79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.11.09 Справа№ 9/117
Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,
При секретарі Марочканич І.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Позивача: Приватного підприємства Фірма «Ураган», м. Львів,
До відповідача: Закритого акціонерного товариства „Галичина”, м. Радехів, Львівської обл.,
Про стягнення заборгованості в сумі 49589 грн. 09 коп., в т.ч., 35189 грн. 49 коп. - основного боргу, 13197 грн. 36 коп. -пені, 985 грн. 30 коп. - інфляційних витрат, 216 грн. 93 коп. - 3 % річних та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від позивача: не прибув,
Від відповідача: Ільїнська О.Л. -представник за довіреністю від 12.01.09р.,
Представнику роз”яснено права та обов”язки визначені статтею 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді, з підстав зазначених у статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного підприємства Фірма «Ураган», м. Львів, до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Галичина”, м. Радехів, про стягнення заборгованості в сумі 49589 грн. 09 коп., в т.ч., 35189 грн. 49 коп. - основного боргу, 13197 грн. 36 коп. -пені, 985 грн. 30 коп. - інфляційних витрат, 216 грн. 93 коп. - 3 % річних та стягнення судових витрат.
Ухвалою суду від 13.07.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 04.08.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку: повідомлені: Позивач -16.07.09р., а Відповідач -15.07.09р., про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованими кореспонденціями, відповідно № 4516097 та № 4516100 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень -в матеріалах справи).
У зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання 04.08.2009р. розгляд справи відкладався на 08.09.2009р., про що сторони були, повторно, повідомлені відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджено наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 - рекомендованою поштою.
Представник позивача, повторно, повноважного представника не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, про що зазначено вище у цьому рішенні.
Представник Відповідача подав відзив на позовну заяву, позов визнав частково на суму 16076 грн. 52 коп., в т.ч. 15485,27 грн. основного боргу, 385,68 грн. пені, 3% річних в сумі 50,84 грн., інфляційних втрат у розмірі 154,73 грн., в задоволенні решти позовних вимог просить відмовити з підстав зазначених у відзиві, подав платіжні доручення -8 шт. про оплату за товар за договором № 19.10-02 від 10.02.09р., довідку з ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію, Статут (копію), просить долучити документи до справи.
Суд, заслухав пояснення представника позивача, оглянув подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника позивача, який був, двічі, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, однак не скористався своїм правом прийняти участь під час розгляду даної справи в господарському суді Львівської області.
Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України -за наявними у ній матеріалами.
В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:
Між Позивачем - Приватним підприємством Фірма «Ураган»(Продавець -за договором) та Відповідачем - Закритим акціонерним товариством „Галичина” (Покупець за договором) 10 лютого 2009 року було укладено договір № 19.10-02.
Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу статей 207 та 204 ЦК України, є правомірним правочином.
Вказаний договір за своєю правовою природою, основними так і неосновними (другорядними) ознаками є договором поставки, який укладено відповідно до статті 712 ЦК України.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Доказів про те, що вказаний договір розірвано, визнано недійсним, та/або незаконним - суду не надано, в матеріалах справи, такі докази відсутні.
Відповідно до Договору № 19.10-02 від 10.02.2009р. (далі за текстом -Договір), позивач зобов'язався передати у встановлений договором термін у власність Покупця металопродукцію, надалі «Товар», а відповідач прийняти «Товар»та оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору ( п. 1.1.).
Кількість та якість Товару сторонами за договором обумовлено у п.п. 2.1. та п. 2.2. Договору.
Умови поставки -у п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. Договору.
Так, зокрема, у п. 3.3. Договору передбачено, що право власності на Товар, а також усі зв»язані з ним ризики переходять від Продавця до Покупця з дати повної оплати вартості Товару, при проведенні часткової оплати право власності переходить лише на оплачену частину товару.
Ціна та загальна вартість Договору визначена у п.п. 4.1., 4.2., та п 4.3. Договору, умови оплати -в п.п. 5.1.-5.3. Договору.
Так, п. 5.1. передбачено, що оплата здійснюється 50% передоплати, та 50% протягом 60 календарних днів від дня відвантаження.
Пунктом 5.2. Договору визначено, що у разі прострочення оплати Товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожний банківський день прострочення, а п. 5.3., що у разі прострочення поставки Товару п. 3.1. Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,5% від вартості товару за кожний банківський день прострочення.
Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов»язань за даним договором передбачено у п. 6.1., п. 6.2. та п. 6.3. Договору.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 7.1. Договору).
Як зазначає у позовній заяві Позивач, на виконання умов цього договору, ППФ «Ураган»для ЗАТ «Галичина»було відпущено металопродукцію згідно видаткової накладної № УР-0000664 від 19.02.2009р. на суму 166285 грн. 99 коп. з урахуванням ПДВ та № УР -0000793 від 27.02.2009р. на суму 84093 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, на загальну суму 250378 грн. 99 коп. (166285 грн. 99 коп. + 84093 грн. 00 коп.).
У позові позивачем вказано, що за отриману металопродукцію відповідач розрахувався частково в сумі 215189,50 грн., заборгованість, на час подання позову - 08.07.2009р. вхідний № 4902) склала 35189 грн. 49 коп.
Відтак позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу 35189,49 коп., 985,30 грн. інфляційних втрат, 216 грн. 93 коп. відсотків річних, пеню у розмірі 13197,36 грн. та судові витрати.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості отриманої металопродукції за Договором № 19.10-02, який укладено сторонами 10 лютого 2009 року.
Первинні документи, на які посилається позивач і, які додані до позову, зокрема, видаткові накладні № УР-0000664 від 19.02.2009р., № УР-0000793 від 27.02.2009р., підтверджують факт поставки товару: металопродукції, зазначеної у вищевказаних видаткових накладних, на загальну суму 250378, 99 грн. за предметом і у період дії згаданого вище Договору.
Однак, як вбачається із поданих позивачем та відповідачем доказів до справи, відповідачем проведено, часткову, оплату за отриманий товар в сумі 234893 грн. 72 коп., а саме: за час дії названого Договору, з 10.02.2009р., відповідачем, частково, оплачена вартість металопродукції платіжним дорученням № 1476 від 16.02.2009 р. на суму 18283, 22 грн., платіжним дорученням № 1477 від 16.02.2009 р. на суму 82000, 00 грн., платіжним дорученням № 1566 від 18.02.2009 р. на суму 43189, 50 грн., платіжним дорученням № 1284 від 28.04.2009 р. на суму 20000, 00 грн., платіжним дорученням № 49 від 07.05.2009 р. на суму 30000, 00 грн., платіжним дорученням № 426 від 12.05.2009 р. на суму 30000, 00 грн., платіжним дорученням № 662 від 15.05.2009 р. на суму 10000,00 грн., платіжним дорученням № 444 від 11.06.2009 р. на суму 1421,00 грн., що разом складає суму 234 893, 72 грн. (18 283, 22 грн. + 82 000,00 грн. + 43 189,50 грн. + 20 000,00 грн. + 30 000,00 грн. + 30 000,00 грн. + 10 000,00 грн. + 1421,00 грн.) (оригінальні примірники платіжних доручень -оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчені їх копії -в матеріалах справи).
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає суму 15485, 27 грн. (250378, 99 грн. - 234 893, 72 грн.).
При цьому слід зауважити, що у названих вище платіжних дорученнях, підставою для оплати зазначені рахунки від 10.02.2009 року і 15.05.2009 року.
Відтак, зважаючи на умови Договору, а саме: пункт 2.1., за яким кількість, ціна, асортимент і розгорнута номенклатура металопродукції, що продається, визначається на підставі усного замовлення в рахунках Продавця, що являються невід'ємною частиною Договору, а також враховуючи дату рахунків, а саме: у період часу дії Договору, слід зробити висновок, що вищевказана оплата відповідачем позивачу була проведена за товар, проданий саме за Договором № 19.10-02 від 10.02.2009 року, а не за продукцію, продану на позадоговірній основі, в інший період часу, та/або за іншим (раніше укладеним договором), тобто до дати укладення договору № 19.10-02, неналежне виконання зобов»язань за яким є предметом спору у даній справі.
Судом також надано оцінку Актові звірки взаємних розрахунків станом на 09.06.09р., який підписано представниками -бухгалтером підприємства позивача (Приватного підприємства фірма «Ураган») та бухгалтером підприємства відповідача (ЗАТ «Галичина») встановлено, що у ньому відзначені усі вище перелічені платіжні документи, і сальдо після цієї звірки окрім одного ( в акті не вказано платіжного доручення № 444 від 11.06.2009 р. на суму 1421, 00 грн., оплата за яким проведена відповідачем позивачу 11.06.2009р., тобто після дати складання акту взаємних розрахунків), а саме: 11.06.2009р.
