33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"27" жовтня 2009 р. Справа № 3/165
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Капітал-Волинь»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа-Плюс»
про стягнення заборгованості в сумі 4487 грн. 30 коп.
Суддя Мамченко Ю.А.
Представники:
від позивача : представник Шендера О.М. (довіреність №б/н від 26.10.2009 року)
від відповідача : представник не з'явився
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо-Капітал-Волинь»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа-Плюс»про стягнення 4487 грн. 30 коп. основного боргу, 973 грн. 62 коп. пені, 125 грн. 69 коп. річних, 647 грн. 52 коп. інфляційних втрат за прострочення в оплаті поставленого товару.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про, що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №5189634.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
При винесенні рішення суд
01.06.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредо-Капітал-Волинь»(далі -Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Літа-Плюс»(далі -Покупець) укладено Договір поставки (далі -Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця товари, а Покупець зобов'язується на умовах даного Договору прийняти товари та оплатити їх.
Відповідно до п.2.3. Покупець визначає у замовленні кількість товарів, їх асортимент, ціну та терміни поставки. Замовлення формується Покупцем у термін не більше ніж за 3 дні до моменту поставки і передається Постачальнику факсом, електронним листом, або через представників Постачальника.
Відповідно до п.4.6. Розрахунки за товар проводяться в національній валюті (гривня) на умовах відстрочки платежу до 21 дня шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Підставою для перерахування коштів є товарно-транспортна накладна або накладна, оформлена згідно з вимогами чинного законодавства, за підписами уповноважених представників Постачальника і Покупця, а також податкова накладна. У випадку неналежного оформлення супроводжуючих документів Покупець має право відкласти строки оплати товарів на пропорційний термін з моменту усунення недоліків у документації Постачальником.
На виконання умов договору відповідачу поставлено товар на загальну суму 11069 грн. 47 коп.. Відповідачем частково оплачено отримані за Договором товари в розмірі 6582 грн.17 коп..
Позивачем на адресу відповідача 21.09.2009 року надіслано претензію з вимогою оплатити товар протягом семи банківських днів з моменту отримання даної претензії. Відповідачем відповіді на претензію не надано, зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконано.
На момент розгляду справи борг відповідача за договором поставки становить 4487 грн. 30 коп.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч. 1 ст.193 ГК України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п.8.3. Договору Покупець несе відповідальність за прострочення платежів по даному Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, що згідно з розрахунком наданим позивачем за період з 15.10.2008 року по 21.09.2009 року складає 973 грн. 62 коп..
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі здійсненим судом розрахунком на суму заборгованості в розмірі 4487 грн. 30 коп. за період з 09.04.2009 року по 07.10.2009 року розмір пені становить 498 грн. 21 коп..
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
За порушення строків оплати, відповідно до ст.625 ЦК України, позивачем на суму боргу за період з 15.10.2008 року по 21.09.2009 року нараховано три відсотки річних в розмірі 125 грн. 69 коп. та втрати від інфляції в розмірі 647 грн. 52 коп.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4487 грн. 30 коп. основного боргу, 498 грн. 21 коп. пені, 125 грн. 69 коп. 3% річних, 647 грн. 52 коп. інфляційних витрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу внаслідок неправильних дій сторони та доведення справи до суду.
Керуючись ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа-Плюс» (33024, м.Рівне, вул. Млинівська, 20, код ЄДРПОУ 31894679, р/р 26008739000001 в РОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 333012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Капітал-Волинь»(33009, м.Рівне, вул.Біла, буд.53, код ЄДРПОУ 35148520, р/р №260053016791 в РФ ВАТ «Ощадбанк»м.Рівне, МФО 333368) 4487 грн. 30 коп. основного боргу, 498 грн. 21 коп. пені, 125 грн. 69 коп. 3% річних, 647 грн. 52 коп. інфляційних втрат, а також витрати на оплату державного мита в розмірі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп.. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Мамченко Ю.А.
Повний текст рішення суддею підписано "02" листопада 2009 року