"29" жовтня 2009 р. Справа № 3/143/09
за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний міський ринок»
55000 Миколаївська обл. м. Южнокраїнськ, вул. Дружби народів, 19-б
до: Приватного підприємця ОСОБА_1
55000, АДРЕСА_1.
ІІІ-особа без самостійних вимог на стороні відповідача:
Южноукраїнська міська рада
55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 48
про стягнення заборгованості у сумі 7950,75 грн.
за зустрічним позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,
55000, АДРЕСА_2.
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний міський ринок»,
55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 19-б.
Про: визнання недійсним договору «Про надання торгівельних місць та оплату послуг»№ 33 від 01.07.2007 р. з моменту його укладення.
Суддя Смородінова О.Г.
Від ТОВ «Центральний міський ринок»: не з'явився;
Від ФОП ОСОБА_1: ОСОБА_3, з довіреністю;
Від Южноукраїнської міської ради: не з'явився.
Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача заборгованість за користування торгівельними місцями у сумі 7950,00 грн. та зобов'язати відповідача звільнити займані торгівельні місця.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору №33 „Про надання торгівельних місць та оплату послуг” від 01.07.2007 року, норм Цивільного й Господарського законодавства України та мотивовані тим, що починаючи з січня 2009 року по 01 червня 2009 користувач не сплачував кошти за надану у тимчасове платне користування торгівельну площу, згідно з договором №33.
Відповідач у відзиві вважає вимоги позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
ІІІ-особа без самостійних вимог на стороні відповідача Южноукраїнська міська рада надала суду письмові пояснення, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову.
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, за зустрічним позовом (уточнення від 31.07.09 р.) просить суд визнати договір № 33 «Про надання торгівельних місць та оплату»укладений 01.07.09 р. між ТОВ «Центральний міський ринок»та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, недійсним в повному обсязі, з моменту його укладення.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі норм Цивільного кодексу України, та мотивовані тим, що, виходячи із змісту визначення „торгівельного місця” ТОВ „Центральний міський ринок” при наданні торгівельних площ повинен був мати в користуванні відповідну площу земельної ділянки, але відповідач на дату укладання спірних договорів не мав в оренді земельної ділянки.
Відповідач, ТОВ „ Центральний міський ринок”, за зустрічним позовом просить у відзиві суд відмовити в задоволенні позову.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу , суд -
24.08.2006 року між Комунальним підприємством „Торгово-сервісний дім”
(далі - орендодавець) та ТОВ „ Центральний міський ринок ” (далі-орендар) було укладено договір оренди, згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в срокове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу комунального підприємства „Торгово-сервісний дім” Южноукраїнський
ринок (далі-підприємство) склад і вартість якого визначено відповідно до акта експертної оцінки, складеного станом на 30 червня 2006 року, вартість якого становить 1294586 грн.
Пунктом 2.2 договору обумовлено, що передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником підприємства залишається територіальна громада м. Южноукраїнська , а орендар користується ним протягом строку оренди.
Цей договір укладено строком на 25 років, та діє з 24.08.2006 до 24.08.2031р. включно.
Згідно акту здачі-приймання підприємству були передані транспортні засоби, техніка комп'ютерна, меблі, павільйони, кіоски.
Слід зазначити , що згідно пункту 6.2 договору орендар має право за згодою орендодавця продавати, обмінювати, позичати, іншим чином розпоряджатися матеріальними цінностями, які входять до складу орендованого майна підприємства, здавати їх у суборенду і передавати свої права та обов'язки за цим договором щодо цих цінностей іншій особі за умови, що це не спричинить зміни вартості підприємства і не порушує інших положень цього договору.
01 липня 2008 року між ТОВ „Центральний міський ринок” (далі - підприємство) та СПД ОСОБА_1 (далі - користувач) був укладений договір №33, згідно з умовами якого підприємство надає в тимчасове платне користування торгівельну площу 70 кв.м. на ринку по вул. Дружби Народів, 19-б, що відповідно до рішення Южноукраїнської міської ради №562 від 14.12.2005р. „Про затвердження Правил торгівлі на ринках м. Южноукраїнська” дорівнює 7 торгівельним місцям для встановлення павільйону без права користувача на оформлення земельної ділянки ринку, що знаходиться за адресою вул. Дружби Народів, 19-б.