Разом з тим, судом встановлено, що Позивачем, безпідставно, включено в ціну позову заборгованість в сумі 18 283, 22 грн., яка склалася до дати укладення між сторонами у письмовій формі Договору № 19.10.02, а саме: до 10 лютого 2009р.
Як визначено у п. 7.1. Договору № 19.10.02, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009р., а в частині взаєморозрахунків -до повного розрахунку між сторонами.
Правовідносини, які виникли між сторонами до 10.02.2009 року, до дати укладення цього договору, не виникли та не могли виникнути через невиконання, та/або неналежне виконання зобов»язань за договором № 19.10-02, так як ще не було в природі самого договору № 19.10-02, тому не можуть бути предметом спору за договором № 19.10-02, в силу умов самого ж договору (п. 7.1.).
Згідно Акту взаємних розрахунків - заборгованість на суму 18283,22 грн. виникла і значиться у другій графі, рядку «Сальдо на (01.01.09р.), що підтверджує цю обставину, що правовідносини на цю суму між позивачем та відповідачем виникли до моменту укладення Договору № 19.10-02 від 10.02.2009 року.
Суд також звернув увагу на те, що заборгованість на суму 18283,22 грн., яка виникла до дати укладення вказаного договору, не підтверджена належними та допустимими доказами у справі в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами, згідно статті 34 ГПК України.
У позовній заяві позивачем не оспорюються будь-які інші правовідносини, крім тих, що виникли на підставі договору № 19.10-02, не заявлено вимог відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, та/або за іншим, раніше укладеним між сторонами договором, не надано про це відповідних доказів, як от вимоги, виставленої відповідачу відповідно до ч.2 статті 530 ЦК України про стягнення боргу в сумі 18283 грн. 22 коп., який, як зазначено вище у цьому рішенні, виник станом на 01.01.2009р., а відтак в цій частині позову, позовні вимоги є недоведеними належними та допустимими доказами в силу статей 33 та 34 ГПК України, в цій частині позову правовідносини виникли раніше, тобто до дати укладення договору № 19.10-02 ( договір укладено 10.02.2009р.), а тому в цій частині позову до задоволення не підлягають.
Судом надано правову оцінку Акту звірки взаємних розрахунків: «Сальдо після звірки на 09.06.09р.», у якому відзначено, що розрахунки звірені згідно Договору № 19.10-02 від 10.02.2009р. та з Акту вбачається, що заборгованість в сумі 18283,22 грн. виникла станом на 01.01.2009р., до укладення Договору № 19.10-02.
У висновку Акту відзначено сальдо на користь ПП фірма «Ураган» взагалі, а не сальдо, конкретно, за Договором № 19.10-02 від 10.02.2009 р.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що Акт звірки взаємних розрахунків не є первинним документом, а тому не може бути належним і допустимим доказом в підтвердження спірної заборгованості.
Відповідно до статті 43 ГПК України, Акт звірки взаємних розрахунків, оцінюється судом в сукупності з іншими доказами, однак не має переваги над доказами, якими є первинні документи.
Крім того, наданий позивачем Акт звірки взаємних розрахунків, підписано бухгалтером ЗАТ «Галичина», однак підпис особа, яка проводила звірку не засвідчено печаткою ЗАТ «Галичина».
Виходячи із вищенаведеного, за вказаними договірними зобов»язаннями, які виникли за договором № 19.10-02 від 10 лютого 2009 року, основна заборгованість відповідача перед позивачем, на час розгляду спору, складає відповідно 15485 грн. 27 коп.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.
Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного 10 лютого 2009р. між сторонами договору № 19.10-02, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;
у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.
Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 13197 грн. 36 коп., яка нарахована від суми боргу: по-перше, з врахуванням вартості товару, проданого (поставленого) станом на 01.01.2009р., на позадоговірній основі, в сумі 18283 грн.22 коп., до укладення договору № 19.10-02 від 10.02.2009р., застосовано при цьому 0,5%, не враховані умови укладеного Договору, а саме: п. 2.1., п. 3.1., п. 3.4., п. 5.1.
Суд не може погодитися з наданим до позову розрахунком пені, виходячи з наступного.
