17 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 487/1228/16-а
Категорія: 3.7 Головуючий в 1 інстанції: Андрощук В.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Крусяна А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою інспектора патрульної поліції 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції Гришаєва Олександра Олександровича на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до інспектора патрульної поліції 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції Гришаєва Олександра Олександровича про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування,
10.03.2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до інспектора патрульної поліції 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції Гришаєва Олександра Олександровича про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.02.2016 року на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. ОСОБА_3 вважає, що вказана постанова є незаконною у зв'язку з порушенням процедури притягнення до адміністративної відповідальності, не вмотивована, не підтверджена доказами, зібраними відповідно до вимог закону, які б свідчили про вчинення нею адміністративного правопорушення, а тому підлягає скасуванню.
За таких обставин ОСОБА_3 просила суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 23.02.2016 року серії ПС1 № 918075.
Відповідач Гришаєв О.О. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вважає, що винесена постанова є правомірною та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Позивачу було повідомлено про вчинене ОСОБА_3 правопорушення та роз'яснені її права. На місці події поліцейські здійснювали відео фіксацію за допомогою нагрудної відеокамери, запис з якої був наданий суду. Будь-яких неправомірних дій з його боку та з боку його колег не відбувалось. За таких обставин просив відмовити у задоволенні позову відмовити.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову серії ПС1 № 918075 від 23.02.2016 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 122 КпАП України.
На вказане рішення відповідачем подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3
Згідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Колегією суддів встановлено, що 23.02.2016 р. поліцейським роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Гришаєвим О.О. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС1 № 918075 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Як вбачається з постанови по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1 в м. Миколаєві по пр. Леніна, 27, здійснила зупинку ближче 10 метрів від краю перехрестя проїзних частин, чим порушила вимоги п.п. 15.9г Правил дорожнього руху України.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та скасовуючи вищеозначену постанову у справі про адміністративне правопорушення суд першої інстанції виходив з того, що наданий відповідачем доказ - відеозапис з нагрудної камери інспектора, фотознімки, беззаперечно не підтверджують порушення позивачем п. 15.9г ПДР України.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, про порушення прав ОСОБА_3 з боку відповідача, оскільки останнім під час складання протоколу не були роз'яснені права і обов'язки, передбачені ст. 268 КпАП України. Суд дійшов такого висновку через те, що в графі підпис особи зазначено «не ознайомлена».
За таких обставин судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що оскаржувана постанова від 23.02.2016 року винесена без додержання вимог закону, зокрема викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 року у справі №5-рп/2015.
Колегія суддів апеляційного суду вважає вищеозначені висновки суду першої інстанції передчасними та помилковими, виходячи з наступного.
Так, ч. 3 ст. 258 КУпАП передбачено, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто - на місці зупинки транспортного засобу. Проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи.
Частина третя ст. 258 КУпАП вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, якою передбачено, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.
Однак, зміни до ст.258 КУпАП, якими надано можливість працівникам Національної поліції не складати протоколи про адміністративні правопорушення, та Інструкція № 1395, якою урегульовано порядок оформлення адміністративних правопорушень саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, набрали чинності пізніше, ніж було прийняте вищевказане Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 р. Вказаним нормативним актам не надавалось тлумачення Конституційним Судом України.
Отже, приписи постанови Конституційного Суду України по справі № 1-11/2015 від 26.05.2015 року повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 року № 596-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» та вищевказаною Інструкцією.
З огляду на викладене, вбачається, що не складання протоколу про адміністративне правопорушення не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке утворює самостійну підставу для скасування постанови, винесеної за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення (20 грудня 2016 р. справа № 536/1417/16-а, ЄДРСРУ № 63586316).
Таким чином, висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення через не складання протоколу про порушення, є помилковим.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було досліджено докази, надані відповідачем, а саме: відеозапис з нагрудного реєстратора, а також фотофіксацію місцезнаходження автомобіля ОСОБА_3 та зроблених замірів відстаней.
З представлених відповідачем доказів беззаперечно вбачається, що зупинка автомобіля була здійснена позивачем з порушенням вимог ПДР України, на відстані менш ніж 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини, що само по собі є порушенням п. 15.9г ПДР України.
Так, згідно вимог п. 15.9г ПДР України зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду та Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
На підтвердження того, що відстань від краю перехрещуваної проїзної частини становить менше 10 м інспекторами патрульної служби Гришаєвим О.О. та ОСОБА_4 було зроблено заміри такої відстані. Згідно замірів, зроблених рулеткою, відстань від початку заокруглення проїзної частини до транспортного засобу склала 2 метри, про що свідчать дані фото фіксації, наявні в матеріалах справи. Однак, в порушення вимог ст. 86 КАС України судом першої інстанції не було надано всебічної, повної та об'єктивної оцінки, що призвело до необґрунтованого висновку про відсутність доказів вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення.
Крім того, судом першої інстанції взагалі не було надано оцінки наданим рапортам інспекторів патрульної поліції Гришаєва О.О. та ОСОБА_4 стосовно вчиненого позивачем правопорушення.
Суд першої інстанції послався на висновки Верховного Суду України, викладені у Постанові Пленуму від 23.12.2005 р. №14 (з відповідними змінами, внесеними згідно з Постановою ВСУ № 18 від 18.12.2008 року) зазначивши, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КпАП України. При цьому судом першої інстанції було спотворено зміст вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ, оскільки у пункті 24 цієї постанови, на який і посилався суд першої інстанції, зазначено: «Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України». Тобто, даний пункт Постанови Пленуму ВСУ стосується постанов суддів під час судового розгляду справ про адміністративні правопорушення і не має жодного відношення до постанови, винесеної патрульним поліцейським.
Колегія суддів також вважає передчасним висновок суду першої інстанції стосовно не роз'яснення позивачу під час складання протоколу його прав та обов'язків відповідачем, передбачених ст. 268 КпАП України. Так, протокол у справі про адміністративне правопорушення взагалі не складався, а з представленого відеозапису (11:40 хв.) вбачається, що інспектор почав ознайомлювати позивача з його правами, однак, як зазначає апелянт, ОСОБА_3 заявила, що їй все зрозуміло, відмовилась від подальшого ознайомлення її з правами, та зазначила у постанові про те, що її взагалі не було ознайомлено з правами та обов'язками.
Враховуючи викладені обставини колегія суддів приходить до висновку, що постанову про адміністративне правопорушення серії ПС1 № 918075 від 23.02.2016 року було винесено правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства, заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, а постанова Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2016 року є такою, що прийнята без повного з'ясування судом всіх обставин, висновки суду не відповідають реальним обставинам справи, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу інспектора патрульної поліції 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції Гришаєва Олександра Олександровича задовольнити, постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2016 року скасувати, ухвалити у справі № 487/1228/16-а нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: Н.В.Вербицька
Суддя: А.В.Крусян