79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.10.09 Справа№ 21/132
Господарський суд Львівської області у складі:
cуддя Масловська Л.З.
при секретарі Зубачик Н.
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська трубна компанія», м. Дніпропетровськ,
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс -Галичина», м. Дрогобич, Львівської області
про стягнення 1175387,95 грн.
Представники:
від позивача: Волошко А.С. -представник
від відповідача: не з'явився
Представникам сторін роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено ТзОВ «Дніпропетровська трубна компанія», м. Дніпропетровськ, до ВАТ «Нафтопереробний комплекс -Галичина», м. Дрогобич Львівської області, про стягнення заборгованості в сумі 1175387,95 грн..
Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.09.2009 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.09.2009 р. У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання розгляд справи було відкладено на 13.10.2009 р., 27.10.2009р.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач частково не оплатив товар, поставлений позивачем у жовтні 2008 р. на підставі договору від 30.04.2008 р. №29-570. З урахуванням суми пені, індексу інфляції та 3% річних сума боргу становить 1175387,95 грн., яку просить стягнути.
Відповідач в судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, вимог ухвалу суду не виконав, хоча був належно повідомлений про час та місце слухання справи.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив.
30.04.2008 р. між ТзОВ «Дніпропетровська трубна компанія»(постачальник) та ВАТ «Нафтопереробний комплекс -Галичина»(покупець) був укладений договір поставки № 29-570. Відповідно до п. 1.2. договору, найменування, види, асортимент, технічні характеристики, кількість, ціна, спосіб розрахунків, умови поставки товару, гарантійні строки, інші умови узгоджуються сторонами окремо і оформляються у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною. 10.10.2008 р. та 14.10.2008 р. сторонами було підписано додатки №№ 6, 7 до договору, якими визначено перелік та умови поставки відповідного товару.
Договір фактично виконувався сторонами. На виконання умов договору позивач 15, 16, та 21 жовтня 2008 р. поставив відповідачеві товар, передбачений додатками 6 та 7 до договору. Загальна кількість поставленого товару склала 63 тони 506 кг. на суму 641177,86 грн., крім того ПДВ 128235,58 грн., - усього на загальну суму 769413,44 грн., що підтверджується видатковими накладними № 00000356 від 15.10.2008 р., № 00000358 від 15.10.2008 р., № 00000360 від 16.10.2008 р., № 00000371 від 21.10.2008 р., № 00000372 від 21.10.2008 р., а також відповідними податковими накладними №000000455 від 15.10.2008 р., №000000456 від 15.10.2008 р., №000000458 від 16.10.2008 р., №000000471 від 21.10.2008 р., №000000472 від 21.10.2008 р. та дорученням на отримання товару серії ЯПГ № 340385 від 16.10.2008 р.. З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що додаток №8 між сторонами не укладався, що не заперечувалось сторонами у судових засіданнях, додаток під №8 на вимогу суду сторони надати не змогли. Відтак, приписка у дорученні на отримання товару серії ЯПГ № 340385 від 16.10.2008 р. на додаток 8 до договору, розцінюється як описка. Жодних доказів зворотнього суду не надано. Натомість, факт отримання товару згідно додатків № 6 та № 7 підтверджується поясненнями представника позивача та номенклатурою, вказаною у підписаних сторонами видаткових накладних. Відповідач факт отримання товару не заперечував, доказів зворотного суду не надав. Також відповідач не заперечував отримання товару саме на підставі додатку № 6 та № 7 до договору.
Відповідно до п. 2 додатку 6 та п. 2 додатку 7 до договору, відповідач зобов'язаний здійснити оплату товару протягом 5-ти банківських днів з моменту представлення рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлену продукцію на склад покупця. Позивач свій обов'язок щодо надання відповідних документів виконав, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами № 00000519 від 15.10.2009 р., № 00000521 від 15.10.2009 р., № 00000524 від 16.10.2009 р., № 00000530 від 20.10.2009 р., № 00000530 від 20.10.2009 р., № 00000537 від 21.10.2009 р. та виданими податковими накладними №000000455 від 15.10.2008 р., №000000456 від 15.10.2008 р., №000000458 від 16.10.2008 р., №000000471 від 21.10.2008 р., №000000472 від 21.10.2008 р..