По-перше, позивачем розмір пені нараховано з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: всупереч імперативним нормам статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, та вимог визначених у частині другій статті 343 Господарського кодексу України, при розрахунку пені.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторони за договором № 19.10-02 від 10.02.2009р. у п. 5.2. передбачили, що у разі прострочення оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожний банківський день прострочення, однак в силу вищевказаних нормативних актів, розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, в суму заборгованості для розрахунку пені включено вартість товару 18283 грн. 22 коп., проданої (поставленої) станом на 01.01.2009р., тобто до укладення договору № 19.10-02 від 10 лютого 2009р., тому, як зазначено вище у цьому рішенні, не може бути предметом спору за даним позовом.
В силу статті 16 ЦК України, позивач не позбавлений права врегулювати спір в частині суми 18283 грн. 23 коп., яку відповідач заборгував позивачу станом на 01.01.2009р., як і в силу частини 2 статті 530 ЦК України.
Разом з тим, позивачем при розрахунку пені, не враховані умови укладеного Договору, а саме: п. 2.1., п. З.1., п. 3.4., п. 5.1.
Так, за п. 2.1. Договору кількість, ціна, асортимент і розгорнута номенклатура металопродукції, що продається, визначається на підставі усного замовлення в рахунках Продавця, що являються невід'ємною частиною Договору.
За змістом п. 3.1. і 5.1. Договору, відвантаження товару відбувається після спливу трьох (3-х) банківських днів з дня отримання 50% передоплати, оплата решти 50% протягом 60 календарних днів від дня відвантаження.
Пеня (п.5.2.) Договору передбачена у разі прострочення оплати від вартості товару за кожний банківський день прострочення.
Як вбачається з поданих у справу доказів, відповідач не звертався до позивача з проханням здійснити поставку без попередньої оплати, поставка без попередньої плати здійснювалась за волею позивача.
За вказаних умов, відвантаження продукції у разі неотримання 50% передоплати не може вважатися простроченням оплати, а відтак й штрафні санкції та інші нарахування у даному випадку мають бути розраховані з суми, що становить 50% вартості поставленої, але не оплаченої в строк продукції.
Виходячи із вищенаведеного, суд вчинив перерахунок пені та виходив з наступного.
Пеня розраховується за формулою: сума основного боргу, який склався на момент, коли мав бути виконаний обов»язок щодо оплати : 365 днів року (середньостатична кількість календарних днів) х подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня х кількість прострочених днів оплати платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, перше відвантаження за видатковою накладною № УР-0000664 на суму 166285, 99 грн. з урахуванням ПДВ товару: 1. Труба 40х2х20х2; т., к-сть 26.800, на суму 131319,996 з ПДВ, 2. Лист г/к 6 мм; т., к-сть: 1.940, на суму з ПДВ -10088,004, 3. Лист г/к 2 мм.; т., к-сть: 0.400, на суму з ПДВ 2079,996; 4. Лист г/к 3 мм.; т., к-сть: 0.360, на суму з ПДВ -1872.000; 5. Круг 20 мм.; т., к-сть 0.800, на суму з ПДВ - 4560.000; 6. Катанка 6.5,т., к-сть: 3.340, на суму з ПДВ - 16365.996 - відбулося 19.02.2009 року (докази -у справі).
Попередня оплата вартості першого відвантаження товару відбулася 16.09.09р., 10.02.09р. та 26.02.09р. на суму 143472 грн.72 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1476 від 26.02.2009 р., № 1477 від 16.02.2009 р. та платіжним дорученням № 1566 від 18.02.2009 р. (докази -в матеріалах справи).
Відтак, сума простроченого платежу, згідно першого відвантаження товару, складає 22813, 27 грн. (166285,99 грн. -143472,72 грн.).
Строк оплати вартості товару за першим відвантаженням товару, згідно п. 5.1. договору - 20.04.2009 р. (протягом 60 календарних днів від дня відвантаження), тобто з 20.02.09 р. по 20.04.09 р. = 60 календарних днів.
Право на нарахування пені у позивача виникло з наступного за днем у який мала відбутися оплата, тобто з 21.04.09р. по 27.04.2009р. (до дня наступної оплати 20000 грн. 00 коп. - 28.04.09 р.), що підтверджується платіжним дорученням № 1284 про оплату відповідачем 20000, 00 грн. = 6 днів прострочення платежу, виходячи з наступного.
