73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"17" серпня 2011 р. 10 год.40 хв.Справа № 2-а-508/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Хом'якової В.В.,
при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2010 року № НОМЕР_1, 0076441700/0, якими були донараховані податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції за порушення п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", та за порушення п.п. 2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач вказує на те, що перевищення граничного обсягу виручки, що становить для платників єдиного податку в 500 тис. грн. він не допускав, податкова інспекція неправомірно включила до обсягу виручки суму ринкового збору. Ринковий збір не є сумою отриманою за товари, роботи, послуги, а є обов'язковим платежем, що перераховується повністю до відповідного бюджету. Тому обов'язку перейти на загальну систему оподаткування, нарахувати та сплатити податкові зобов'язання з сум перевищення ліміту у позивача не виникло. Позивач в 3-му кварталі 2010 року (квартал перевищення ліміту) знаходилася на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку, тому перейшов на загальну систему оподаткування в наступному - 4 кварталі 2010 року. Згідно пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року N 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727", на суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які не є платниками податку на доходи фізичних осіб, не поширюються вимоги розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 13 "Про прибутковий податок з громадян" (у частині доходів від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до зазначеного Указу). Щодо донарахування податку на додану вартість, позивач зазначає, що як платник єдиного податку він не є платником ПДВ згідно ст. 6 Указу Президенту № 727/98.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до письмових заперечень ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області (відповідач) на адміністративний позов та пояснень представника ДПІ в судовому засіданні, ДПІ просить відмовити в позові з тих підстав, що ФОП ОСОБА_4 були допущені порушення п.п.9.12.1 Закону України від 22.05.2003 року № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб", не нараховано за 2008 та III-й квартал 2010 року податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 73165,07грн., в тому числі по періодах: 2008 рік-3409,11 грн.; - 9 місяців 2010 року - 69755,96грн.; порушено п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", підпункт 12.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 № 79, ФОП ОСОБА_4 не подала до податкового органу заяву про реєстрацію її як платника податку на додану вартість, в результаті чого донараховано податок на додану вартість у сумі 123228,40 грн. за серпень 2010 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
ОСОБА_4 зареєстрована фізичною особою-підприємцем в травні 2007 року Цюрупинською районною державною адміністрацією, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області, в періоді 29.06.07 - 31.12.08, 01.07.2010 - 20.09.2010 знаходилась на спрощеній системі оподаткування, в періоді 01.01.09 - 30.06.09 - на загальній системі оподаткування. Займалась діяльністю по наданню послуг по утримання ринку.
Фахівцями ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області була проведена документальна планова виїзна перевірка ОСОБА_4 за період 29.05.07 - 30.09.10, складено акт від 02.12.2010р. № 1097/17-1/НОМЕР_2. Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_4 допущено порушення пп. 9.12.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" занижено податок з доходів фізичних осіб за 2008 рік на 3409,11 грн., за 9 місяців 2010 року на 69755 грн. 96 коп., порушення пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено податок на додану вартість в сумі 123228,40 грн. за серпень 2010 року. В акті зазначено, що вісімнадцятою сесією V скликання Великокопанівської сільської ради прийнято рішення від 23.08.07 за № 194 про надання дозволу ТОВ БВФ "Нежданна" на передачу в суборенду земельної ділянки, яка розташована за адресою Херсонська область, Цюрупинський район, с. Великі Копані, вул. Леніна, 95, площею 6,1 га, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 з правом наступної суборенди, уповноваженою особою за сплату ринкового збору визначено ФОП ОСОБА_5 Вісімнадцятою сесією V скликання Великокопанівської сільської ради прийнято рішення від 23.08.07 за №194/а "Про дозвіл на передачу в оренду та в суборенду основних засобів", яким надано дозвіл фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 до 2015 року справляти ринковий збір з торговців, які здійснюють торгівлю на сільськогосподарському ринку за адресою с. Великі Копані, вул. Леніна, 95, для чого дозволити ФОП ОСОБА_5 залучати на договірній основі третіх осіб фізичних осіб підприємців. Згідно договорам суборенди, укладеним між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 позивач в 2007 та 2008 році прийняв торгову площадку ринку в суборенду на один рік, також прийняв в оренду касові апарати. Аналогічні договори були укладені 02.08.2010. ДПІ виявлено, що ОСОБА_4 справляла ринковий збір з торгуючих на ринку без подання податкового розрахунку про суми утриманого збору уповноваженою особою - платником збору, суми зібраного збору за 2007-2008 рр. не перераховувались ні на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_5, ні до бюджету Великокопанівської сільської ради.