Розділами 2 та 3 зазначених договорів сторони передбачили, що торгівельні місця надаються користувачу виключно для організації роздрібної торгівлі на ринку. Оплата за надані торгівельні місця та послуги в день відповідно до рішення Южноукраїнської міської ради № 562 від 14.12.2005 р. «Про затвердження Правил торгівлі на ринках м. Южноукраїнська»складає 54,95 грн. з яких 5,95 грн. ринковий збір, 49,00 грн. -експлуатаційні витрати та проводиться користувачем щомісячно на підставі абонементу в якому визначена місячна оплата у відповідності до діючих тарифів. Користувач проводить оплату з 01 числа поточного місяця на протязі 5 днів у касу або шляхом перерахування на р/р підприємства за користування торгівельними місцями в поточному місяці (п. 3.1, п. 3.2 договору № 33).
За умовами п. 7.1 договір укладений з 01.07.2007р. і діє до 01.06.2008р.
Згодом, 08.05.2009 року між Южноукраїнської міською радою (далі - орендодавець) та ТОВ „Центральний міський ринок” (далі - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,1684 га для комерційного використання (ринкової інфраструктури) під розміщення та обслуговування ринку по вул. Дружби Народів, 19-б у місті Южноукраїнську, Миколаївської області на підставі рішення Южноукраїнської міської ради від 24.12.2008р. №922, 49 сесії 5 скликання.
Договір укладено на 23 роки та набуває чинності після підписання його сторонами і державної реєстрації.
Зазначений договір було зареєстровано в книзі записів за №040900300033 14.05.2009 року .
Матеріали справи свідчать, що на підставі абонементів (абонент) підприємство визначило користувачу щомісячно оплату у відповідності до діючих тарифів. 25.01.2008р. підприємство звернулось до підприємця з листом №16/2 в якому посилаючись на п.5.7 договорів повідомило останнього про розірвання в односторонньому порядку договору №33 від 01.07.2008 року та про звільнення торгівельних місць протягом 10 днів враховуючи існування порушень правил торгівлі.
Доказ отримання цього листа 28.01.08р. користувачем підтверджується відповідним записом.
За умовами пунктів 5.7, 6.1 договору № 33 підприємство дійсно має право ініціювати дострокове розірвання цього договору.
Відповідно до п. 2 ст. 598 та п. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Отже, фактично, договір № 33 припинив свою дію.
Відповідно до правил статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Досліджуючи правову природу спірного договору №33 від 01.07.2007року „Про надання торгівельних місць та оплату послуг” суд встановив наступне:
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, вказаними положеннями Цивільного і Господарського кодексу України, укладання договору про надання торговельних місць та оплату послуг не заборонено актами цивільного законодавства.
Дослідивши умови спірного договору № 33, суд дійшов висновку, що ця угода є договором оренди (суборенди) , оскільки майно підприємства вибуває тимчасово із його користування шляхом передачі цього майна суборендарю. Тому до спірної угоди слід застосувати положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна України».
Відповідно приписам ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендодавцями є:
Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук;
органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;
підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.
В судовому засіданні судом встановлено, що спірна угода була укладена з порушенням вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна України», згідно якого власником спірного державного майна виступає Южноукраїнська міська рада.
Цілісний майновий комплекс, який було передано в суборенду знаходиться в господарському віданні - КП «Торгово-сервісний дім», а власником його виступає територіальна громада м. Южноукраїнська в особі Южноукраїнської міської ради.
У кладаючи з підприємцем спірний договір суборенди ТОВ «Центральний міський ринок»згоди орендодавця на розпорядження матеріальними цінностями, які входять до складу орендованого майна від вищезазначених осіб не отримував.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами п. 1,2 ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача цілісних майнових комплексів у суборенду забороняється . Орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.
Крім того, торгівельне місце -це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, прицепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, трейлерах, палатках, магазинах, торгівельних павільйонів тощо (рішення Южноукраїнської міської ради від 14.12.2005 р. № 562 «Про затвердження Правил торгівлі на ринках м. Южноукраїнська»).
Фактично договір оренди земельної ділянки під розміщення та обслуговування ринку був укладений лише 08.05.2009 року (зареєстрований 14.05.2009 р.), що також не давало право ТОВ «Центральний міський ринок»розпоряджатися територією ринку шляхом укладання договорів суборенди.
Таким чином, керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні первісного позову відмовити.
2. Зустрічний позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати договір № 33 «Про надання торгівельних місць та оплату» укладений 01.07.09 р. між ТОВ «Центральний міський ринок»та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, недійсним в повному обсязі, з моменту його укладення.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний міський ринок»(55000 Миколаївська обл. м. Южнокраїнськ, вул. Дружби народів, 19-б, код ЄДРПОУ 34129176) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (55000, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) -85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10 денного строку з дня його підписання.
Суддя