20.04.09р. до 24 год. 00 хв. -останній день остаточної оплати за першою поставкою товару (п. 5.1. договору), 21.04.09р. -1-й день прострочення платежу, 22.04.09р. -2-й день, 23.04.09р. -3-й день, 24.04.09р. -4-й день, 25.04.09р. -5-й день, 26.04.09р. -6-й день. Сума основного боргу, який склався за вказаний період, що не був оплачений відповідачем у строки визначені договором -22813 грн.27 коп., ставка НБУ у період за який нараховується пеня 11%, отже, 22 813,27 грн. : 365 днів року (середньостатистичних календарних днів року) = 62,50 х 0,22 (11% х 2 = 22% : 100 = 0,22) = 13,75 х 6 днів прострочення платежу, пеня за вказаний період складає суму 82,50 грн.
За період з 28.04.2009 р. по 06.05.2009 р. (до дня наступної оплати суми 30000,00 грн., яка відбулася 12.05.09 р., що підтверджується платіжним дорученням № 426 від 12.05.2009р.) - 6 днів прострочення платежу, сума боргу, який склався у зазначений період складає 2813,27 грн. (22813, 27 грн. - 20000, 00 грн. = 2813,27 грн.), пеня, відповідно за цей період, складає 10 грн. 18 коп., виходячи з розрахунку (2813,27 грн. : 365 днів (середньостатистичних календарних днів року) = 7,7075) х 0,22 (ставка НБУ у період за який нараховується пеня -11%, подвійна облікова ставка складає відповідно = 0,22 (11% х 2 : 100%) = 1,695 х 6 днів прострочення платежу = 10,18 грн.). Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням № 49 від 07.05.2009р. відповідачем сплачено позивачу суму 30000,00 грн., тобто заборгованість за першим відвантаженням товару була погашена повністю 07.05.2009р., оскільки, 2813, 27 грн. - 30000,00 грн. = + 27186,73 грн.
Отже, станом на 07.05.2009р. у відповідача заборгованість за першою поставкою товару -відсутня, наявна переплата коштів на суму 27186 грн.73 коп., яка, відповідно зараховується на оплату суми за другим відвантаженням товару.
Друге відвантаження товару: 1. Швелер № 8 на суму з ПДВ - 60348,000; 2. Електроди АНО - 36д., 3мм., на суму з ПДВ - 14985,000; 3. Електроди АНО - 36д., 4мм., на суму з ПДВ -7592.004; 4. Електроди АНО - 36д., 4 мм., УП/1 кг, на суму з ПДВ - 1167.996, відбулося - 27.02.2009 р. за видатковою накладною № УР-0000793 на суму 84093,00 грн. з ПДВ.
Попередньої оплати вартості товару за другим відвантаженням -не відбулося, отже строк оплати вартості товару переданого позивачем відповідачу (остаточний розрахунок), який відповідач отримав через Вітюк Володимира Андрійовича, за довіреністю № 80 від 18.02.09р. (паспорт серії КА № 502965 виданий 24.10.1997р. Радехівським РВ УМВСУ) згідно видаткової накладної № УР-0000793 -від 27.02.2009р. в сумі 84093,00 грн. - протягом 60 календарних днів.
Пунктом 5.1. сторони передбачили, що оплата здійснюється 50% передоплати, та 50% протягом 60 (шістдесят) календарних днів від дня відвантаження.
Ні вказаним договором, ні чинним законодавством не передбачено нарахування пені на суму передоплати (авансу), відтак за прострочення відповідачем 50% передоплати від ціни за вказаною видатковою накладною -пеня не нараховується.
50% від ціни товару за видатковою накладною № УР-0000793 -від 27.02.2009р. складає 42046 грн. 50 коп. (84093,00 грн. : 2).
Строк оплати вартості товару за другим відвантаженням товару настав 20.04.2009р., згідно умов договору ( п. 5.1. договору, з 28.02.09 р. по 29.04.09 р. = 60 календарних днів).
Пеня за період з 29.04.2009 р. по 06.05.2009 р. (до дня оплати 30000,00 грн. - 07.05.2009 р., що підтверджується платіжним дорученням № 49), з яких + 27186,73 грн., які були переплачені відповідачем за першою поставкою, прострочення платежу складає - 5 днів, сума основного боргу, що склався у зазначений період 42046,50 грн. : 365 днів року = 115,195 х 0,22 (ставка НБУ у період за який нараховується пеня = 11%, подвійна облікова ставка = 11% х 2 : 100%) х 5 днів прострочення платежу = 126,72 грн.
За період з 07.05.2009 р. по 11.05.2009р. за 5 днів прострочення платежу пеня складає суму 44 грн. 78 коп., виходячи з наступного.
