому цим договором порядку. Строк постачання газу встановлюється з 01.04.2008р. по 31.12.2008р.
Згідно з п. 4.3 даного договору оплата за природний газ, який постачається, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок газозбутової організації в розмірі: 50% від вартості запланованих місячних обсягів не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, 50% - не пізніше 1 числа місяця поставки.
Також 01.02.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 6165/Т-2008 про надання послуг з транспортування ( а.с. 12 ).
У відповідності до п. 1.1 договору про надання послуг з транспортування , газорозподільна організація ( позивач ) зобов'язується протранспортувати, а замовник ( відповідач ) прийняти поставлені обсяги газу та своєчасно оплатити послуги з його транспортування у встановленому цим договором порядку. Строк надання послуг з транспортування газу з 01.02.2008р. по 31.12.2008р.
Пункт 5.1 зазначеного договору передбачає, що оплата послуг з транспортування газу, який транспортується, здійснюється замовником щодекадно на розрахунковий рахунок газорозподільної організації не пізніше 10, 20 числа звітного місяця в розмірі 70% від обсягів заявленого місячного споживання газу. Згідно з п. 5.4 даного договору остаточний розрахунок за надані послуги з транспортування фактично спожитого газу у звітному місяці проводиться до 5 числа наступного за звітним місяця.
Пунктом 5.3. Договору № 6165/Т-2008 від 01.02.2008 про надання послуг з транспортування, відповідно до якого газорозподільна організація щомісячно з 23 по 2 число надає замовнику рахунок на оплату послуг з транспортування газу, тобто, остаточний розрахунок за надані послуги з транспортування фактично здійснюється на підставі виставлених позивачем рахунків. Отже, підставою для сплати є договір, акти приймання-передачі та рахунок на оплату.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договорами від 01.02.2008р. № 6165/Т-2008 про надання послуг з транспортування та від 01.04.2008р. № 6165/П-2008 на постачання природного газу, поставив та протранспортував відповідачу природний газ на загальну суму 99399,86 грн. та надав замовнику рахунки на оплату послуг з транспортування газу.
Дана обставина підтверджується матеріалами справа, а саме, актами приймання - передачі обсягів природного газу від 30.09.2008р. та від 31.10.2008р., які підписані позивачем та відповідачем і скріплені печатками ВАТ по газопостачанню та газифікації “Сумигаз”та ЗАТ “Сумський овочевий комбінат» та рахунками 3 6165.01/4447 від 30.09.2008 року , № 6165.01/4793 від 31.10.2008 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач виконав та належним чином оформив виконані передбачені умовами договору послуги по поставки та транспортуванню природного газу, а замовник - відповідач їх прийняв.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно з п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк термін ).
Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим вимоги позивач про стягнення 99 399 грн. 86 коп. основного боргу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволеною.
Крім основної суми боргу позивачем було заявлено до стягнення 1 562 грн. 02 коп. - інфляційних нарахувань, 385 грн. 20 коп. -3 % річних, 3 100 грн. 49 коп., пені та 6 957 грн. 99 коп. - штрафу.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 525 Цивільного кодексу передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
- припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
- зміна умов зобов'язання;
- сплата неустойки;
- відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до статті 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій унормований статтею 231 цього ж Кодексу. За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Крім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.
У відповідності до п. 5.3 договору від 01.04.2008р. № 6165/П-2008 на постачання природного газу та п. 6.1 договору від 01.02.2008р. № 6165/Т-2008 про надання послуг з транспортування, в разі не оплати або несвоєчасної оплати за надані послуги та газ у строки визначені договорами, відповідач сплачує позивачу крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Так, відповідно до пункту 5.3. Договору № 1, за недотримання строків оплати, передбачено майнову відповідальність, а саме Замовник (Відповідач) сплачує Перевізнику (Позивачу) пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, що відповідає статті 551 Цивільного кодексу України. Згідно з цією нормою та статтею 230 Господарського кодексу України предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 562 грн. 02 коп. - інфляційних нарахувань, 385 грн. 20 коп. -3 % річних та 3 100 грн. 49 коп. - пені правомірним, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в частині стягнення штрафу в розмірі 6 957 грн. 99 коп. - відмовляє.
У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач не надав доказів сплати вищевказаних сум чи аргументованих заперечень вимогам позивача, тому суд визнає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково .
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Сумський овочевий комбінат»(40032, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 33, код 31930183 ) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” (40030, м. Суми, вул. Огарьова, 21, код 03352432) 99 399 грн. 86 коп. боргу, 1 562 грн. 02 коп., інфляційних, 385 грн. 20 коп. - 3 % річних, 3 100 грн. 49 коп. - пені, 1 044 грн. 47 коп. - витрат на державне мито та 110 грн. 63 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову - ВІДМОВИТИ.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Лущик М.С.
Повний текс рішення підписано 05.11.2009 року.
Суддя Лущик Марія Сергіївна