Відповідно до пп. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Згідно із пп. 7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. У зв'язку із встановленням у договорі умови післяоплати отриманого товару, датою виникнення податкових зобов'язань позивача з поставки товарів відповідачу є дата відвантаження товарів. Із підписаних сторонами видаткових накладних № 00000356 від 15.10.2008 р., № 00000358 від 15.10.2008 р., № 00000360 від 16.10.2008 р., № 00000371 від 21.10.2008 р., № 00000372 від 21.10.2008 р. вбачається, що датою відвантаження товару, а відповідно і датою видачі позивачем податкових накладних є 15.10.2008 р., 16.10.2008 р., 21.10.2008 р.. Належних доказів неотримання документів, з якими договір пов'язує строк оплати товару, суду не надано. Окрім того, відповідно до пп. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Судом встановлено, що за результатами господарської діяльності жовтня 2008 р. відповідач не подавав скарги на позивача, у порядку передбаченому пп. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість». Також судом встановлено, що позивач, на підставі наданих відповідачу податкових накладних, включав відповідну суму податкового зобов'язання до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 р., що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних позивача за жовтень 2008 р. та декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2008 р..
Однак, відповідач, отримавши товар з відповідними документами, оплату зазначеної у вказаних накладних продукції в сумі 769 413,44 грн. не здійснив, доказів зворотного суду не надав. Щодо неоплати відповідачем інших поставок товарно-матеріальних цінностей за вказаним договором позивач вимог не заявляв. Таким чином, відповідач порушив умови п. 5.3 договору та п. 2 додатків 6 та 7 до договору.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено лист-претензію з вимогою про погашення заборгованості в сумі 769 423,44 грн. Відповіді на вказаний лист відповідач на надав. Однак, з матеріалів справи вбачається, що сума заборгованості відповідача, зазначена у вказаному листі-претензії, вказана помилково, що було визнано представником позивача у судових засіданнях. Крім того, зазначена різниця не підтверджується поданими суду видатковими накладними.
Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 549 ЦК України та п. 7.4 договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що становить 141 565 грн. 92 коп.
Згідно із п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача сума інфляційних витрат становить 96 311,51 грн., сума 3 % річних становить 18 086,72 грн. Однак, як встановлено в судових засіданнях, при обчисленні пені, інфляційних нарахувань та 3% річних позивачем було допущено помилки, пов'язані із тим, що сума основного боргу, яка приймалась для розрахунку, становила 769 423,44 грн. а не дійсний розмір заборгованості відповідача -769 413,44 грн.. З урахуванням наведеного, сума пені повинна становити 141 565,57 грн., сума інфляційних нарахувань - 96 310,26 грн., а 3% річних -18 086,49 грн.. Таким чином, загальна сума боргу із врахуванням пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних становить 1 025 375,76 грн..
Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, відповідач у встановленому порядку не довів наявність передбачених законом підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати підлягають покладенню на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
З матеріалів справи вбачається, що окрім сум державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, позивач поніс витрати на послуги адвоката на підставі договору № 77 від 07.09.2009 р.. Такі витрати позивач просить покласти на відповідача в сумі 150 000 грн., - відповідно до умов договору. Проте, з наявного у матеріалах справи платіжного доручення вбачається, що фактично послуги адвоката оплачено лише в сумі 100 000 грн. У зв'язку з цим, не підтверджуються матеріалами справи витрати по наданню правової допомоги адвокатом на суму 50 000 грн., а відтак в цій частині сума не підлягає покладенню на відповідача.
Враховуючи зміст ч. 5 ст. 49 ГПК України, зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог. Відтак, на користь позивача слід стягнути 12499,85 грн. державного мита, 118,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 99 998,81 грн. судових витрат за послуги адвоката, - усього 112 616,66 грн..
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають до задоволення частково.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.526,549,610,625,629 ЦК України, п.п.7.2.3, 7.2.6.,7.3.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс -Галичина», м. Дрогобич, Львівської області (ЄДРПОУ 00152388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська трубна компанія», м. Дніпропетровськ (ЄДРПОУ 32905858)- 769 413, 44 грн. боргу, 141 565,57 грн. пені, 96 310,26 грн. інфляційних нарахувань та 18 086,49 грн. 3 % річних, усього -1025375,76 грн.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс -Галичина», м. Дрогобич, Львівської області (ЄДРПОУ 00152388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська трубна компанія», м. Дніпропетровськ (ЄДРПОУ 32905858) -12 499,85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 99 998,81 грн. витрат на адвоката.
Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
4. В частині решти вимог у позові відмовити.
Суддя