З 07.05.2009р. по 11.05.2009р., тобто до дня оплати - 12.05.2009 р. суми 30000,00 грн. платіжним дорученням № 426, основний борг за цей період складає відповідно суму 14859,77 грн. (42046, 50 грн. - 27186,73 грн.), пеня = 44 грн. 78 коп. (14859,77 грн. сума основного боргу за згаданий період : 365 днів року х 0,22 х 5 днів прострочення платежу).
Станом на 12.05.2009р. відповідачем сплачено 30000 грн. 00 коп. платіжним дорученням № 426 від 12.05.09 р., отже заборгованість за другим відвантаженням товару, на яку може бути нарахована пеня, погашена.
Загальний розмір пені, виходячи із наведеного вище розрахунку, складає 264 грн.18 коп. (82,50 грн. + 10,18 грн. + 126,72 грн. + 44,78 грн.).
Відповідач, як вбачається із відзиву на позовну заяву, визнає пеню у розмірі 385 грн. 68 коп., в основу розрахунку якої, відповідачем покладено 250 середньостатистичних банківських днів, а не 365 днів року.
Пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов»язань. Нею визначається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов»язання, зокрема у разі прострочення виконання.
За Цивільним кодексом України неустойка має дві форми: пеню і штраф. Отже, пеня, виступає однією з форм неустойки і розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Чинним законодавством, для розрахунку пені не передбачено, як вказує відповідач, середньостатистичних 250 банківських днів, а застосовується: 365 днів року (середньостатистичні календарні дні у році), розмір основного боргу та подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня та кількість днів прострочення платежу.
Відтак, розмір пені, який визнано відповідачем, понад обраховану судом суму пені 264 грн. 18 коп., може бути відповідачем сплачено позивачем добровільно.
Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 985 грн. 30 коп. інфляційних втрат та 216 грн.93 коп. процентів річних, які нараховано ним відповідно до статті 625 ЦК України.
Оглянувши та дослідивши подані документи, суд не може погодитися з нарахованими позивачем розміром інфляційних витрат та процентів річних, так як вони обчислені з урахуванням боргу 18283 грн.22 коп., який, як зазначено вище у цьому рішенні, виник до дати укладення договору № 19.10-02, тобто станом на 01.01.2009р.
Крім того, за наслідками розрахунку 3% річних, у позивача, в кінцевому результаті обрахунку вийшов розмір пені в сумі 216,93 грн. (розрахунок -в матеріалах справи), а для розрахунку інфляційних взято індекс інфляції 102,8%, з невідомих джерел інформації.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід також зазначити, що передбачені статтею 625 ЦК України три відсотки річних не є неустойкою (штрафом, пенею), а належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених статтею 16 ЦУ України.
Розрахунок 3 % річних проводиться за формулою: сума боргу, яка склалася на час нарахування відсотків річних х 3% : 365 днів року (середньостатистичних календарних днів у році) х кількість календарних днів прострочення : 100%.
За першим відвантаженням товару, за період з 20.04.2009 р. по 27.04.2009 р., прострочення складає 8 календарних днів, сума основного боргу = 22813,27 грн., отже за цей період розмір процентів річних складає 16 грн. 87 коп., виходячи з розрахунку: (22813,27 грн. х 3% = 68439,81 : 365 = 187,506 х 9 днів прострочення = 1687,55 : 100% = 16, 87 грн.).
За період з 28.04.2009 р. по 06.05.2009 р., прострочення складає 9 календарних днів, сума заборгованості 2 813,27 грн., отже, 2813,27 грн. х 3% : 365 х 9 днів прострочення платежу = 208,10 грн. : 100% = 2 грн. 08 коп.
За другим відвантаженням товару, за період з 29.04.2009р. по 06.05.2009р., про строчка становить 8 календарних днів, сума заборгованості 42046, 50 грн., відтак 3% річних складатимуть 27 грн. 64 коп., виходячи з розрахунку: 42046,50 грн. боргу, який склався у вказаний період х 3% = 126139,50 грн. : 365 днів року = 345,587 грн. х 8 днів прострочення платежу = 2764,701 грн. : 100% = 27,64 грн.
За період з 07.05.09р. по 11.05.09р., прострочення складає 5 календарних днів, сума основного боргу 14 859,77 грн., розрахунок: 14859,77 грн. х 3% = 44579,31 грн. : 365 = 122,135 х 5 + 610,675 : 100% = 6,10675 = 6, 11 грн.