В порушення ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" до обсягу виручки не включено суму готівкових коштів, які проведені через зареєстровані реєстратори розрахункових операцій як суми ринкового збору та відображені у звітах про використання реєстраторів розрахункових операцій та книгах обліку розрахункових операцій. Всього за перевіряємий період у звітах суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку занижено обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) на загальну суму 101859,60 грн. в т.ч.: за 2007 рік у сумі 66183,10 грн.; за 2008 рік у сумі 35676,50 грн. ДПІ виявлено, що до книги обліку доходів і витрат підприємця суму продажу занесено не в повному обсязі.
За результатами фінансово - господарської діяльності за 2008 та 2010 роки перевищено обмеження щодо обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). ДПІ посилається на те, що згідно ст. 5 Указу у разі порушення вимог встановлених ст. 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), а із суми перевищення сплатити податок з доходів фізичних осіб. ФОП ОСОБА_4 не надано документи, обов'язковість ведення яких передбачено законодавством, та які підтверджують валові витрати. У зв'язку з тим, що єдиним податком оподатковувані доходи лише в межах 500 тис. грн., за наслідками перевірки встановлено перевищення передбаченого Указом обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), відсутністю підтверджуючих документів про витрати, пов'язаних із одержанням доходу, перевіркою валові витрати визначено у межах 25 % доходу, за 2008 рік дохід зменшений на 7575 грн. 80 коп., за III квартал 2010 року на 155013,25 грн. витрат. Сума податку з доходів фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, визначено в розмірі 15 % від різниці доходу та витрат. Крім того, в порушення п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 168, п.п 12.1 п. 12 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 №79, ст. 5 Указу, перевіркою виявлено, що ФОП ОСОБА_4 при перевищенні обсягу виручки 500 тис. грн. в серпні 2010 року не подала до ДПІ у Цупинському районі заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість, та не подавала декларації з податку на додану вартість, в результаті чого донараховано податку на додану вартість за серпень 2010 року в сумі 123228,40 грн., виходячи з розрахунку (1120053-503911 грн.) x 20%.
За наслідками перевірки ДПІ у Цюрупинському районі прийняла податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 № 0076431700/0 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 73165,07грн., податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 № 0076441700/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 123228,40 грн. та застосування 49801,36грн. штрафних санкцій, які є предметом спору.
Судом встановлено, що за актом перевірки позивач протягом 2008 року у податковій звітності відобразив виручку від реалізацій товарів та послуг у сумі 494626,70 грн., а за даними перевірки фактично позивач отримав 530303,20 грн., тобто, перевищення граничного розміру складає 30303,20 грн. ДПІ встановила, що розбіжність виникла внаслідок не включення позивачем до складу виручки ринкового збору. На думку позивача, ринковий збір не є сумою отриманою за товари, роботи, послуги, а є обов'язковим платежем, що перераховується повністю до відповідного бюджету, ринковий збір не є виручкою.
Проте з таким доводом погодитися не можна. Згідно ст. 1 Указу Президента виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто, для платника єдиного податку застосовується касовий метод обчислення суми виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або в касу. Суд приймає до уваги, що позивачем не доведено транзитність сум ринкового збору, а саме - не доведений факт сплати до бюджету ринкового збору, який позивач справляв з торгівців на ринку. Посилання представників позивача на те, що суми ринкового збору перераховувались ФОП ОСОБА_5, а останнім до бюджету також не підтверджено належними доказами, відсутні відповідні квитанції до прибуткових касових ордерів про перерахування сум ФОП ОСОБА_5 ДПІ під час перевірки також не було надано доказів того, що ринковий збір надійшов до бюджету від позивчаа або від ФОП ОСОБА_5 Враховуючи наведене, відповідач правомірно враховує суми ринкового збору до загальної суми виручки.
Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ № 727/98 від 03.07.98, яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва. Положеннями статті 1 зазначеного Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог. При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку. Приписами статті 6 Указу визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, оскільки вказані податки сплачуються ним у складі єдиного податку. Відповідно до статті 2 цього Указу фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності. Зважаючи на викладене, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом.
Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем. За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування. Таким чином, із суми перевищення за 2008 рік 30303 грн. 20 коп. та із суми перевищення в 3-му кварталі 2010 року 620053 грн. позивач мав сплатити податок з доходів фізичних осіб. Відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889 у 2010 році оподаткування доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності здійснювало за правилами, встановленими Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992р. №13-92. За ст.13 Декрету №13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". За ст. 14 Декрету з доходів отриманим фізичними особами від здійснення підприємницької діяльності податок обчислюється податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі. Оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі: декларацій громадян про очікуваний (оціночний) у поточному році або про фактично одержані ними протягом року доходи; матеріалів перевірок діяльності громадян, проведених податковими органами; отриманих від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомостей про нараховані та виплачені платникам суми доходів і суми утриманих з них податків за формою, встановленою центральним податковим органом. Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період). Податок з доходів фізичних осіб позивача мав бути нарахований на чистий дохід, визначений за правилами ст.13 Декрету №13-92. ДПІ визначила валові витрати в сумі 7575,80 грн. та в 3-му кварталі 2010 року в сумі 155013 грн. 25 коп. за нормою 25 % доходу. Таким чином оподатковуваний дохід склав за 2008 рік - 22727 грн. 40 коп. (30303,20 грн. - 7575,80 грн.), податок - 3409,11 грн., дохід за 3-й квартал 2010 року - 465039,75 грн. (620053 - 155013,25), податок - 69755,96 грн., усього 73165,07 грн.
Згідно з Указом № 746 приватні підприємці, котрі сплачують єдиний податок, не є платниками ПДВ. Пп.2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону про ПДВ встановлено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість). Відповідно до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79, не зареєстрована платником ПДВ особа, яка, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого статтею 1 Указу Президента України від 03.07.98 N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", зобов'язана подати до податкового органу заяву про реєстрацію як платника ПДВ. Реєстраційна заява платника ПДВ має бути подана (надіслана) податковому органу фізичною особою - підприємцем - не пізніше двадцятого календарного дня з моменту перевищення. Згідно пп.9.4 ст. 9 Закону про ПДВ та п. 7.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 № 79, особа, що не надсилає реєстраційну заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника ПДВ без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Фактичні обставини справи свідчать, що пільговий розмір виручки від реалізації послуг ринку позивачем було досягнуто 10.08.2010, і тому суд вважає, що позивач мав подати заяву та зареєструватись платником податку на додану вартість не пізніше 20.08.2010. Сторони не заперечують тієї обставини, що ФОП ОСОБА_4 не подала відповідної заяви, представники позивача посилаються на те, що з 17.08.10 позивач не здійснював підприємницької діяльності. Позивач повинний був зареєструватися платником ПДВ, але не здійснив таку реєстрацію (не надіслав відповідну заяву у визначені строки), несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Отже, дії податкового інспектора по донарахуванню податку на додану вартість по операціях, здійснюваних позивачем у третьому кварталі 2010 року, є правомірними. Станом на 10.08.10 обсяг наданих послуг по утриманню ринку ФОП ОСОБА_4 склав 503911 грн. За період з моменту виникнення обов'язків щодо нарахування та сплати ПДВ позивач отримав дохід у сумі 616142 грн. з якого податкова інспекція визначила суму ПДВ - 123228 грн.(20%).
На підставі викладеного, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
постановив:
Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області від 17.12.2010 №№ 0076431700/0, № 0076441700/0.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 серпня 2011 р.
Суддя Хом'якова В.В.
кат. 8.2.1