33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"29" жовтня 2009 р. Справа № 2/104
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАСТ-ТРАНС"
до відповідача підприємець ОСОБА_1
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
ЗАО “KRIURLITAS”
Про стягнення 10600 грн. боргу, 1275 грн. 48 коп. пені.
Суддя
Секретар судового засідання Маслов К.Г.
Представники:
Від позивача : не з'явився
Від відповідача : не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Стаття 22 ГПК України роз'яснена
СУТЬ СПОРУ: Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "ВАСТ-ТРАНС" просить на підставі статтей 909, 916 ЦК України, статтей 307, 311 ГК України стягнути з відповідача підприємця ОСОБА_1 10600 грн. боргу за перевезення вантажу відповідно до договору-заявки № 1 від 23 липня 2008 року.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача на підставі пункту 7 договору неустойку (пеню) в сумі 2230 грн. 36 коп. за період з 01.08.2008 року по 14.06.2009 року, та 76 грн. 67 коп. пені за період з 15.06.2009 року по 06.07.2007 року.
В процесі розгляду справи позивач письмовою заявою від 04 серпня 2009 року на підставі ст.22 ГПК України зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені. Просить стягнути пеню в сумі 1275 грн. 48 коп. з розрахунку за 183 дні починаючи з 01.08.2008 року, облікова ставка 12% встановлена Національним Банком України.
Господарський суд приймає зменшення позивачем розміру позовних вимог. Такі дії не суперечать законодавству, та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Суд враховує ту обставину, що позивач здійснив перерахунок пені відповідно до ч.6 ст.232 ГК України.
Позивач в судове засідання 20 та 29 жовтня не з'явився. Телеграмою від 19 жовтня 2009 року просить спір вирішити без його участі за наявними у справі матеріалами.
Відповідач підприємець ОСОБА_1 відзиву на позов не подав. В судовому засіданні 04 серпня 2009 року усно позов заперечив посилаючись на те, що не укладав договір-заявку на перевезення з позивачем, транспорту не замовляв. Вважає, що вантажоотримувач литовська фірма замовляла транспорт у позивача.
В судовому засіданні 20 серпня 2009 року відповідач письмовим клопотанням просив долучити до матеріалів справи передані йому від вантажоотримувача Литовської фірми ЗАО “KRIURLITAS” договір № 1/08 від 01.07.2008 року INVOICE № 1704 від 31.07.2008 року, договір-заявку № 1 від 23.07.2008 року на транспортування вантажу (пиломатеріалів) укладений між позивачем та вантажоотримувачем, два листи без дати від директора вантажоотримувача на ім'я позивача про визнання боргу перед позивачем. На думку відповідача вказані документи свідчать що замовником у перевезенні є Литовська фірма.
Клопотанням від 03.09.2009 року відповідач просив залучити до участі в справі третьою особою без самостійних вимог на його стороні Литовську фірму. Клопотання судом задоволено.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача іноземне підприємство ЗАО “KRIURLITAS” листом без дати, зареєстрованим в канцелярії господарського суду 18.09.2009 року (лист наданий відповідачем) повідомила, що вона здійснювала замовлення по перевезенню вантажу. Виявила готовність розрахуватись з позивачем.
В судові засіданні 22 жовтня, 29 жовтня 2009 року відповідач не з'явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.10.2009 року та від 24.10.2009 року.
Матеріали справи дозволяють вирішити спір без участі сторін, за наявними у справі доказами.
Давши оцінку поясненням сторін, доказам у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення боргу в сумі 10600 грн. підлягає задоволенню з наступних підстав.
23 липня 2008 року року між ТОВ „ВАСТ-ТРАНС" (за Договором - Перевізник, надалі - Позивач) та ФОП ОСОБА_1 (за Договором - Замовник, надалі - Відповідач) був укладений договір-заявка №1 (надалі - Договір), відповідно до якого, Позивачем було здійснене перевезення вантажу за маршрутом Україна- Литва (с.Рокитне Рівненської області - м. Алітує, Литва). Перевезення здійснювалося автомобілем "Мерседес", державний номер НОМЕР_1.
31.07.09 р. вантаж було доставлено та одержано вантажоодержувачем, про що свідчать відмітка в СМR (міжнародна товарно-транспортна накладна) № б/н від 24.07.2009 р. Таким чином, Позивач виконав свої зобов'язання за Договором.
Відповідно до Договору плата за перевезення вантажу складам 10 600,00 грн. Відповідач повинен сплатити провізну плату протягом одного банківського дня з моменту отримання вантажу. Вантаж було отримано 31.07.2008 р., таким чином, термін оплати минув 01.08.2008 р.
Відповідач свої зобов'язання зі сплати вартості транспортних послуг не виконав.
Господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача. Надані відповідачем документи, які на його думку свідчать, що замовником є Литовська фірма не можуть бути належними доказами.
Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.307 господарського кодексу України (далі - ГК України) договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
В судовому засіданні відповідач надав документи, які на його думку свідчать, що замовник перевезення була Литовська організація - ЗАО “KRIURLITAS”.
Cуд встановив, що заявка № 1 від 23.07.2009 року, надана відповідачем, не містить істотних умов договору, як це передбачено п.З ст. 180 Господарського кодексу України (далі- ГК України), а саме: при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ч.З ст. 180 ГК України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною - СМR б/н від 24.07.2008р. найменування вантажу, що перевозив позивач - пиломатеріали необрізні дубові.
Згідно договору-заявки №1 від 23.07.2008р., яку надав відповідач , перевезенню підлягали пиломатеріали обрізні, соснові. Крім того, в договорі-заявці, що надав відповідач не зазначено строк завантаження.
Відповідно до ч.2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Для виконання даного договору необхідна дата завантаження та точне найменування вантажу.
Відповідно до ч.2 ст.47 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року за № 401 товарно-транспортні накладні і акти заміру (зважування) є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.
Матеріалами справи не встановлені обставини, щодо фальсифікації позивачем договору-заявки.
Згідно з аб.З ч.1 ст.174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань між Позивачем та Відповідачем є господарський договір-заявка № 1 23.07.08 р.
Між Позивачем та Відповідачем був укладений договір на перевезення вантажу, оригінал якого був наданий в судовому засіданні.
Відповідно до ст.175 ГК України, майнові зобов'язання , які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.ст.525,526 ЦК України).
Частиною 1 ст.188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.332 ЦК України , ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до ст.916 ЦК України , за перевезення вантажу пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 909 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити за перевезення встановлену плату.
Позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 1275 грн . 48 коп . з врахуванням зменшення позивачем розміру позовних вимог . Відповідно п . 7 договору у випадку прострочення платежів відповідач зобов'язаний сплатити неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Термін сплати боргу минув 01.08.2008 року. Позивачем нарахована пеня за перших шість місяців у відповідності до ч.6 ст.232 ГПК України. Відповідачем розрахунок не оспорено.
Керуючись ст.ст. 82-84, 49 ГПК України, -
1.Позов задоволити. Стягнути з відповідача підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСТ-ТРАНС" 08113, Київська область с.Петрушки, вул.Лісна, 1, р/р 26008301001585 в ВАТ ВТБ Банк м.Київ, МФО 321767 - 10600 грн. основного боргу, 1275 грн. 48 коп. пені, 118 грн. 75 коп. витрат по державному миту, 334 грн. 50 коп. витрат на інформпослуги.
2. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписане "03" листопада 2009 року