Загальна сума трьох відсотків річних складає 52 грн. 70 коп. ( 16,87 грн. + 2 грн. 08 коп. + 26 грн. 64 коп. + 6 грн. 11 коп.).
Розрахунок інфляційних втрат.
При розрахунку інфляційних втрат у даній справі використано офіційно встановлений Державним комітетом статистики індекс інфляції: за квітень 2009 року, який становив 100,9 % (опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр»№ 80 від 07.05.2009 року), за травень 2009 року - 100,5 % (опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр»№ 101 від 10.06.2009 року).
Отже за першим відвантаженням товару, за період з 20.04.09 р. по 27.04.2009 р., сума боргу складала 22 813,27 грн., відповідачем прострочено оплату за 8 днів, квітень 2009 року налічувалося 30 календарних днів, розрахунок: 1) розмір боргу за 8 днів прострочення без врахування індексу інфляції: 22 813,27 грн. : 30 днів квітня 09р. х 8 днів = 6083,52 грн. Сума простроченого платежу з врахуванням індексу інфляції за квітень 09р.: 22 813,27 грн. х 100,9 % : 100% = 23 081, 59 грн. Сума простроченого платежу з врахуванням індексу інфляції за 8 календарних днів квітня: 23081,59 грн. : 30 днів х 8 днів = 6155, 09 грн. Різниця від знецінення гривні за індексом інфляції за цей період: 6155, 09 грн. - 6083,52 грн. = 71, 57 грн.
За період з 28.04.2009р. по 06.05.2009 р. - 9 календарних днів з суми 2813,27 грн., з 28.04.09р. по 30.04.09р. - 3 календарні дні. Кількість днів у квітні 2009 р. -30, сума простроченого платежу без врахування індексу інфляції за 3 дні квітня 2009 року : 2 813, 27 грн. : 30 днів х 3 дні = 281, 33 грн. Сума простроченого платежу з врахуванням індексу інфляції за 3 дні квітня 2009 року: (2 813,27 грн. х 100,9 % : 100%) : 30 днів х 3 дні = 283, 86 грн. Різниця від знецінення гривні за індексом інфляції за цей період квітня 2009 р.: 283, 86 грн. - 281, 33 грн. = 2, 53 грн.
З 01.05.09 р. по 06.05.09 р. - 6 календарних днів (9 - 3 = 6 днів) від суми 2 813,27 грн. Кількість днів в травні 2009 року -31, сума простроченого платежу без врахування індексу інфляції за 6 днів травня 2009 року: 2 813, 27 грн. : 31 день х 6 днів = 544, 50 грн. Сума простроченого платежу з врахуванням індексу інфляції за 6 днів травня 2009 року: (2 813,27 грн. х 100,5 % :100%) : 31 день травня х 6 днів = 547, 23 грн. Різниця від знецінення гривні за індексом інфляції за цей період травня 2009р.: 547,23 грн. - 544,50 грн. = 2, 73 грн. Разом за цей період: 5, 26 грн. (2,53 грн. + 2,73 грн.)
За другим відвантаженням товару, за період з 29.04.09 р. по 06.05.09 р. - 8 календарних днів з суми 42 046, 50 грн., з 29.04.09 р. по 30.04.09 р. - 2 календарних дні. Кількість днів у квітні 2009 р. -30, сума простроченого платежу без врахування індексу інфляції за 2 дні квітня 2009 року: 42 046, 50 грн. : 30 днів х 2 дні = 2803,10 грн. Сума простроченого платежу з врахуванням індексу інфляції за 2 дні квітня 2009 року: (42 046, 50 грн. х 100,9 % :100%) : 30 днів х 2 дні = 2828,33 грн. Різниця від знецінення гривні за індексом інфляції за цей період квітня 2009р.: 2828,33 грн. -2 803,10 грн. = 25,23 грн.
З 01.05.09 р. по 06.05.09 р. - 6 календарних дні, кількість днів в травні 2009 року - 31 день. Сума простроченого платежу без врахування індексу інфляції за 6 днів травня 2009 року : 42046, 50 грн. : 31 день х 6 днів = 8138, 03 грн. Сума простроченого платежу з врахуванням індексу інфляції за 6 днів травня 2009 року: (42046, 50 грн. х 100,5 % :100%) : 31 день травня х 6 днів = 8178,72 грн. Різниця від знецінення гривні за індексом інфляції за цей період травня 2009р.: 8178,72 грн. - 8138,03 грн. = 40,69 грн. Разом за цей період: 65,92 грн. (25.23 грн. + 40,69 грн.).
За період з 07.05.09 р. по 11.05.09 р. - 5 календарних днів з суми 14859,77грн. Кількість днів в травні 2009 року -31, сума простроченого платежу без врахування індексу інфляції за 5 днів травня 2009 року: 14859, 77 грн. : 31 день х 5 днів = 2396, 74 грн. Сума простроченого платежу з врахуванням індексу інфляції за 5 днів травня 2009 року: (14859, 77 грн. х 100,5 % : 100%) : 31 день х 5 днів = 2408, 72 грн. Різниця від знецінення гривні за індексом інфляції за цей період травня 2009р.: 2408, 72 грн. - 2396, 74 грн. = 11, 98 грн.
Виходячи з вищенаведеного розрахунку, загальна сума інфляційних втрат складає 154, 73 грн. (71,57 грн. + 5,26 грн. + 65,92 грн. + 11,98 грн.).
Заслухавши пояснення представника, який прибув в дане судове засідання, оглянувши та дослідивши подані сторонами документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу 15485, 27 грн., пеня в сумі 264 грн.18 коп., 3% річних - 52 грн. 70 коп., інфляційні втрати - 154, 73 грн.
Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.
Позивачем за даним позовом сплачено 495,85 грн. державного мита платіжним дорученням № 1598 від 09.07.2009р. та 315 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу платіжним дорученням № 1599 від 07.07.09р. (докази -в матеріалах справи).
Судом задоволено позовні вимоги частково, на загальну суму 15956,88 грн. (15485, 27 грн. + 264 грн.18 коп. + 52 грн. 70 коп. + 154, 73 грн.), отже з відповідача на користь позивача належить присудити державне мито пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 159 грн. 56 коп., що складає 1% від ціни задоволених позовних вимог, відповідно до п.п. «а»п. 2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито».
Щодо витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то згідно чинної на час подання позову постанови КМ України від 14.04.2009р. № 361 «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов»язаних з розглядом цивільних та господарських справ», вказані витрати сплачувалися у розмірі 315,00 грн., однак постановою КМ України від 08.07.09р. № 693 «Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009р. № 361», вказана постанова КМУ № 361 від 14.04.09р. -скасована, у зв»язку з чим, відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. № 1258 у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою КМУ від 14.04.09р. № 361, і розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення складав 118 грн. 00 коп.
На підставі наведеного, надмірно сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 грн. 00 коп. (315,00 грн. -118,00 грн.) повернути позивачеві з Державного бюджету України.
Пропорційно задоволених позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача 37 грн. 97 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, виходячи з розрахунку: судом задоволено позов на загальну суму 15956,88 грн. х 118,00 грн. = 1882911,84 : 49589,09 грн. ціна позову = 37,9702 = 37,97 грн.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4-3 -4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 77, 82 -85, 116 -117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовільнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „ГАЛИЧИНА” (юридична адреса: Україна, п. і. 80200, Львівська область, місто Радехів, вулиця Б. Хмельницького, 120, код ЄДРПОУ 25553579) на користь Приватного підприємства Фірма «УРАГАН»(юридична адреса: Україна, місто Львів, Франківський район, вулиця Стрийська, 98 (згідно довідки про включення до ЄДРПОУ № 4935 та Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00№377976), фактична адреса: місто Львів, вулиця Богданівська, 11, код ЄДРПОУ 23947676) 15485, 27 грн. - основного боргу, 264 грн.18 коп. - пені, 52 грн. 70 коп. -3% річних, 154 грн. 73 коп. - інфляційних втрат, 159 грн. 56 коп. державного мита та 37 грн. 97 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати позивачу: Приватному підприємству Фірма «УРАГАН»(юридична адреса: Україна, місто Львів, Франківський район, вулиця Стрийська, 98 (згідно довідки про включення до ЄДРПОУ № 49354935 та Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00№377976), фактична адреса: місто Львів, вулиця Богданівська, 11, код ЄДРПОУ 23947676) довідку на повернення з Державного бюджету України надмірно сплачені ним 197 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суддя Л.С.Данко
За згодою представника, який прибув в дане судове засідання, 08.09.2009 р., підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 ГПК України та підписана 11.09.2009р. Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 -93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
Суддя Данко Л.С.